Віктор Вінтоняк: Усі ресурси терплячості вичерпані: народу потрібні не білборди, а живі гроші…

 

На ранковому запливі майстер спорту СРСР з веслування на каное, чемпіон України та призер всесоюзних змагань Віктор Вінтоняк та майстер спорту України, чемпіон і срібний призер чемпіонату Європи серед молоді U-23 2006 року Микола Періг.

 

Інтервю з кандидатом у народні депутати по одномандатному виборчому округу №83 Віктором Вінтоняком.

 

  • Вікторе Михайловичу, я впевнена, що сьогодні кожний тверезомислячий громадянин України щиро хвилюється за її долю. Який меседж Ви, як майбутній депутат Верховної Ради, нове обличчя в політиці, несете народові України і насамперед громаді Івано-Франківська? Як нам бути, як нам діяти в нинішніх реаліях: брати до рук зброю чи, покладаючись на Бога, стояти з квітами?

ВВ: Якщо коротко, насамперед треба покладатися на Бога. В цьому формулюванні закладено миролюбність і мужність нашого народу, котрий не одне століття витримував удари долі. А якщо трохи ширше, то я взагалі проти того, щоб брати зброю до рук, допоки територіальний конфлікт не переріс у національний, як це відбувалось, до прикладу, в 30-ті роки XX століття під час Голодомору, коли цілеспрямовано знищували мільйони українців. Протистояння на окремій території здебільшого можна вирішити шляхом дипломатії. А от національне питання, те, що стосується існування українців як нації, – це для мене, як і для кожного українця, найсвятіше. Сьогодні герої всі: і ті, хто проливає за Україну кров, і ті, хто пропускає через серце біль за епохальний трагізм нашого народу. Тому всім нам треба не пасивно споглядати за нав’язаним ззовні «добрими» ворогами протистоянням, а реально почати будувати нову державу – таку, про яку мріяли Сковорода, Шевченко, Франко, Бандера та багато інших наших національних духовних лідерів.Наш «добрий» ворог має знати, що сьогодні Україна і її народ – інші. Нас, тих, хто прагне щасливої України, – мільйони. Тому нам потрібна нова держава. А нова держава потребує нової влади, нових, сучасно мислячих людей. Тих, котрі, дивлячись у дзеркало, насамперед бачать дзеркало, а вже потім своє відображення у ньому. Збережемо Україну разом, щоб наше дзеркало – наша Батьківщина – завжди було цільне, без тріщин.

  • Експерти, котрі слідкують за передвиборчими програмами, які в ЦВК представили кандидати в народні депутати по виборчому округу № 83, зауважують, що в цих програмах слабо представлені соціальні проблеми, які стосуються Івано-Франківська. Яке місце у Вашій передвиборчій програмі займає соціальна тема нашого міста?

ВВ: Звичайно, першочергове. Але я вважаю, що проблеми потрібно систематично обговорювати з громадою нашого міста, щоб разом окреслити ті, які потребують нагального вирішення. Коли ми говоримо про передвиборчі програми кандидатів у депутати, які стосуються соціальних чи інших сфер, не слід забувати, що сьогодні в житті нашого народу всі проблеми першочергові. Тому треба працювати над їх реальним вирішенням, не накопичуючи їх.

  • Сьогодні від влади часто чути про необхідність проведення «непопулярних» реформ в економіці. Ви, як професійний фінансист, поділяєте такий підхід влади до цієї сфери у час, коли політична криза в Україні тільки починає набирати обертів?

ВВ: Ви дуже точно сформулювали це запитання. За існуючої політичної ситуації проводити в економіці «непопулярні» реформи просто небезпечно, адже єдність країни під загрозою, а вибори ще попереду. На мою думку, насамперед «непопулярні» реформи треба провести не в економіці, а в політиці, щоб народ упевнився в тому, що державою керують люди не тільки з українським обличчям, а й з українським серцем. Тоді й економіку держави буде реформовано так, щоб реформи були якомога менш болісними для кожного громадянина.А щоби стабілізувати економічну ситуацію в державі, передусім потрібно реформувати податкову систему. Високі податки «виштовхують» інвесторів з України, а вітчизняний бізнес стає неконкурентоспроможним.Немає мотивації для впровадження в економіку нових креативних ідей та технологій. Тому моє завдання у Верховній Раді – насамперед її розпустити і в найкоротший термін провести позачергові парламентські вибори. До нової Верховної Ради повинні прийти люди, котрим буде чужа формула життя, з якою досі не можуть розлучитися політики: «народу – демагогія, а олігархам – спецзакони з-під прилавка». Всім нам потрібно усвідомити, що державна казна – порожня, а місцева – тим паче. Незабаром усім стане зрозумілою роль інтелекту, книги, освіти, культури, здоров’я, способу життя і роль професіоналів у вирішенні проблем як на місцевому, так і на державному рівнях.

  • Яку роль у Вашому житті відіграють книга, книговидавництво, те, чим Ви так захоплено займаєтеся? Всім відомо, що ця сфера для прибутків безперспективна. А для фінансиста це хобі?

ВВ: Книга для мене, перш за все, найважливіший матеріал для будівництва міцної держави. Книга – єдиний надійний національний дах, під яким разом живе весь український народ. Книга – найзахищеніше сховище нашої рідної української мови. Якщо хочеш знищити народ, не обов’язково йти проти нього війною. Достатньо змусити його перестати читати. З часом нічим не підживлений національний інтелект починає знищувати себе сам. Тому страшна не корупція, а її недооцінка: чому, де і коли вона виникає? Я дуже стривожений статистикою, що стосується українського книговидання. Таке безвідповідальне ставлення держави до української книги знищує прагнення українських письменників писати. З огляду на це ми з однодумцями і започаткували фестиваль «Карпатська Мантикора» для молодих письменників, котрі пишуть українською мовою.

