Дайте цій пані автомат або Чи зможуть українки воювати?

 

Війна — це там, де убивають. Жінці на війні місця нема, бо жінка є для того, щоби життя давати, а не відбирати. Образ жінки-берегині міцно засів у свідомості нашого досить-таки консервативного суспільства, але навряд чи він тепер узгоджується з дійсністю на 100 відсотків.
 
Останні події в Україні довели, що жінки не вдовольняться вже навіть роллю того, хто подає набої, — жінки самі будуть стріляти. І наші галицькі пані цю тезу доводять.

«Перший крок до виконання громадянського обов'язку зроблено! В добровольці записалася!», — написала ще 6 березня на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook львів'янка Тетяна Турчина. Вона стала однією з перших в Україні осіб жіночої статі, які висловили бажання захищати Батьківщину у Збройних Силах України. Станом на тепер таких жінок вже десятки.

Львів'янка Тетяна Турчина — одна з тих жінок, які вже записані у резерв Збройних Сил України

«Вирішила піти на цей крок за кілька днів після вторгнення в Крим. Думала про те, що я можу зробити для своєї країни, от і вирішила, що треба її захищати, бо сьогодні — Крим, а завтра до Львова доберуться, — пояснює свої дії Тетяна. — Воювати в разі чого ми будемо не за владу і не за президента, а кожен за себе, за своє майбутнє».

Бойові українки

Те, що жінки можуть не лише робити канапки, українки довели за три місяці Майдану. Згідно з дослідженням фонду «Демократичні ініціативи», на початку протестних акцій на центральній площі Києва було приблизно 43% жінок. У січні, під час подій на вулиці Грушевського, їхня частка впала до 15%, але, зі слів експертів, потім швидко знову зросла. Спершу мало не як жарт, але з часом цілком поважно сприйняли створення на початку лютого 39-ї Жіночої сотні Самооборони імені Ольги Кобилянської. Дослівно за 2–3 дні після створення до неї зголосились більше 200 жінок. Серед пріоритетів сотні — психологічний і фізичний вишкіл представниць «слабкої» статі, щоби дати відкоша «Беркуту».

Жінки на Майдані захищали поранених у лікарнях, роздавали листівки, а вночі нарівні з чоловіками патрулювали барикади. Зрештою, вже хрестоматійними стали зображення дівчат, які допомагали заготовляти бруківку в дні особливого неспокою, а також розливали «коктейлі Молотова». Дівчата, що пройшли Майдан, переконані: якщо буде реальна небезпека, вони підуть захищати країну і від зовнішнього ворога.

«На мою думку, ми готові і будемо йти. Тим більше, що вже є досвід забезпечення тилу, подавання набоїв, логістики, доправляння ресурсів, вивезення поранених. Це рівною мірою робили і жінки, і чоловіки. Водночас зараз багато жінок також вчаться стріляти, підтягують фізичний рівень. Люди готові стати на захист країни, і жінки не виняток — вони теж ходили під кулями і отримували поранення, ризикували і викладалися по максимуму», — розповідає львів'янка Василина Думан, яка була на Майдані фактично з перших днів і до кінця лютого.

За інформацією Олександра Поронюка, керівника Західного реґіонального медіа-центру Міністерства оборони України, до військкоматів Львівської області вже записалося понад 5 тисяч добровольців, серед них — півсотні жінок.

«У багатьох українців останнім часом міняються життєві орієнтири. Патріотизм, любов до Батьківщини вже не є просто словами. До наших військкоматів на Львівщині зголосилось дуже багато людей. Єдине: військо — не громадська організація, ми не можемо брати всіх, вдягати у форму та давати зброю. Ми враховуватимемо ці списки і відбиратимемо тих, кого передусім потребує армія. Звісно, серед добровольців у нас є неповнолітні, або, навпаки, люди похилого віку. Але ми їх переконуємо, що не треба йти. Передусім потрібні фізично сильні чоловіки. Зголошуються активно і жінки — ті, хто відчуває психологічну та фізичну змогу», — розповідає Олександр Поронюк.

Військовики кажуть, що добровольці-жінки є і в інших областях України. Щоправда, розголошувати їхню кількість не дуже хочуть. Як зазначає офіцер реґіонального медіа-центру Міноборони Володимир Скоростецький, охочі дівчата приходять на збірний пункт.

«Ми, на жаль, не можемо називати імена, кількість та місце, де саме є жінки-добровольці. У нас є військовозобов'язані жінки за військовими спеціальностями, здебільшого вони залучені у медичній галузі. Сказати точно цифри я не зможу, у зв'язку з обмеженням розголошення такої інформації», — пояснює Володимир Скоростецький.

Нежіноча ґвардія і жіночі професії

«Маємо ґендерну політику у військах — жінка має рівні права з чоловіком. Тобто якщо вона солдат, то виконує обов'язки так, як солдат. Якщо офіцер — то виконує його обов'язки. Всі займаються відповідно до плану занять, ніхто не може займатися менше. Якщо жінка має військове звання військовослужбовця запасу, то це звання вона буде мати під час виконання службових обов'язків в армії», — стверджує пан Скоростецький.

