Днями свій столітній ювілей відзначила Стефанія Баб'юк з Кутів Косівського району. Гуцулка згадує буремне ХХ сторіччя і не вірить, що все це пережила.
Від неочікуваної кількості гостей, уваги, теплих і щирих слів та подарунків ювілярка навіть розплакалась, кажучи: «Я не вірю, що так багато прожила», пише сайт Косів.
Жінка зуміла зберегти, в свої поважні роки, світлий розум та життєрадісність. Можливо, цьому посприяла непосидючість і рухливість, адже за час, доки гості сиділи за столом, бабуся кілька разів прогулялася по хаті. За словами родичів старенька почала ходити з паличкою лише півроку тому.
Згадуючи довге та нелегке життя, пані Стефанія відзначила ‒ світ дуже швидко змінюється і встигнути за ним простій людині дуже важко. Також вона розповіла, що було важко за німців, поляки були набагато меншим лихом для гуцулів, ніж прихід совітів та російської окупації Галичини.
«За Польщі був порядок і культура», ‒ наголосила бабця. Найбільше вражень в присутніх викликало виконання Стефанією Дмитрівною української народної пісні, кілька куплетів якої ювілярка без проблем заспівала напам’ять.
Стефанія Дмитрівна Баб’юк народилася в селищі Кути 24 лютого 1917 року і виховувалась в сім’ї ремісника Дмитра та Михайліни. Молоді роки пройшли в тяжкі воєнні часи, разом зі старшим братом Михайлом та меншою сестрою Емілією. У 1943 році вона вийшла заміж за Олексія Баб’юка та виростила двоє синів ‒ Тадея та Омеляна. Ювілярка пережила війну та голод, має статус учасника війни. Зараз Стефанія Дмитрівна проживає разом із сином Омеляном, має 5 онуків та 6 правнуків.
