Василь Скрипничук: Я вже більше ні від кого не маю наміру йти на виборчі перегони

 

/data/blog/87280/bb92f534cd1420072c008652f3281f57.jpg

 

Василь Скрипничук, який майже три роки головує в Івано-Франківській облраді, свою другу відпустку проведе в зоні АТО.

 

Що стало причиною його рішення, чи балотуватиметься він на місцевих виборах, чому «Свобода» гальмувала перспективний план утворення об’єднаних територіальних громад на Прикарпатті та як може змінитися конфігурація облради, Василь Скрипничук розповів кореспондентові Укрінформу.

 

– Василю Михайловичу, завершується ваша майже трирічна каденція на посаді голови Івано-Франківської облради. Як оцінюєте роботу депутатів шостого скликання?

– Якщо порівняти шосте скликання облради з першим, то воно і в підметки йому не годиться. Я можу порівнювати, бо був тоді депутатом. Перша рада складалася з тих безкорисних і безстрашних людей, які воювали, боролися за область. Потім уже мандат отримували люди, які мали багато своїх інтересів. З шостою працювати було складно. У ній були і ті, що відверто підігравали Азарову та Януковичу. Я бачив активність людей, а за рік-два ця показна активність пропала. Зникла зовсім, коли почалась війна. Ще помітним залишається волонтерство, а вже воювати нікому.

А 2013-2014 роки були надзвичайно напруженими. Починаючи від Майданів та завершуючи війною. Якщо брати найскладніші моменти, виникали незручності. Особливо у відношенні тих людей, які нібито робили і Революцію, і Майдан. Підкреслюю слово «ніби», бо багато людей справді щиро цим займались і роблять складну справу й дотепер. Утім, псевдопатріоти породили розшарування у суспільстві та спробу окремих політичних сил вплинути на свій розвиток, посилити вплив на політичні процеси. Пристосуванці були і залишаються, на жаль.

– Після початку бойових дій на сході ви тричі штурмували військкомат, аби отримати повістку в зону АТО, а свою останню відпустку провели на передовій.

– І наступну відпустку так само буду там. Вже з 21 вересня. У зону АТО ми відправляємо БТР, які знайшли наші люди. Для його ремонту вклали кілька десятків тисяч гривень. Відновили машину працівники Локомотиворемонтного заводу. Інженери, техніки трудилися й у вихідні, і після роботи заради того, щоб долучитись до захисту своєї України. Ще силами села Побережжя відремонтували УАЗ. Оцю техніку відвезу хлопцям на передову і там відразу залишусь.

– То виборчу кампанію ви теж проведете в зоні АТО?

– Я ще не знаю, чи мене висунуть кандидатом на ці вибори. Хоча, для мене це – не принципово.

– Вашу кандидатуру на вибори мала б висунути «Свобода», яку ви представляєте в облраді?

– Так. Я вже більше ні від кого не маю наміру йти на перегони. Мені вже пізно ходити по різних партіях. Не той вік (Василю Скрипничуку – 57 років, – авт.).

Мене вже менше цікавить бюрократична робота. Тим більше, в тих умовах, у яких я пропрацював останні три роки. Коли є 13 партій і кожне рішення залежить від одного-двох голосів, від того, чи прийде депутат на сесію, чи проголосує, від постійного пошуку консенсусу між різними за ідеологією групами. Подивимось, що буде після виборів.

– А події 31 серпня під Верховною Радою вас не збентежили? Адже і рейтинг «Свободи» відтоді падає?

– Ні. Не думаю. Радше навпаки. Відколи почали детальніше розбиратись, рейтинг «Свободи» зростає. Спочатку, справді, було нерозуміння ситуації. Втім, у нас є багато людей, які вже пройшли фронт. Вони кажуть, що одною гранатою не можна поранити 135 людей. Таких гранат у природі не існує. Значить, це було щось інше, інший вибуховий пристрій. Невідомо, хто ще стріляв, від чого поранення… Думаю, швидше за все, це була провоВасиль Скрипничук: кація, щоб відволікти увагу суспільства від, по-суті, зради української ідеї. Що б не казали, але той пункт 18 у положенні Конституції, надає спеціальний статус Донбасу. Він стане анклавом, який ніколи не буде українським.

