Публікація 9 червня у британській Guardian персональних даних співробітника американської Агенції національної безпеки (National Security Agency – NSA) Едварда Сноудена, який «злив» тайни своєї «контори», поставила крапку на дискусіях про базову спроможність сучасних демократичних інститутів контролювати безпеку технічних систем в сфері соціальної комунікації.
Справа навіть не у відомій шпигунській програмі «Призма» (Prism) і не в тому, що Акт про захист Америки фактично поставлено над базовими принципами міжнародного права.
Справа у тому, що інформаційна техніка досягла принципово нових рівнів, які дозволяють певним групам осіб (державним або ж приватним) ефективно контролювати особисте життя мільйонів осіб, маніпулювати джерелами інформації та створювати «симульовані реальності», за ширмою яких спецслужби та олігархічні групи здатні робити все, що їм заманеться.
Це – реальність нового тоталітаризму. Який у форматі особистої свободи відрізняється від старого (на кшталт північно-корейського чи подібного режиму) лише тим, що «Великий вусатий брат» анонімний і його портрети не дивляться на нас з кожного муру.
Можна казати навіть про цілу групу «великих братів». Адже свою «Призму» мають не лише США.
Спробуємо проаналізувати, як саме цей новий тоталітаризм може зачепити пересічного мешканця Івано-Франківська. Адже одна із ілюзій, яка живе в голові «маленького українця» полягає в тому, що він – пересічний, дрібний, не цікавий (ну абсолютно нецікавий!:)) владним силам – знаходиться поза увагою механізмів тоталітарності і живе собі своїм приватним життям.
Насправді, ті золоті часи, коли дрібний соціальний масштаб особистості гарантував цій особистості право ховати за парканом свої маленькі гріхи, збоченні фантазії та гм-гм… кримінальні девіації, - ті «золоті» часи минули.
Минули безповоротно.
Уявімо собі сучасного івано-франківця з точки зору його «вмонтованості» до комунікаційних мереж. Сучасний івано-франківець має комп’ютер, підключений до Інтернету, планшет або смартфон. Тільки цього достатньо, щоби шпигунські веб-роботи (програми, які збирають цінні дані про користувачів Мережі) автоматично включили цього івано-франківця до списку своїх інтересів.
Роботи збирають інформацію не про видатних та цікавих (як думають лохи), а ПРО ВСІХ.
Про всіх без винятку.
Це потім інша програма відбере за так званим контент-аналізом, хто цікавий, а хто нецікавий. При тому приводом для цікавості може бути певна конфігурація «історії пошуку» на вашому девайсі.
Наприклад, робот-шпигун «заточений» на пошук компромату. І в опції «історія пошуку» (яка є на всіх браузерах) він відмічає, що даний користувач кожної ночі заходить на порносайти. На які-небудь «Дойки.ком», або «Українське порно». При тому теги, на які він клікає, називаються «школярки», «teen», «молодые девочки» й т.п.
Цього достатньо, щоби пересічний користувач став цікавим. Адже в цього пересічного користувача є гроші, квартира або ще щось цінне. І він не хоче, дуже-дуже не хоче, щоби його публічно позиціонували, скажімо, як «пасивного педофіла». Тому що має дружину, дітей, колег по роботі і таку-сяку репутацію. От і виникає класична ситуація перспективного шантажу.
Моралісти нам кажуть, що далеко не всі користувачі Інтернету продивляються порносайти. Статистика в тому плані демонструє нам щось протилежне. За статистикою з користувачів-чоловіків регулярно відвідує порносайти 88%, а з тих відвідувачів 94% клікають (окрім іншого) на те відео, яке підпадає під означення дитячої порнографії.
І якщо дехто легко відмахнеться від звинувачень, базованих виключно на перегляді специфічного веб-контенту, то для іншого навіть натяк на такі його забаганки може означати втрату багатьох суспільних позицій. А ще ж є різноманітні бази даних правоохоронних органів, куди потрапляють не реальні, а «потенційні» правопорушники, яких підозрюють в першу чергу при здійсненні реального злочину.
Отака сумна реальність.
Але далеко не все впирається у мережеве порно.
Ваші сторінки в соціальних мережах – також розкажуть багато цікавого про вас, ваших друзів, ваші звички, смаки… Вам кажуть, що сторінки за вашим бажанням закриті, що є закриті та таємні групи… Ви в це вірите?
В Америці торговельні мережі на основі ваших історій покупок за допомогою платіжних карт знають чим ви харчувалися рік чи два роки тому, скільки витрачали, звідки отримували гроші… Українських уряд також розпочав кампанію «електронізації» платежів, обмеження розрахунків готівкою…
Ваші пересування фіксують оператори мобільного зв'язку. Причому інформація про це зберігається кілька років. Останній резонансний приклад - правоохоронці опитували всіх бідолаг, які опинилися в одній комірці з місцем закидування сніжками високопоставлених депутаток-регіоналок... Так і ви можете потрапити в халепу, опинившись "в непотрібний час в непотрібному місці"...
А ще ж відеокамери... Скажімо в Лондоні вже є відеокамер на вулицях (в офісах, в магазинах, у вагонах метро та громадського транспорту...) більше за пів мільйона. Всі ваші пересування "онлайн" можна прослідкувати від того моменту, коли ви вийшли із свого помешкання і аж до повернення... Схожі тенденції можна спостерігати і в Україні...
І ще про соціальні мережі... Ви не є користувачем соцмереж? Це також мінус вам… В Європі всі, хто не є «офейсбученим» чи то «законтаченим» - вже апріорі під підозрою. Як підозрілі, асоціальні особи, яким є що приховувати...! В Німеччині вже є корпорації, які не приймуть вас на роботу, якщо вас немає в соціальних мережах…
А є ще і приватна електронна переписка (яку також легко і регулярно переглядає не одна спецконторська «Призма»), є електронні банківські карти та електронні ключі. Є приватні збірки фото і відео.
Все це, як ми тепер розуміємо, є прозорим до непристойності. А ще у ноутбуках і смартфонах є камери, які дозволяють бачити обличчя користувача (навіть коли він думає, що камера вимкнена), є навігатори, які дозволяють відслідковувати усі маршрути користувачів і ще багато таких «примочок», від яких у пересічного «чайника» може сильно зіпсуватись настрій.
Хтось скаже, що подібні страхи притаманні лише нечесним людям. Що чесній людині немає про що боятись. Але таких наївних в Україні мало. Адже кожний, хто раз в житті зіткнувся з податковою або з доблесними органами МВС, знає, що для попереднього визнання винності необхідно лише поєднати факт фізичного існування особи та факт будь-якого правопорушення вчиненого в радіусі трьох кілометрів від місця її перебування.
Навіть якщо ви не маєте комп’ютера, смартфона, мобільника і не тусуєте в соціальних мережах, ваші друзі згадують про вас у переписці, розміщують фото з вами на своїх веб-сторінках і воленс-ноленс видають ваші маленькі таємниці шпигунським програмам та різним «Призмам». Сучасний світ прозорий для спецтехніки, і насправді ніхто реально не контролює тих вигадливих пацанів, які тепер і зараз сидять за моніторами у штабах воюючих кібер-армій. Хто знає, для чого їм знадобиться ваше зображення, ваше прізвище або інші ваші приватні дані?
Так що пам’ятайте: Великий брат слідкує за вами!
Аналітична група "ФІртка-Магус"
