На ранковому запливі майстер спорту СРСР з веслування на каное, чемпіон України та призер всесоюзних змагань Віктор Вінтоняк та майстер спорту України, чемпіон і срібний призер чемпіонату Європи серед молоді U-23 2006 року Микола Періг.
Інтерв’ю з кандидатом у народні депутати по одномандатному виборчому округу №83 Віктором Вінтоняком.
- Вікторе Михайловичу, я впевнена, що сьогодні кожний тверезомислячий громадянин України щиро хвилюється за її долю. Який меседж Ви, як майбутній депутат Верховної Ради, нове обличчя в політиці, несете народові України і насамперед громаді Івано-Франківська? Як нам бути, як нам діяти в нинішніх реаліях: брати до рук зброю чи, покладаючись на Бога, стояти з квітами?
ВВ: Якщо коротко, насамперед треба покладатися на Бога. В цьому формулюванні закладено миролюбність і мужність нашого народу, котрий не одне століття витримував удари долі. А якщо трохи ширше, то я взагалі проти того, щоб брати зброю до рук, допоки територіальний конфлікт не переріс у національний, як це відбувалось, до прикладу, в 30-ті роки XX століття під час Голодомору, коли цілеспрямовано знищували мільйони українців. Протистояння на окремій території здебільшого можна вирішити шляхом дипломатії. А от національне питання, те, що стосується існування українців як нації, – це для мене, як і для кожного українця, найсвятіше. Сьогодні герої всі: і ті, хто проливає за Україну кров, і ті, хто пропускає через серце біль за епохальний трагізм нашого народу. Тому всім нам треба не пасивно споглядати за нав’язаним ззовні «добрими» ворогами протистоянням, а реально почати будувати нову державу – таку, про яку мріяли Сковорода, Шевченко, Франко, Бандера та багато інших наших національних духовних лідерів.Наш «добрий» ворог має знати, що сьогодні Україна і її народ – інші. Нас, тих, хто прагне щасливої України, – мільйони. Тому нам потрібна нова держава. А нова держава потребує нової влади, нових, сучасно мислячих людей. Тих, котрі, дивлячись у дзеркало, насамперед бачать дзеркало, а вже потім своє відображення у ньому. Збережемо Україну разом, щоб наше дзеркало – наша Батьківщина – завжди було цільне, без тріщин.
- Експерти, котрі слідкують за передвиборчими програмами, які в ЦВК представили кандидати в народні депутати по виборчому округу № 83, зауважують, що в цих програмах слабо представлені соціальні проблеми, які стосуються Івано-Франківська. Яке місце у Вашій передвиборчій програмі займає соціальна тема нашого міста?
ВВ: Звичайно, першочергове. Але я вважаю, що проблеми потрібно систематично обговорювати з громадою нашого міста, щоб разом окреслити ті, які потребують нагального вирішення. Коли ми говоримо про передвиборчі програми кандидатів у депутати, які стосуються соціальних чи інших сфер, не слід забувати, що сьогодні в житті нашого народу всі проблеми першочергові. Тому треба працювати над їх реальним вирішенням, не накопичуючи їх.
- Сьогодні від влади часто чути про необхідність проведення «непопулярних» реформ в економіці. Ви, як професійний фінансист, поділяєте такий підхід влади до цієї сфери у час, коли політична криза в Україні тільки починає набирати обертів?
ВВ: Ви дуже точно сформулювали це запитання. За існуючої політичної ситуації проводити в економіці «непопулярні» реформи просто небезпечно, адже єдність країни під загрозою, а вибори ще попереду. На мою думку, насамперед «непопулярні» реформи треба провести не в економіці, а в політиці, щоб народ упевнився в тому, що державою керують люди не тільки з українським обличчям, а й з українським серцем. Тоді й економіку держави буде реформовано так, щоб реформи були якомога менш болісними для кожного громадянина.А щоби стабілізувати економічну ситуацію в державі, передусім потрібно реформувати податкову систему. Високі податки «виштовхують» інвесторів з України, а вітчизняний бізнес стає неконкурентоспроможним.Немає мотивації для впровадження в економіку нових креативних ідей та технологій. Тому моє завдання у Верховній Раді – насамперед її розпустити і в найкоротший термін провести позачергові парламентські вибори. До нової Верховної Ради повинні прийти люди, котрим буде чужа формула життя, з якою досі не можуть розлучитися політики: «народу – демагогія, а олігархам – спецзакони з-під прилавка». Всім нам потрібно усвідомити, що державна казна – порожня, а місцева – тим паче. Незабаром усім стане зрозумілою роль інтелекту, книги, освіти, культури, здоров’я, способу життя і роль професіоналів у вирішенні проблем як на місцевому, так і на державному рівнях.
- Яку роль у Вашому житті відіграють книга, книговидавництво, те, чим Ви так захоплено займаєтеся? Всім відомо, що ця сфера для прибутків безперспективна. А для фінансиста це хобі?