– А як сьогодні ставляться прикарпатці до об’єднання громад?

– Переважно люди ставляться позитивно до цього. Усі давно побачили, що великого толку з місцевої ради та депутатів немає. Ці процеси на побутовому рівні мало хто аналізує. Особливо в контексті кількості депутатів. Для виборців те, скільки депутатів є у радах, не принципово. Для них цікаво, аби дорога була в селі, працювала школа, церква і так далі. Якщо через процес об’єднання громад це вдасться зробити, то це і буде справжнім успіхом децентралізації, яка з боєм, але починається.

Сьогодні ми маємо застереження від Мінрегіонбуду щодо 14 з 63 утворених ОТГ. Ніби вони не мають жодної підстави для існування. Утім, потім влада чомусь одній з них, Старобогородчанській, таки дозволила брати участь вже у цих виборах. Відтак, вона і ще дві – Верхнянська та Печеніжинська – у жовтні обиратимуть собі владу. Та ж Печеніжинська громада може стати абсолютно самодостатньою. І таких громад в області є кілька десятків.

– Чим відрізнятимуться місцеві вибори у цих трьох громадах від голосування в інших населених пунктах?

– Якщо там об’єдналися 4-10 сіл, то всі вони обиратимуть одного сільського голову і кожен собі – старосту. Менше обиратимуть депутатів до місцевої ради. Менше депутатів стане і в обласній раді. У наступному складі їх буде 84 (нині в облраді є 114 обранців, – авт).

– А з чим люди найбільше звертаються до вас та до обласної ради?

– Найбільше просять допомоги на лікування. Медичну галузь потрібно негайно змінювати. Ми вже десятки років говоримо про страхову медицину, а її досі немає. До мене щодня надходять десятки таких звернень. Серед них – і прохання від родин учасників АТО.

– Ця тема болюча для вас?

– Дуже. Особливо є багато нарікань на визначення статусу серед добровольців. Лише у легіоні «Свободи», а це і «Карпатська Січ», й інші військові формування, 21 людина загинула. Ті, які були у міліцейських батальйонах, ЗСУ, ще отримали статус. Але ось недавно до мене приходили двоє жінок з Богородчанського району. Їхні рідні загинули більше року тому. Досі навіть орден не можуть отримати. Ми штурмуємо центральну владу, бо питання квартири, землі та іншого для добровольців залишаються відкритими.

– А як вирішуються земельні питання для учасників АТО? Це правда, що окремі сільські голови їх відверто саботують?

– Правда. Вони просто дають відповідь, що вільних земель немає. І це частково відповідає істині. Для цього їм потрібно або розширювати межі населеного пункту за рахунок тих земель, якими відають державні адміністрації, або в когось їх відбирати. Але тоді землекористувач звернеться до суду і поверне собі ділянку. Якщо б раніше не віддали під «Буковель», сотні гектарів, сьогодні і там би знайшлась земля для військових. Де олігархи чимось володіють, там завше безпорядок і мало законного. Особливо, коли йдеться про виділення землі, води, лісу і подібного. Я в цьому вже переконався.

Утім, частково проблема вирішується. До речі , тут для вояків та їх сімей  було б вигідним утворення об’єднання територіальних громад. Бо сьогодні земельними ділянками поза населеними пунктами розпоряджаються державні адміністрації, які не завжди поспішають їх віддавати. В об’єднаній територіальній громаді ради могли би самостійно приймати рішення стосовно земель для своїх вояків.


22.09.2015 743 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2382
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1251
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2540
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1634
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1730
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2162

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

358

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

526

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1729

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1121
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11080 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5082
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6274
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23318
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1491
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6043
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2116
05.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43640 1
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

746
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1072
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2044
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2497