1.Ви у 15 років закінчили школу і поступили на юридичний факультет. Як так сталося? Що спонукало Вас до цього і чому Ви обрали професію юриста?
Історія насправді дуже цікава. Свого часу була така програма, по якій я навчалась у Німеччині, в Мюнхені. Я пройшла конкурсний відбір і мене взяли в інтернат під назвою «Рідна школа». Фактично там я закінчила школу. Приїхавши в Україну в мене був вибір: або далі навчатись в школі, або здавати екзамени екстерном. Зрозумійте правильно, після німецької школи мені було б тяжко навчатись в Україні. В Німеччині думку дитини, учня, чують і враховують, там в принципі дуже демократичне спілкування між вчителем і учнем. Я розуміла, що мені буде вже просто не комфортно навчатись в українській школі. 2 роки без батьків мене дуже дисциплінували і я стала самостійною, на той момент я легко відповідала за свої вчинки і приймала рішення. Мене це не лякало. Насправді, я готувалась поступати в університет і вивчати іноземні мови, попри те, що мені право завжди подобалось, адже в мене присутнє ще з дитинства загострене відчуття справедливості. Власне, перед тим як здавати екзамени екстерном, я займалася з репетиторами і багато вчилась. Мої батьки тоді мені сказали, що ти або здаєш, або залишаєш вчитися в школі. Для мене великим стимулом і мотивацією було навчання в університеті, я цього дуже хотіла. Я, коли прийшла подавати документи на німецьку філологію, жінка, яка сиділа в приймальній комісії, мені сказала: «Для чого вам це? У вас прекрасна німецька, у вас немає жодних проблем. Чому ви не хочете щось інше спробувати?». Збоку був юридичний факультет… Тоді я подумала, що з мене, напевно, буде класний адвокат. Я подала документи, отримала хороші результати іспитів і поступила на державну форму навчання.
2.Ви вирішили отримували вищу освіту в нашому місті. Не було бажання продовжувати навчання у Європі і там поступати в університет?
Європа мені дала колосальний життєвий досвід. Проте, насправді, мені здається, що немає значення де ти вчишся. Якщо ти хотітимеш, то ти вчитимешся будь-де… Головне, мати бажання. Також, якщо відверто, то хотілося бути поруч з батьками…
3.У Вас дві вищі освіти?
Так. Одну я отримала, навчаючись у Прикарпатському національному університеті, на юридичному факультеті. Також я закінчила магістратуру державної служби Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
3.Ви дочка Ольги Бабій, гендиректора ОТБ «Галичина». Яким чином це впливало на формування Вас як особистості, Ваших якихось рис характеру?
Моя мама для мене найкраща і найрідніша. Кращої мами і бабусі, мабуть, немає. Попри всю свою зайнятість, вона мені дуже допомагає з дітьми. В мене з мамою дуже близькі відносини, безумовно, це на мене дуже вплинуло. Коли я була маленька, ми жили в Коломиї, моя мама кожного дня їхала до Франківська зранку, коли я ще спала, а поверталась додому, коли я уже спала. У вихідні я отримувала максимальну увагу від неї. Її могло не бути, але я цього не помічала, адже моя форма завжди була випрасувана, в хаті все зроблено. Мені дуже подобалось, що моя мама така активна. Я завжди казала: «Хочу бути як мама». Мені подобалось те, що вона створювала, адже вона цим жила…
4.У Вас троє дітей, за професією Ви адвокат, зараз йдете в політику… Створюється образ сильної та багатогранної особистості. Що для Вас зараз є найбільш пріоритетним?
Мої діти – мій найбільший пріоритет. Я дуже стараюсь проводити з ними максимально час. Вони зазвичай при мені, допомогу отримую від чоловіка. Діти – це моє все… Вони для мене на найпершому місці.
Моя громадська діяльність мені також дуже подобається, я люблю цим займатись. Як на мене, те, чим ти займаєшся, потрібно любити. Якщо ти не любиш ту справу, яку робиш, то краще її не робити. Останні десять років я багато де працювала. Проте в більшості ці роки я присвятила народженню і вихованню своїх дітей. Серйозно адвокатурою я почала займатись зовсім недавно. Зараз я захищаю журналістів, адже я – медіаюрист. Медійне право – це моя віддушина. Мабуть, кожен юрист має галузь права, де він себе найбільше відчуває. Мені приносить задоволення те, що я маю можливість відстоювати права журналістів.
На вибори я йду в класній команді хороших фахівців. Івано-Франківськ не є моїм рідним містом, бо я сама з Коломиї, але я живу в цьому місті зі своїми дітьми і мені дуже хочеться, щоб воно було комфортним, чистим, щоб воно було приємним для дозвілля і навчання дітей. Я не вважаю себе політиком. Адже орган міської ради зазвичай займається господарськими справами. Але ми завжди повинні розуміти, що в доброї господині завжди чисто вдома. Я вважаю, що пора, щоб до міської ради прийшли люди, які можуть, хочуть здійснювати зміни. Я вірю в ці зміни. Я знаю, що команді, яка йде з Олександром Шевченком, це під силу. Для них ці зміни – це непросто слова і обіцянки. Сам Олександр Шевченко – це сильний лідер, який має бачення цього міста і розуміння як можна навести ньому порядок. Ми бачимо Буковель, який був зроблений фактично з нуля, розумієте, він знає де і який кабель знаходиться, де і яка труба поставлена. УКРОП – це молода політична сила, яка зібрала у Івано-Франківську прекрасну команду. Я думаю, що нам вдасться все задумане реалізувати.
5.Відомо, що Ви з мамою розійшлися у політичних вподобаннях (Ольга Бабій йде на місцеві вибори від Блоку Петра Порошенка «Солідарність»). Чи плинуло це на ваші відносини?
Ні. У нас дуже демократичні відносини. Мої батьки завжди з повагою ставилися до мого вибору. Як на мене, дискутувати – це класно і цікаво… У нас вдома нема катастрофи через те, що я пішла від УКРОПу на вибори, а мама балотуватиметься від Блоку Порошенка. По-перше, ми на ці теми не дуже спілкуємось, в нас просто нема на це часу.
Одного разу в нас був сімейний обід з батьками, ми стараємось разом збиратись, я тоді прийшла і сказала: «Я тепер укропка» (сміється). Я розповіла, що йду з Олександром Шевченком на вибори. Моя мама так: «Ну, Олександр Шевченко розумію. УКРОП? Ти впевнена?». Я тоді пояснила, що це класна молода політична сила, з тверезими поглядами на життя і на ситуацію в країні. Мама зрозуміла, вона завжди поважає мою позицію. Взагалі, я думаю, що ця команда зробить багато хорошого, покаже себе дієвою політичною силою.
