«Думала російською, а говорити треба було українською»: як студентка з Донеччини адаптувалася в Івано-Франківську

Студентку Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Яну Безуглу повномасштабне вторгнення застало у рідному Мирнограді на Донеччині.

Згодом дівчина переїхала до Івано-Франківська, де змогла адаптуватися до нового середовища та активно долучилася до допомоги українським військовим.

Про переїзд, мовний бар’єр і знайомство з місцевими діалектами Яна Безугла розповіла журналістці Фіртки.

Дівчина виросла у російськомовному середовищі, хоча навчалася в українській гімназії.

«У мене всі предмети викладалися українською, я ніколи не вивчала російську мову. Я не вмію нею писати, не знаю алфавіту, але розмовляла російською, бо так було в оточенні», — каже студентка.

Рішення перейти на українську дівчина ухвалила ще до переїзду. За словами Яни, це було пов’язано як із новим середовищем, так і з війною.

«Я знала, що якщо їду в Івано-Франківськ, то переходжу на українську. Але перехід виявився непростим. Під час вступу в мене була усна співбесіда українською — мову я знаю, але говорити було дуже складно, бо думала російською і не могла швидко перекласти думки».

Звикання до нової мовної реальності тривало певний час.

«Було складно навіть звикнути чути себе українською. Після 15 років російської — це різкий перехід. Спілкування з одногрупницями з різних регіонів, зокрема з Гуцульщини та Закарпаття, сильно вплинуло на моє мовлення. Я швидко перейняла їхні звички й навіть діалекти — вийшов такий мікс слів».

Деякі слова спочатку викликали подив.

«Перший тиждень: мене питають — будеш канапки? Я погодилась, а потім бачу, що це бутерброди. Було дуже смішно».

Серед незвичних для неї слів були також «баняк», «слоїки» та «вуйко». З часом студентка звикла до них і навіть почала використовувати у повсякденному житті — наприклад, «канапки», «капці» чи «пляцки».

Період адаптації в новому місті тривав близько двох місяців і був емоційно складним.

«Перший місяць я дзвонила мамі кожного дня, виходила на балкон, плакала і казала, що хочу повернутися додому», — пригадує Яна.

Спочатку мовний бар’єр впливав і на сприйняття її іншими.

«Я тоді говорила більше суржиком, і коли через рік ми це згадували, одногрупниці сказали, що спочатку думали, ніби я проросійська».

За словами дівчини, її мама найбільше хвилювалася, що доньку можуть упереджено сприймати через походження. Втім, із відкритою дискримінацією вона не зіштовхнулася.

«Мама боялася, що мене будуть зачіпати через те, що я з Донецької області. Але я такого не зустріла. Хіба що деякі люди спочатку трохи скептично ставилися».

Тема рідного міста на той момент залишалася для неї надто болючою, тому вона одразу окреслила особисті межі.

«Для мене це було табу. Якщо хтось починав говорити про рідне місто, я просила змінити тему. І після цього питань не було».

Переїзд без батьків у зовсім інший регіон змусив Яну швидко подорослішати.

«Я переїхала у 15 років абсолютно сама. Коли вперше треба було йти в лікарню, думала: як без мами? Дуже швидко з’явилася самостійність. Це було: або ти, або тебе».

Згодом оточення стало підтримкою, а не бар’єром.

«Друзі казали: у нас є подружка з Донецької області — це круто. Вони підтримували мене».

Студентка також активно долучалася до волонтерських ініціатив і допомоги військовим.

«Я допомагала збирати кошти для армії ще тоді, коли була вдома».

Попри всі труднощі, досвід переїзду суттєво змінив її життя та характер. За словами Яни, він зробив її сильнішою та впевненішою в собі.

Більше читайте в матеріалі: «Вижила під обстрілами та стала волонтеркою»: історія донеччанки, яка знайшла дім в Івано-Франківську


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

«Наші Котики»: як ветеран Роман Турик відкрив та розвиває зоомагазин в Івано-Франківську (ФОТО)

Повернувся за пораненим та загинув: історія життя та чину прикарпатського бійця Миколи Прокопишина

Отримав поранення в день загибелі брата: історія воїна Станіслава Дейни, який лікується в Івано-Франківську (ФОТО) 


Коментарі ()

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2665
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1521
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2776
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1899
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1944
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2407

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

156

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

620

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

752

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1984
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29410
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11292 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5296
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23517
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1741
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6245
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

975
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1296
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2268
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2742