  • Ви часто говорите про відсутність нормативно-правової бази для врегулювання відносин між позичальниками та кредиторами. Тобто держава повинна втрутитися, щоб банки списали боргові зобов’язання позичальників?

ВВ: Ні. Кредити треба повернути, щоб розвивалися фінансові інститути. Але я маю на увазі те, що бачу з тієї жахливої статистики, яку всі замовчують. Через нестабільну економічну ситуацію в державі немало наших громадян, щоби розрахуватися з банками за взяті в них кредитні кошти, змушені продавати свої органи. Я вже не говорю про факти самогубства з цієї самої причини. Хтозна, скільки успішних бізнесменів вийде із нинішніх банкрутів, котрі набили ґулі в цій справі, якщо на законодавчому рівні допомогти їм вийти з боргової ями?

  • Ваших опонентів мешканці Івано-Франківська вже бачать на вулицях міста. Їх портрети з’явились на білбордах, а Ви себе не афішуєте. Чому?

ВВ: Це добре, якщо громада міста бачить їх хоча б перед виборами і тільки в центрі міста. Але я не чув, щоб хтось бачив їх на Набережній в Івано-Франківську. Нехай там зупиняють водіїв таксі і запитують, який у них настрій, в якому стані їхні автівки-годувальниці. Хай запитають: «Де Ваші попередні обіцянки?» Ідейні банкрути для прикриття політичної та економічної нежиттєздатності своїх передвиборчих кампаній застосовують білборди величезних розмірів завдяки непрозорим коштам в тіні захованих благодійників. Мої можливості дозволяють мені обклеїти власними портретами весь Івано-Франківськ, але я не можу собі цього дозволити. Я оплачую навчання кількох студентів з числа наших спортсменів у вишах. Ті кошти, котрі я міг витратити на білборди, я виділив на стипендії кільком талановитим учням загальноосвітніх шкіл нашої області. І вони отримуватимуть ці кошти впродовж кількох років починаючи з вересня цього року. Білборди забудуть, а про цих дітей незабаром почує не тільки Україна, а й світ. Я цим пишаюсь. Мене це надихає. Думаю, що така дешева форма впізнаваності, як білборди, скоро залишиться в минулому як одна із форм введення виборця в оману. Я кожного дня зустрічаюся з громадянами нашого міста, спілкуюся з ними, дивлячись їм в очі. Навіть якщо на виборах я займу останнє місце, це ніяк не змінить моєї відповідальності перед моїм містом. Усі ресурси терплячості вичерпані. Народу потрібні не білборди, а живі гроші, здорова доступна їжа, якісні ліки, щира увага та повага.

  • Вас не турбує те, що, попри Вашу добру волю до меценатської діяльності, мешканцям нашого міста мало відома Ваша особа? Це не вплине на Ваш рейтинг на виборах?

ВВ: Звичайно, вплине. Я ж не займаюся піаром Віктора Вінтоняка. Зате я знаю проблеми громади нашого міста, намагаюся в міру своїх можливостей вирішувати їх і ні від кого не чекаю за це оплесків. Це моє місто, мій дім. Я тут живу. Тут живуть моя мама, моя сім’я, мої друзі. В цьому місті намагаємося реалізувати наші ідеї, наші здібності. Намагаємося зробити Франківськ містом, яке б стало містом гідного життя громади, містом справедливості, свободи, щастя. Це основне завдання політика. А писати проекти для гасел заради привабливості не те що аморально, а злочинно. Це означає красти у народу мрію. Гадаю, потрібен закон, який би захищав народ від мародерів мрії.

  • Вікторе Михайловичу, дякую Вам за інтерв’ю та бажаю успіхів.

ВВ: Дякую і Вам та всім Вашим колегам-журналістам за активну участь у житті нашої держави.

                                                                                      Записала інтерв’юОльга Котюк

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Засновник Фестивалю ковальського мистецтва Віктор Вінтоняк: Треба сказати, що в Івано-Франківську фестивальний рух занедбаний

На ковальський фестиваль до Івано-Франківська приїхали росіяни, «щоб підтримати друзів- українців»

В Івано-Франківську стартував XII Міжнародний ковальський фестиваль «Свято ковалів 2014» (фоторепортаж)

Віктор Вінтоняк: Не бачу конкурентів

Місто, в якому ми живемо, - теж наш дім

"Цинамоновий Хрущ" подарував Леонідові Кравчуку унікальний "Атляс України й сумежних країв" та запросив першого президента на Прикарпаття (фото)

Івано-Франківськ та Арлінгтон (США) стали побратимами (фото)

Національна Бібліотека Білорусі отримала в дарунок книгу від Прикарпаття

Конфлікт. Дрібні "жуліки" і негідники у владі vs юні спортсмени здатні на Вчинок (відео, документи)

Веслувальники везуть на Прикарпаття дві "бронзи" з Канади

Тринадцять нагород завоювали прикарпатські веслувальники на чемпіонаті України


23.05.2014 1230 0
Коментарі (0)

13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2334
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1135
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1432 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2312
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3782
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2730

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

799

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2525

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

942

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1390
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2486
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2552
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3140
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19929
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1464
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21456
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9264 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

809
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

739
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1471
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1247
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1622