Пандемія змінила спосіб, у який люди подорожують, а повномасштабна війна — географію їхніх мандрівок. Українці стали частіше обирати Карпати, водночас туристи шукають не лише відомі локації, а й нові враження, події та можливості для перезавантаження.
Разом з тим, концентрація туристів у Буковелі та інших популярних гірських громадах створює значне навантаження на інфраструктуру й природу, тоді як частина громад Прикарпаття досі не використовує свій туристичний потенціал.
Як змінився турист після пандемії та початку повномасштабної війни, чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект впливає на галузь і які перспективи має Дністровський каньйон — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.
Ви багато років спостерігаєте за розвитком туризму на Прикарпатті. Яка найбільша зміна відбулася за цей час?
Пандемія радикально змінила формат відпусток, мету й географію подорожей, а також мотивацію людей. За кілька років у туризмі відбулося дуже багато змін.
У 2020 році через карантинні обмеження та локдауни у світі змінився тренд на відпочинок. З’явилося поняття «staycation» — подорожі недалеко від місця проживання.
Люди, зокрема в Україні, почали відкривати для себе місця, де живуть: міста, містечка та природні локації навколо. Раніше вони, як правило, обирали популярні, уже розкручені дестинації.
Після пандемії в Україні почалася війна, яка також вплинула на географію туризму. Закриті кордони, відсутність авіасполучення — фактично відбувся колапс виїзного туризму.
Але людина в будь-якій ситуації, крім праці, націлена на відпочинок, канікули та відпустки. Тому в Україні загалом, але найбільше в Карпатському регіоні, зокрема на Івано-Франківщині, активізувався внутрішній туризм.
Українці стали активніше їхати на відпочинок у зимовий та літній періоди, під час канікул і відпусток — на Івано-Франківщину та у Карпати.

Які нові формати подорожей з’явилися після пандемії?
У світі й паралельно в Україні почав розвиватися тренд поєднання праці з відпочинком. Під час пандемії люди масово працювали через онлайн-платформи, брали участь у нарадах за допомогою комп’ютера, комунікували електронною поштою.
Це особливо сподобалося тим, хто працює сам на себе або у приватних компаніях. Так з’явився тренд «workation», коли робота поєднується з відпочинком і вже немає такої прив’язки до місця роботи.
Людина може працювати віддалено й одночасно відпочивати. Для цього потрібні лише хороший інтернет і комп’ютер.
Як «workation» змінив саме поняття відпустки?
Тим, хто працює у приватному секторі, уже не завжди потрібна одна велика відпустка. Вони часто поєднують віддалену роботу з відвідуванням різних країн, міст і туристичних локацій.
Тобто кількість коротших подорожей у приватному секторі зросла, а тривалість довготривалих відпусток скоротилася.
Ще одна зміна — цифровізація. Як вона вплинула на подорожі?
Цифровізація туристичної сфери породила концепцію так званих безшовних подорожей. Це також стало наслідком пандемії, коли персональні контакти були обмежені.
Сьогодні ми користуємося цим, можливо, навіть не звертаючи уваги. Майже всі готелі та багато ресторанів пропонують заселення або інші послуги без безпосередньої участі менеджерів — через QR-коди. У ресторанах, зокрема в Івано-Франківську та туристичних зонах, поширене QR-меню.
Згодом виявилося, що такий формат не лише безпечніший, а й зручний.
Концепція безшовних подорожей полягає не тільки в цифровізації. Вона скорочує час, який людина витрачає під час мандрівки на технічні моменти: очікування в аеропорту, черги під час реєстрації на рейс тощо.
Чи змінила цифровізація спосіб, у який люди планують свої подорожі?
Так. Масова смартфонізація призвела до того, що більшість людей почали відмовлятися від послуг туристичних фірм і самостійно планувати мандрівки.
Сьогодні через телефон легко купити квиток, забронювати готель чи ресторан, орендувати автомобіль і вирушити в подорож.