ВВ: Книга для мене, перш за все, найважливіший матеріал для будівництва міцної держави. Книга – єдиний надійний національний дах, під яким разом живе весь український народ. Книга – найзахищеніше сховище нашої рідної української мови. Якщо хочеш знищити народ, не обов’язково йти проти нього війною. Достатньо змусити його перестати читати. З часом нічим не підживлений національний інтелект починає знищувати себе сам. Тому страшна не корупція, а її недооцінка: чому, де і коли вона виникає? Я дуже стривожений статистикою, що стосується українського книговидання. Таке безвідповідальне ставлення держави до української книги знищує прагнення українських письменників писати. З огляду на це ми з однодумцями і започаткували фестиваль «Карпатська Мантикора» для молодих письменників, котрі пишуть українською мовою.
- Ви часто говорите про відсутність нормативно-правової бази для врегулювання відносин між позичальниками та кредиторами. Тобто держава повинна втрутитися, щоб банки списали боргові зобов’язання позичальників?
ВВ: Ні. Кредити треба повернути, щоб розвивалися фінансові інститути. Але я маю на увазі те, що бачу з тієї жахливої статистики, яку всі замовчують. Через нестабільну економічну ситуацію в державі немало наших громадян, щоби розрахуватися з банками за взяті в них кредитні кошти, змушені продавати свої органи. Я вже не говорю про факти самогубства з цієї самої причини. Хтозна, скільки успішних бізнесменів вийде із нинішніх банкрутів, котрі набили ґулі в цій справі, якщо на законодавчому рівні допомогти їм вийти з боргової ями?
- Ваших опонентів мешканці Івано-Франківська вже бачать на вулицях міста. Їх портрети з’явились на білбордах, а Ви себе не афішуєте. Чому?
ВВ: Це добре, якщо громада міста бачить їх хоча б перед виборами і тільки в центрі міста. Але я не чув, щоб хтось бачив їх на Набережній в Івано-Франківську. Нехай там зупиняють водіїв таксі і запитують, який у них настрій, в якому стані їхні автівки-годувальниці. Хай запитають: «Де Ваші попередні обіцянки?» Ідейні банкрути для прикриття політичної та економічної нежиттєздатності своїх передвиборчих кампаній застосовують білборди величезних розмірів завдяки непрозорим коштам в тіні захованих благодійників. Мої можливості дозволяють мені обклеїти власними портретами весь Івано-Франківськ, але я не можу собі цього дозволити. Я оплачую навчання кількох студентів з числа наших спортсменів у вишах. Ті кошти, котрі я міг витратити на білборди, я виділив на стипендії кільком талановитим учням загальноосвітніх шкіл нашої області. І вони отримуватимуть ці кошти впродовж кількох років починаючи з вересня цього року. Білборди забудуть, а про цих дітей незабаром почує не тільки Україна, а й світ. Я цим пишаюсь. Мене це надихає. Думаю, що така дешева форма впізнаваності, як білборди, скоро залишиться в минулому як одна із форм введення виборця в оману. Я кожного дня зустрічаюся з громадянами нашого міста, спілкуюся з ними, дивлячись їм в очі. Навіть якщо на виборах я займу останнє місце, це ніяк не змінить моєї відповідальності перед моїм містом. Усі ресурси терплячості вичерпані. Народу потрібні не білборди, а живі гроші, здорова доступна їжа, якісні ліки, щира увага та повага.
- Вас не турбує те, що, попри Вашу добру волю до меценатської діяльності, мешканцям нашого міста мало відома Ваша особа? Це не вплине на Ваш рейтинг на виборах?
ВВ: Звичайно, вплине. Я ж не займаюся піаром Віктора Вінтоняка. Зате я знаю проблеми громади нашого міста, намагаюся в міру своїх можливостей вирішувати їх і ні від кого не чекаю за це оплесків. Це моє місто, мій дім. Я тут живу. Тут живуть моя мама, моя сім’я, мої друзі. В цьому місті намагаємося реалізувати наші ідеї, наші здібності. Намагаємося зробити Франківськ містом, яке б стало містом гідного життя громади, містом справедливості, свободи, щастя. Це основне завдання політика. А писати проекти для гасел заради привабливості не те що аморально, а злочинно. Це означає красти у народу мрію. Гадаю, потрібен закон, який би захищав народ від мародерів мрії.
- Вікторе Михайловичу, дякую Вам за інтерв’ю та бажаю успіхів.
ВВ: Дякую і Вам та всім Вашим колегам-журналістам за активну участь у житті нашої держави.
Записала інтерв’юОльга Котюк
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
На ковальський фестиваль до Івано-Франківська приїхали росіяни, «щоб підтримати друзів- українців»
Віктор Вінтоняк: Не бачу конкурентів
Місто, в якому ми живемо, - теж наш дім
Івано-Франківськ та Арлінгтон (США) стали побратимами (фото)
Національна Бібліотека Білорусі отримала в дарунок книгу від Прикарпаття
Конфлікт. Дрібні "жуліки" і негідники у владі vs юні спортсмени здатні на Вчинок (відео, документи)
Веслувальники везуть на Прикарпаття дві "бронзи" з Канади
Тринадцять нагород завоювали прикарпатські веслувальники на чемпіонаті України
