Івано-Франківськ омивають дві Бистриці – Солотвинська й Надвірнянська. Свої назви вони отримали від містечок, біля яких беруть початок.
Однак у ХІХ столітті ці ріки мали інші назви, пише Фіртка з посиланням на допис Володимира Шпега.
Теперішня Солотвинська була відома, як Золота, а Надвірнянська – Чорна.
Чому так?
«Через швидку течію, з якою спішать сестри-ріки собі назустріч, а потім спільним ложем у Дністер, отримали назву Бистриць. Західна, Бистриця-Солотвинська, несе свої мутні жовтаві хвилі дещо повільніше і отримала назву Гнилої або Золотої; східна, Бистриця-Надвірнянська, пливе зі швидкістю гірського потоку, тому її назвали Чорною або Срібною – від кольору води».
Інші джерела говорять, назва "Золота" пішла від переказів про вимивання золотих пісків чи то каменів в руслі Межигір'я та сіл Стара-Гута, Пороги, які находили тамтешні місцеві гуцули. Йому вторить літописець Садок Баронч, який залишив влучну характеристику обох річок.
Галицька Бистриця – мутно-жовтава, спокійна, нікому не робить шкоди, хіба якийсь зірвиголова кине щось погане в її русло, тому й прозвали її Гнилою. Зате Тисменицька (тобто Надвірнянська – авт.) – свавільниця: ганяється полями, то шмат берега урве, то дерево з корінням виверне, то захопить частину плоту. Зате чиста як кришталь, манить до себе; одному дає здоров’я, в іншого відбирає життя, звичайно, як свавільниця, кокетка», - йдеться у дописі.