Як розвиток Буковелю впливає на сусідні громади?
Буковель працює як туристичний магніт. Він приваблює не тільки туристів, а й інвестиції. Там постійно з’являються нові мережі готелів, апарт- чи бутік-готелі, будуються котеджні містечка.
Буквально цього року я був на інвестиційному форумі, де йшлося про те, що один з інвесторів у Яблуниці буде будувати перший у Карпатах житловий комплекс у курортній зоні.
Він би просто так не будував житловий комплекс, якби не було запиту. Є люди, які цікавляться не просто відпочинком у готелі на тиждень чи два, а житлом у рекреаційних та курортних зонах.
Інші громади також виграють від цього потоку, адже всіх туристів фізично розмістити в Буковелі неможливо. Люди починають планувати проживання навколо.
Яремчанська, Верховинська та інші громади пропонують дешевше житло. Якщо людина хоче користуватися активностями Буковелю, вона може проживати у Верховині чи Яремчі, їхати до Буковелю на день, а ночувати в іншій громаді.
Отже, Буковель притягує туристів і в сусідні громади.

Водночас концентрація туристів у кількох громадах створює інше питання. Наскільки ризиковано для регіону залежати від одного потужного туристичного центру?
Це проблема. Я про це не раз говорив і писав: Поляницькій громаді не варто розслаблятися.
Війна закінчиться, кордони відкриються, і приблизно третина туристів, яких вони зараз приймають, точно поїде за кордон. Тому що там усе одно є Франція, Іспанія, курорти Швейцарії. А ті люди, які люблять морський відпочинок, точно поїдуть за кордон.
Чи зможе Буковель їх утримати?
Частину зможе, частину втратить.
А наскільки проблемною для області є така концентрація туристичного потоку?
Це проблема, адже наші гірські громади зосереджують 80–90% туристичних потоків області. Це не просто надмірне навантаження на інфраструктуру та природу — це критичне навантаження.
Не працює належним чином водовідведення, сортування сміття, є дуже велика забудованість території Буковелю. Зараз це вже перейшло на Яремче, де високоповерхова забудова повністю нівелює цінність гірської рекреаційної зони.
Тому, з одного боку, для області Буковель — це добре, бо це розвиток туристичного бізнесу, як середнього, так і малого, навколо всіх громад.
З іншого — страждають інфраструктура, дороги, транспорт і екологія. Екологія навіть більше.

Насамперед — війна.
З одного боку, вона додала нам кількість туристів. До війни показники відвідуваності були на рівні 2,1–2,2 мільйона, а зараз — близько 2,5 мільйона.
Ми стабільно треті в Україні за податковими надходженнями після Києва та Львівської області. Йдеться про податкові надходження від суб’єктів туристичного бізнесу.
Але війна призупинила фінансування багатьох проєктів, важливих для області.
Наприклад, був проєкт зі створення мережі глемпінгів у Дністровському каньйоні. Заморожений і проєкт будівництва мистецького центру «Дзбан», який пов’язаний з популяризацією косівської мальованої кераміки в селі Старий Косів.
Фактичне фінансування туризму з бюджету області чи бюджетів органів місцевого самоврядування перебуває на залишковому принципі. Більшість коштів, зрозуміло, йде на війну, армію, зброю.
Левова частка також іде на соціальну сферу та ветеранів. І це зрозуміло, бо це об’єктивні обставини.
А яка друга проблема?
Кадри. Це перманентна проблема: людей не вистачає.
Їх не вистачає і в туристичному бізнесі, і в органах місцевого самоврядування, які відповідають за розвиток туризму.
Дуже багато людей виїхали за кордон. Наші бізнеси не можуть конкурувати із закордонними зарплатами.
Багато молодих людей, які раніше працювали в готелях і ресторанах, виїхали. А ті, хто прийшов на їхнє місце, мають мало досвіду. Їх треба перевчати.
Турист уже вибагливий і вимогливий. Якщо йдеться про готелі преміумсегмента, там не може працювати людина без досвіду, яка не вміє комунікувати зі споживачами.
А чи є проблема з кадрами, які займаються туризмом безпосередньо в громадах?
Так. Проблема в управлінській сфері туризму завжди була дуже великою.
У громадах людина, яка веде питання туризму, одночасно може відповідати за спорт, молодь, освіту, культуру, релігію тощо.
Тобто в однієї чи двох людей фізично немає часу системно займатися туризмом.
Питаннями туризму треба займатися зранку до вечора, сім днів на тиждень і не відволікатися на інші моменти. Це неможливо, тому що немає людей.
Це основні проблеми.

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
