Несподіванкою для українських уболівальників стало те, що чемпіонка світу, Європи та Олімпійських ігор з фехтування шаблістка Ольга Харлан залишилася без медалі в особистій першості на чемпіонаті світу в Москві.
"Золота" звичка
У російській столиці прозвучати українському Гімну поки що не судилося. Хоча ми вже звикли до іншого – на континентальних чи світових форумах Ольга Харлан неодмінно перемагає, на її честь звучить Гімн і вона співає його, поклавши руку на серце.
Починаючи з 2007-го, миколаївська шаблістка не випадала з медальної обойми чемпіонатів світу. Два командні золота-2009, 2013 та два особисті – 2013, 2014 років. П’ять срібних медалей – три команді і два індивідуальні, та дві бронзові – командна й особиста. І це лише чемпіонати світу! Щодо континентальних здобутків, то вони ще гучніші – семиразова чемпіонка Європи і ще 9 нагород різного гатунку.
Осічка
Проте цього року сталася осічка. Спочатку Оля залишилася без медалі чемпіонату Європи, поступившись у чвертьфіналі італійці Розеллі Грегоріо. Вигравши перед цим в особистому заліку чотири першості Старого Світу поспіль, їй не вдалося пробитися на подіум. Проте в командній першості разом з дівчатами дотягнулася до третьої сходинки.
На І Європейських іграх у Баку фехтувальниця знову не змогла пробитися до призерів, не пройшовши навіть попередній раунд змагань. Реваншуватися знову вийшло у командній першості – "золото"!
І ось знову – індивідуальний раунд змагань і без медалі. Харлан, яка є лідером світового рейтингу, в 1/8 фіналу поступилася француженці Сесілії Бредьє – 10:15.
Причини
Де їх шукати?
Перше, що кидається в очі, це скажений графік – у червні чемпіонат Європи та Європейські ігри, а за два тижні – вже старт на чемпіонаті світу. Тож після двох континентальних форумів складно було розраховувати на "свіжість" спортсменки у Москві. Тим паче після повернення з Баку-2015 Оля відверто говорила про втому, хоча від планів максималістки не відмовлялася.
Очевидно, в її випадку це втома навіть не після двох стартів - після років, переповнених перемогами, організм таки вимагає тотального відпочинку. І у фізичному, і у моральному плані.
На вік скаржитися рано – 24 роки. Досвіду, а тим паче переможного, – вдосталь.
Психологія? Звинуватити Харлан у нестійкості – навіть заїкатися паро це гріх. Варто згадати, як вона витягнула команду на Олімпіаді-2008, ЧС-2013 та Євроіграх-2015 до чемпіонського звання. Ці фінали були дуже схожі – останній бій довіряють Харлан, коли наша команда поступається уколів 5 - 7. І щоразу Оля відіграла, здавалося б, нереальне відставання, а потім ще й виконала вирішальний переможний укол. У характері та бійцівських якостях шаблістці точно не відмовиш.
Те, що чемпіонат приймає Росія, теж не має значення. Он минулого року він теж відбувався там, тільки в Казані, і наша атлетка виграла його. І це при тому, що росіяни не цуралися запитувати в неї: "Приїхали нас убивати?"
Усі атлети стверджують, що стати чемпіоном легше, аніж втриматися на вершині. Інколи, коли все підкорено, у спортсмена зникає або ж знижується мотивація – те несамовите бажання, без якого перемоги не буде.
Оля ж впевнена, що золоті медалі не можуть набриднути. І тому вона на кожному старті однаково прагне тріумфу. Зрештою, їй ще є до чого прагнути – звання олімпійської чемпіонки в індивідуальній першості.
З Москви Харлан ще має шанс повернутися з медаллю – командна першість відбудеться 16 – 17 липня. А Ольга, як свідчить статистика, - неперевершений командний боєць.
