Я люблю Януковича, як християнин. Як грішний християнин я здогадуюся, за що саме він нам надісланий.
Проте, як недосконалий християнин я хотів би спитати, чому саме він? Й усі ці добрі люди разом з ним?
Питання «чому?» - є чи не найважчим питанням з усіх можливих, бо причин безліч. Власне, все в світі є причиною всього.
Ми можемо сказати, що Янукович став нашим президентом, бо Ющенко, посаджений на посаду президента, президентом так і не став. Або тому, що Юля хотіла бути одночасно і президентом, і прем‘єром, і головою Нафтогазу, і лідером опозиції, а Янукович хотів бути лише президентом Донбасу, але щоб Донбас був скрізь.
Але можемо прослідкувати весь причинний ланцюжок до початку і виявити, що причиною Януковича є Великий вибух (для атеїстів), або первісне гріхопадіння (для людей тверезомислячих). Принаймні, як зауважують теологи, вибухи ми спостерігаємо зрідка, а от гріхопадіння – щодня.
Всі подібні відповіді є вірні, але безглузді – вони не прояснюють. Коли ми взискуємо причину – ми шукаємо скарбу, сурогатного граалю – який проливає світло й збагачує. Віднайти «істинну» причину серед безлічі тривіальних – це відкрити Новий світ і перспективу для бізнесу.
Причинним граалем Фрейда було лібідо. Дарвін досяг просвітлення, медитуючи на щелепу прадавньої мавпи. Маркса осінило протиріччя між продуктивними силами та виробничими стосунками. Ейнштейн зрозумів, що якщо час фігурує в математичних рівняннях, то чому б йому не поводити себе як математичній змінній – розтягуватися й скорочуватися. Це все для нього прояснило, а для решти заплутало.
Приклади всіх цих великих людей свідчать, що нетривіальні причини, які ми винаходимо, подібні на скарби тамплієрів. Коли Пилип Красивий увірвався до їхньої скарбниці, він не знайшов там золота – лише купу паперу – векселів, які мали вартість у системі ордену. Він знищив орден – вартість зникла.
Всі раціональні теорії врешті решт помилкові, на відміну від містичних осягнень. Містичне осягнення всесвіту Януковича є нашим першочерговим завданням.
Що приходило до нас завжди звідти, звідки прийшов Янукович (з донецького степу, з «європейської тартарії»)? Хазари, печеніги, половці, більшовики, Партія регіонів. Вони завжди присутні в нашій історії чи як абсолютне зло, чи як «свої погані», як називають їх літописи. Чого вони хотіли завжди? Все забрати і знищити все, що не могли забрати.
Всі європейські містики і картографи знали, що широке ховає глибоке, що під тартарією є тартар – пекло.
І Янукович зі своєю партією гномів втілюють цю містику в економіку, аби не лишалося жодних сумнівів. Вони всі пов‘язані з цими жахливими шахтами, всі харчуються надрами, підземеллям, вугіллям і рудою, тартаром, пеклом.
Вони всі запобігають і захоплюються, і бояться ще східнішої, ширшої і глибшої, і багатшої на надра тартарії – Московії. І незабаром нова Калка, де нам доведеться захищати їх – європейську тартарію від азіатської – і програти разом з ними.
Українці теж завжди були пов‘язані із земними отворами. Наші предки селилися по руслах річок і в ярах, і копали печери і схрони. Проте, шахта принципово відрізняється від печери і схрону. Шахта риється, аби харчуватися соками землі й духом пекла. Печера – аби зберігати святиню, схрон – волю. Шахта – аби брати підземне. Печера і схрон – ховати під землею.
Весь конфлікт нашої історії – річки проти степу, святе проти пекла, печери і схрони проти шахт. Причини навали Януковича описані в «Слові о полку Ігоревім». Пропагандистська кампанія опозиції один в один «Плач Ярославни».
Україна розділена не по поверхні, як того хотілося б москалям, а під землею – там наші святі і звідти наші біси. Ті самі сили, що остаточно утвердили Януковича у Києві у 2010-му, приводили сюди Андрія Боголюбського у 1169-му, Батия у 1240-му, Менглі Гірея у 1493, Мурав‘йова у 1918, Ватутіна у 1943-му.
Нашим президентом стала людина з тартарії, бо звідки ж іще могла б бути навала? Ми шукаємо причини подібно до того, як психоаналітик працює зі снами пацієнта. Юнг казав, що досліджувати підсвідоме через сни справді смішно. І всі кепкування щодо виявлення прихованої символіки снів доречні. І ми з задоволенням скористалися б чимось іншим. Проте – казав він – крім снів у нас нічого більше нема, доводиться копирсатися в них.
Окрім старих казок у нас більше нічого нема. Не соромтеся озиратися – майбуття завжди підкрадається ззаду. «Ностальгія – дух революції». Нема нічого нового під сонцем, тому й не можна ввійти в одну річку двічі.
Дмитро Корчинський,
