На святкування 351-річчя міста до Івано-Франківська серед чисельних гостей прибув і Андрій Цинцерук, Голова Івано-Франківського комітету Асоціації міст-побратимів міста Арлінгтона (США), яке має побратимські стосунки в тому числі і з нашим містом. Кореспондент Фіртки поспілкувався з американськи гостем та Директором Асоціації міст-побратимів Івано-Франківська Лесею Федорук.
Як створювалась Асоціація міст побратимів Івано-Франківська, з якою метою, хто був ініціатором співпраці саме з американським Арлінгтоном?
Леся Федорук: Ініціаторкою налагодження побратимських стосунків між Івано-Франківськом та Арлінгтоном стала мешканка Арлінгтона та громадська активістка української діаспори в США Христя Соневицька, яка досить довго виношувала ідею такого побратимства. Ще в 2008-му році, перебуваючи в Україні, вона зустрілася з ініціаторами майбутньої співпраці з української сторони - Володимиром Швадчаком, який на той час працював першим заступником міського голови, та членами відомої Івано-Франківської Благодійної Культурологічної Фундації "Цинамовий Хрущ", які і розпочали шлях до побратимства. Вже в травні 2008-го року директор Фундації "Цинамоновий Хрущ" Олег Головенський відвідав Арлінгтон де зустрівся з мером Арлінгтона Волтером Тахедою та активістами Асоцації міст-побратимів Арлінгтона. Наступним кроком налагодження стосунків став приїзд делегації з Арлінгтона, це було десь 9 людей. Вони активно повели час. Були вражені містом, гостинністю його мешканців.
Після цього в Арлінгтон приїхала делегація з Івано-Франківська, яка складалася із громадських діячів, представників міської влади, журналістів. Вони прибули для того щоб ближче познайомитися і підписати угоду про наміри – про те, що сторони, кожна із свого боку, прагнутимуть досягти повноцінної побратимської співпраці між містами. Ця угода про наміри була підписана, до речі Андрієм Романчуком, депутатом обласної ради та екс-першим заступником голови Івано-Франківської ОДА...
Потім був візит-відповідь до Івано-Франківська... Велика делегація з Арлінгтона прибула в Івано-Франківськ в минулому році під час святкування 350-річчя Івано-Франківська... Повноцінна угода про побратимство вже була підписана мерами наших міст та головами Асоціацій міст-побратимів. Зараз ми вже увійшли в фазу активної співпраці в різних галузях.
У якому форматі взагалі працюють Асоціації міст-побратимів?
Андрій Цинцерук: Наша робота в Арлінгтоні відбувається на волонтерських засадах. Кожен із нас має постійне місце роботи, а у вільний час ми займаємося співпрацею між містами. Більшість із нас американці. У нас тільки двоє людей в організації знають українську мову. Кожного першого понеділка місяця збирається наша наглядова рада і вона розглядає як працює організація, як використовуються кошти. Нашу діяльність фінансує і міський бюджет, але ми також збираємо і спонсорські кошти на різних благодійних заходах. Зараз плануємо зробити Дні України в Америці. Ми дуже активно співпрацюємо із Посольством України у США.
Івано-Франківськ нині є найновішим містом-побратимом Арлінгтона. Загалом Арлінгтон має п’ять міст-побратимів. Це міста у Франції, Німеччині, Еквадорі і Мексиці.
Створилася асоціація ще в 1990-роках. На початках – це була французькі і німецькі міста. Все починалося з обміну студентством. Для американських студентів, які вивчали французьку чи німецьку мову було організовано на семестр поїздки у ці країни, щоб вони могли практикувати мову. Була домовленість між школами.
Ця програма по обміну вже років з 15 працює між Арлінгтоном та містами Аахеном в Німеччині та Реймсом у Франції.
А як з Івано-Франківськом?
Андрій Цинцерук: Для нас трохи важко знайти американських студентів, зацікавлених, щоб приїхали в Україну на семестр. Минулого року ми вперше провели такий обмін і тільки на два тижні.
І у групи студентів з Арлінгтону були дуже приємні враження про Україну. Ми мали зустрічі із ними та їхніми батьками. Вони бували у різних країнах, але пострадянський простір викликав у них певне застереження, їх цікавив детальний опис програми, що вони робитимуть в Україні. Але вже повернулися звідти із великими враженнями.
Після поїздки в Посольстві України у Вашингтоні відбувся прийом і ці діти розповідали, як вони з’їздили в Україну.
Багато казали, що сподівалися побачити зовсім інших студентів, але після зрозуміли, що усі вони одинакові, у них багато спільного. Сподобалась кухня, природа. Зараз ми вже отримуємо запити від учнів, як хочуть поїхати в Україну.
Це був перший такий обмін?
Леся Федорук: Так, це вперше американські учні їздили за такою програморю в Україну і все пройшло дуже успішно.
