Марійський духовний центр в Зарваниці – одне з не багатьох святинь у світі, яке має статус місця «повного відпусту». Іншими словами, тут віруючим прощаються не лише гріхи, але й вони звільнюються від кари за них.
Для цього треба не просто приїхати в Зарваницю, але й виконати цілий перелік ритуальних дій: прийти сюди пішки (це може тривати декілька днів в залежності від того, як далеко ви живете), відстояти службу, посповідатися, причаститися і так далі.
Щоправда, я не виконав жодного пункту, бо поїздка була більш екскурсійною. Хоча, на службі відсидів...
В радіусі кількох кілометрів від Зарваниці все було заставлено машинами та автобусами. Вже о 9 ранку центральною доргою Зарваниці не можна було не те, що проїхати, а й пройти.
Панорама Зарваниці з дороги на Бучач:
В самій Зарваниці вразила майже ідеальна дорога, велика кількість сміттярок (в осносному це були мішки для сміття, приліплені скотчем до дерев) та багато сміття біля них:
Вже ближче до початку Богослужіння по обидва боки дороги почали з'являтися намети з усіляким китайським шипотребом, гарячими псами та, навіть, аптеки.
Стилажів із по-справжньому цікавою літературою чи сувенірами було обмаль.
До початку служби хтось пішов у Хресну дорогу, хтось сповідався, хтось писав "за здоров'я" та "упокій", хтось роздивлявся комплекс, хтось перекушував.
Службу вели кілька десятків священників, серед яких митрополит Володимир Війтишин та отець Роберт з США. Спів хору був просто чудовий.
Після годинної служби кожен міг прийняти Святе Причастя. Просто неба, під парасольками.
Опісля служби прочани ринулись набирати воду із джерела біля якого, за переказами, з'являлася Божа Матір. Подекуди ледь не доходило до бійки.
Також можна було окунутись в цілющу Купіль святої Анни.
І обов'язково у купіль слід кинути монетку, щоб повернутися. А тим, хто не був Зарваниці - рекомендую. Місце сильне. Заряджає енергетикою...
Подорожував Ростислав Ковтун