Разом з тим, зі слів його колеґ, вони би хотіли, щоби жінки мали в армії передусім «жіночі» професії. «Нам потрібні жінки, зокрема, як медики, парашутистки, зв'язківці тощо. Тому у першу чергу ми відбиратимемо тих, хто передусім потрібен нині для армії. Ми розуміємо, що жінкам складніше переносити військові умови. Це намети, бойова техніка, відсутність комфорту. Намагаємось якось полегшити ці умови, але всі розуміють складність часу. Жінок задіюємо до легших професій. Нам як слов'янам близьке ніжніше ставлення до жінок, ніж у європейців. Мені не дуже би хотілось, щоби жінка несла боєприпаси, які важать більше, ніж вона», — каже Олександр Поронюк.

Попри дбайливе ставлення чоловіків, самі жінки запевняють, що готові в армії до всякої роботи.

«Армія — це те місце, де немає жіночих чи чоловічих професій. Якихось амбіцій щодо того, що саме буду робити, не маю. Треба воювати — буду воювати, треба картоплю чистити — буду чистити. Головне — бажання допомогти країні і захистити своє майбутнє. Кожен для себе має задати питання, що я можу зробити, аби жити стало краще. Щодо навичок, то головне — бажання, а всього можна навчитися», — наголошує у розмові зі «Z» Тетяна Турчина.

Якщо у Збройних Силах жінки-добровольці ще мають шанс реалізуватись і як воїни, то Національна ґвардія їм такого шансу давати не збирається. Як повідомили «Z» на гарячій лінії запису до Нацґвардії у західних областях України, туди записують лише чоловіків від 18 до 40 років, у доброму фізичному стані, які не мають проблем зі здоров'ям і готові принести всі документи, щоби влаштуватись на роботу. Натомість жіночу роль тут бачать виключно у жіночих професіях — зв'язківців та медиків. І то наразі таких не набирають, адже і своїх досить.

«Перевагу надаємо тим, хто служив у Збройних Силах, внутрішніх військах чи Національній ґвардії і хто має добрий фізичний стан. Також важливо, аби військова спеціальність людини збігалась зі штатним розписом, який у нас буде. Тих, хто підходить, але зараз нам не потрібен, ми записуємо в резерв. Усіх попереджаємо, що служити будуть не лише у Львові, зарплата стартує від 1800 грн. Ми фактично є військами спецпризначення, відбір у нас доволі жорсткий. Тому про жінок не йдеться. Нам потрібні люди, які виїжджатимуть у будь-яку точку і зі зброєю в руках захищатимуть Україну», — повідомили нам у Нацґвардії.

Передові медики

Протягом останніх тижнів активними є не лише ті жінки, що готові брати до рук зброю і стояти пліч-о-пліч у бою. Чимало українок намагаються поліпшити свої знання з медицини, щоб у разі чого таки поповнити лави армії.

Зі слів Ніни Добренької, директора медико-соціального центру, на базі якого створено навчальний клас для навчання першої медичної допомоги у Львові, від 6 березня на курси записались понад півтори сотні людей, більшість — жінки.

«Раніше до нас приходили люди, яким потрібно було це знати: альпіністи, водники тощо. Тепер маємо іншу ситуацію. Звичайно, до цього підштовхнули останні події в країні. Люди хочуть знати, як рятувати близьких людей. Вчимо людей найнеобхіднішого. Попереджаємо, що не вчимо людей до війни, але все одно нас постійно просять про цільові заняття, тож довелось підкориґувати трошки курси», — розповідає Ніна Добренька.

За життя Олесі Жуковської, шию якої пробила куля снайпера, молилася вся Україна

Тернополянка Олена останні місяці здебільшого була на Майдані. Спершу просто висловлювала свою громадянську позицію з усіма, допомагала організаційно, а згодом зрозуміла, що потрібна там професійно — як медик. Нині вона допомагає викладати курси першої медичної допомоги у рідному Тернополі.

«З курсами у нас — як і з військкоматами. Ще півроку тому ніхто не вірив, що добровільно піде, а тепер стоять черги. Більшість, звісно, жінки. Чоловіки більше хочуть захищати країну зі зброєю в руках. Натомість багато жінок знаходять себе у медицині, — каже Олена. — Я вперше рада, що є військовозобов'язаною. І я така не одна. Більшість моїх коліжанок готові йти санітарками, медсестрами, будь-ким, аби допомогти. Звісно, війни ніхто не хоче, але всі готові у випадку чогось робити свій внесок».

Збруч


27.03.2014 2583 1
Коментарі (1)

Maksym Petrenko 2014.12.31, 22:20
На практиці у гвардії служать жінки. І не на жіночих посадах, а на передовій з автоматами у ролі стрілка. То у добровольчіх батальйонах, але абсолютно офіційно.
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

862
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3020
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1834
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3043
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

2214
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

2222

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

542

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

904

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

991

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2286
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5920
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29636
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11533 2
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1313
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1540
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23766
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

2008
11.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43896 1
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

538
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1253
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1540
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2544