Що входило у цю програму візиту?
Леся Федорук: Це була програма ознайомлення з Україною і наведення контактів між молодими людьми двох міст. Вони мали подивитися як живе звичайна українська сім’я. Кожен студент мав свого товариша, який приймав його і коли наші діти їхали в Арлінгтон, то ці студенти приймали їх в себе вдома.
Це був такий перший двосторонній обмін. Минулого року в серпні місяці до нас приїхали американці, а вже у квітні до них на 10 днів їздили наші діти.
Як американським студентам, так і нашим поїздка дуже сподобалась. Вони здружилися. Зараз підтримують контакти у соцмережах.
Була одна сім’я українських емігрантів – до нас приїхала мама із сином. Мама була вчителем групи, а син учнем – учасником програми. Вони були дуже захоплені побаченим і ще сказали, що це була хороша можливість попрактикуватися у розмові українською. Вони спілкувались тут виключно українською.
У результаті таких поїздок діти зрозуміли, що навіть якщо між ними багато тисяч кілометрів, вони є однаковими, у них однакові захоплення, однакові проблеми, спосіб проведення вільного часу.
Ви плануєте продовжувати таку практику обмінів?
Леся Федорук: Наразі, все залежить від організаційних моментів. Якщо встигнемо організувати поїздку в цьому році, то так. Ми ж, звичайно, наступним кроком очікуємо візит наших американських друзів, бо наші учні недавно тільки повернулися. Також залежить від того, чи діти схочуть поїхати на момент навчання і подивитися як проходить цей процес в іншій країні, чи це буде теж вільний формат на час канікул. Ми ще у процесі роботи.
Я так розумію, що це учнівська молодь, а як йде робота із студентами на рівні двох міст?
Андрій Цинцерук: Також є обговорення по питаннях розроблення подібних програм із студентами. Коли Віктор Анушкевичус був у Вашингтоні, то ми мали ряд зустрічей. Також була зустріч із президентом Арлігтонського приватного католицького університету. Він висловив пропозицію до трьох університетів Івано-Франківська, щоб у Арлінгтон приїхали студенти по обміну. Він навіть зазначив, що може забезпечити для них безкоштовне проживання у гуртожитках. Університет готовий матеріально допомогти у цьому напрямку. Вони хочуть розвивати міждержавний обмін між студентами. Цим питанням ми плануємо зайнятися вже у найближчий час
Є ще така програма «Open World». Це програма, яка спонсорується Конгресом США і кожного року із країн СНД виїжджають кілька делегацій в складі 5-8 учасників – молодих людей, представників громадських організацій, ЗМІ, що працюють на посадах в органах місцевого самоврядування, науковці. Є певні критерії відбору. Ця програма розглядається в США як найбільш збалансована програма для обміну. У зв’язку із скороченням витрат держбюджету, в один момент було питання про її закриття, однак, демократи відстояли її і програма діятиме й надалі.
З Івано-Франківська були вже учасники цієї програми?
Андрій Цинцерук: Так, три роки під ряд від Івано-Франківська є делегати. Минулого року серед них були тепер вже нардеп Руслан Марцінків та журналіст Світлана Лелик. Вони мали зустрічі із місцевою владою, із діаспорою, Українсько-Американською Фундацією. Обговорювали практики як фінансуються і розробляються програми громадських активностей.
Цього року темою поїздки делегації буде «Новації і освіта». Ми співпрацюємо із цією програмою і ми вибиратимемо кандидатів. Чекаємо зараз на номінації. З Івано-Франківська поїде два делегати. Загалом з України - 5.
Леся Федорук: За програмою «Open World» в США побували, здаєтья, вже близько двох десятків івано-франківців - зокрема, журналіст Марія Гарилюк, громадські діячі та активісти Анна Крисюк, Володимир Єшкілєв, Лідія Анушкевичус, Світлана Сіщук, Петро Шкутяк, Олег Гаркот, Віктор Кімакович і багато інших. Для всіх це був неоціненний досвід. Вони мали нагоду познайомитися з тим як працюють в Арлінгтоні громадські організації, комунальні служби, заклади освіти, культури, засоби масової інформації - згідно із своїми інтересами. Програма перебування в США традиційно назвичйно насичена та цікава. А програмою перебування традиціно займається і Асоціація міст-побратимів Арлінгтона...
Знаємо, що є тісна співпраця між ковалями Івано-Франківська та Арлінгтона.
Леся Федорук: Так. Перший раз ковалі поїхали по запрошенню Асоціації міст-побратимів. В цьому випадку ініціатором співпраці ковалів України і США став Віктор Вінтоняк - один із співорганізаторів традиційного Івано-Франківського "Свята Ковалів", член Правління "Цинамонового Хруща" та Асоціації міст-побратимів Івано-Франківська. Ми познайомили ковалів і вони почали дуже успішно співпрацювати. Вже навіть встигли спільний проект зробити. Вони виготовляли «дерево дружби». Зараз воно стоїть в центральній бібліотеці Арлінгтону на почесному місці і ним можуть милуватися усі відвідувачі.
Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, коли перебував нещодавно у Арлінгтоні, брав участь у його відкритті. Також на святкування Дня міста ковалі приїжджали до нас на фестиваль ковальського мистецтва.
Цього року в нас теж були ковалі із Арлінгтона?
Андрій Цинцерук: Ні цього року не були, були із Меріленда – сусіднього містечка...
Леся Федорук: Ковалі настільки вже подружилися, що вони без нас вирішують свої організаційні питання. Ми працюємо як своєрідний міст, який знаходить зацікавлених у співпраці людей із обох сторін в різних галузях. І це вже починає працювати - окрім ковалів, - в освіті, в культурі, комунальній сфері.
Як ви бачите співпрацю між містами надалі?
Андрій Цинцерук: Найближчі події - 16 травня в Івано-Франківську проходитимуть Дні Америки в Україні, які організовує Посольство США. Ми із посольством співпрацюємо. Матимемо виступ і розповідатимемо про себе, про співпрацю на місцевому рівні, студентські обміни, у чому ми зацікавлені, як бачимо подальшу співпрацю.
А які саме напрямки співпраці ще плануєте розвивати?
Андрій Цинцерук: Ми плануємо і надалі продовжувати роботу із студентськими обмінами. Звичайно, що співпраця між посольствами на дипломатичному рівні – це добре. Але, як ми починаємо із себе, із громадської дипломатії, із співпраці між містами-побратимами – це зовсім інший вимір відносин. Ми зараз хочемо зробити торгівельну місію для наших міст, тобто розвивати співпрацю на рівні бізнесових структур. Зацікавлення вже є із обох міст. З американської сторони це стосується інвестицій у сектор туризму, також ІТ-сектор, особливо івано-франківських фірм. Для США ці напрямки є пріоритетними на сьогодні.
Зараз при Асоціації міст побратимів Арлінгтона створено економічний комітет. Це буде ще одним мостом у відносинах між двома містами. Ми маємо співпрацювати не тільки у сфері культури і освіти, але й економіки, залучення інвестицій у регіон. Ми виходимо на рівень торгово-промислових палат обох міст і далі думатимемо, що можемо спільно робити.
Загалом, пріоритетними залишаються три напрямки – освітній, культурний і економічний.
Окрім Івано-Франківська, Арлінгтон ще співпрацює із містами в Україні?
Андрій Цинцерук: Ні, це тільки Івано-Франківськ.
Що саме цікавить американців на Україні загалом і в Івано-Франківську зокрема?
Андрій Цинцерук: Особливо культура, історія, мистецтво, збережені традиції. Думаю, що у цьому напрямку у нас також визріває новий спільний проект. Вчора я мав зустріч із художником Валерієм Твердохлібом. Він вже декілька років займається проектом «Врятуймо скарби разом» - це мистецький проект, яки направлений на реставрацію давніх мистецьких творів. Думаю, що і наша організація до цього долучиться. Ми станемо інформаційним спонсором. Українська діаспора це мала б підтримати. У неї є спеціальні фонди на підтримку української історії, традицій, культури. Матиму розмову із президентом конгресової Українсько-Американської Фундації і розповім про цю ідею.
Асоціації займаються соціальними проектами? Можливо у ваших планах реалізація якихось нових спільних проектів?
Леся Федорук: Ми звернулися до Центру для інвалідів в Івано-Франківську із пропозицією надати роботи своїх учнів – людей із певними фізичними вадами і ми зробимо із них в США виставку. Вони вже передали нам свої вироби – подушечки, вишиванки, кртини. На виставці, яка скоріш за все проходитиме у Посольстві України у США, ми плануємо зібрати благодійні кошти і надіслати їх у цей Центр в Івано-Франківську.
Нещодавно міський голова Віктор Анушкевичус зазначив, що в Івано-Франківська є міста-побратими, з якими місто працює активно у різних напрямках, а є ті, з якими співпраця поки що малопомітна. Арлінгтон є активним містом-партнером Івано-Франківська?
Леся Федорук: Наша міська рада підтримує Асоціацію міст-побратимів Івано-Франківська, а мерія Арлінгтона підтримує Асоціацію в Арлінгтоні. Цікаво, що реально активним членом Асоціації міст-побратимів Івано-Франківська є Лідія Анушкевичус... Взагалі мерії наших міст добре сприяють нашій діяльності, різним проектам. Делегація Арлінгтона постійно прибуває на святкування Дня міста в Івано-Франківську. Наші посадовці відвідують Штати. Міста стали побратимами два роки тому, але за цей час зроблено вже багато. Кажуть, що нашу співпрацю вже навіть беруть за приклад...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
