Як це бути фотографом-портретистом, чи немає конкуренції від гаджетів, чи приносить це заробіток.
UaModna поспілкувалася з франківським фотографом-портретистом Сергієм Горічком.
Як Ви вирішили стати фотографом?
Фотографом я вирішив стати випадково, працюючи завідувачем фотолабораторії криміналістичного центру юридичного інституту. У мене виникло бажання спробувати себе в такому амплуа, тому купив свій перший фотоапарат і почав фотографувати.
Ви задоволені заробітком, який приносить ця робота?
Був час, коли я фотографував безкоштовно, не думаючи про фінанси. Потім зрозумів, що варто сфокусуватися саме на тому, що ти робиш, а все решта прийде. Людина, яка хоче працювати, не буде сидіти без грошей.
Чому саме портрет?
Мені цікаві обличчя людей. Пригадую, коли ще взагалі не мав відношення до фотографування, в класі 10-11-му, жив тоді на Каскаді (спальний район Івано-Франківська — прим. ред.), учився в школі-інтернаті і мені доводилось часто їздити маршрутками на довгі відстані, я розглядав обличчя людей. Мені це було дуже цікавим, та й виникали такі прикольні моменти, коли з кимось зустрічаєшся очима і граєш у такі переглядки, —хто кого передивиться.
За яких обставин люди замовляють фотосесії зазвичай? Значна подія чи просто дозвілля?
Якихось певних обставин не потрібно, щоб прийти фотографуватися, тому що це може бути звичайний день, і людина матиме або гарний настрій, або навпаки — поганий; комусь не вистачає емоцій чи взагалі треба світлин для контенту. Певних причин немає, оскільки їх може бути безліч.
Як думаєте, чому люди бояться, соромляться фотографуватись, не можуть відкритись перед фотографом?
Тому що це взагалі свого роду інтимна процедура. Наприклад, якщо ти приходиш до незнайомого фотографа, тобі йому потрібно розкритися, а для того, щоб розкритися, потрібно зрозуміти чи можна довіряти цій людині. Та й це складно, особливо якщо у тебе ще якісь комплекси, невпевненість у собі. Взагалі розвиваюся в жанрі фототерапії, допомагаю змінити боязкість фотографуватися на любов.
Зараз новим айфоном нікого не здивуєш, а якість фотографій, зроблених на нові ґаджети, просто вражає. Чи створюють вони вам конкуренцію, можливо, думали перейти на фотографування на телефон? Взагалі, чи користуються попитом класичні портретні фотосесії в епоху селфі?
Щоб повністю, — ні, хіба додатково. У плані конкуренції: тут питання не техніки, а особистості, адже повертаються до людини. Значно комфортніше, коли є інша людина, яка допоможе тобі налаштуватися на зйомку, підкаже як і що робити. Це не питання конкуренції взагалі, техніка — це другорядне питання. Якщо фотограф знає що і як робити, вміє це робити добре, то немає різниці, чи він буде телефоном фотографувати, чи фотоапаратом. На відпочинку фотографую телефоном: він дає непогані можливості. Звичайно, чим дорожча техніка, тим більше можливостей працювати в складних умовах, але головне — бажання.
Яка Ваша найбільша дитяча мрія і чи здійснили її?
Так, декілька днів тому я купив собі велосипед. Тішуся, як маленька дитина, і просто не розумію, чому не зробив цього раніше. Це сталося випадково: я зайшов у магазин за кросівками, навіть не купляти, а просто подивитися, які є варіанти і ціни, а в результаті купив собі велосипед.
Чи думали коли-небудь про еміграцію?
Так, але не про еміграцію як таку, а щоб частіше бувати за кордоном. Не зовсім подорожі, а переїзди на декілька місяців, щоб спробувати пожити, попрацювати. Мені хочеться поїхати в Іспанію і дуже подобається Італія.
Чи хотіли би бути відомою публічною особистістю?
У мене немає такої цілі, але хочу розвинути свій Інстаґрам. Я не приділяв цьому достатньо уваги, бо не дуже хочеться витрачати своє життя на телефон, але зараз у мене є ідея, як це правильно зробити.
Переглянути роботи Серігія або написати йому можна тут.
Читаєте або дивитеся наші медіа?
Люблю різні психологічні підбірки. Не читаю ЗМІ, бо наспрадві не маю ні часу, ні бажання. Я весь в роботі. Деколи слухаю мотиваційні аудіоматеріали по роботі або, коли працюю, слухаю інформативні відео з тих сфер, які мене цікавлять.
Яке Ваше гасло по життю?
Це моє прізвище, яке я тільки декілька років тому розібрав на 3 слова і зрозумів, що це і є моє гасло. Треба йти для того, щоб бути успішним, треба рухатися і завжди бути в якійсь динаміці, розвиватися — і тоді все в тебе в житті буде О’Кей. Прізвище у мене від народження, але ніхто з рідних цього не розумів раніше, я сам до цього дійшов. Мені колись дуже не подобалось ні своє прізвище, ні ім’я, але я змінив своє ставлення до цього після перегляду одного українського фільму про козаків. В одного козака було смішне прізвисько, та він впевнено казав, що не прізвисько прикрашає козака, а козак — прізвисько. Неважливо, як тебе звати — важливо, яка ти людина. Так будь-яке ім’я чи прізвище зможе стати таким, на яке захочуть рівнятися чи просто поважатимуть. Важливо не те, як тебе називають, а як ти себе почуваєш.
Чого би побажали кожному українцеві?
Я хочу, щоб кожен українець відчував себе приналежним до створення нашого майбутнього, був на своєму місці, знаходив своє покликання і працював за ним. Я як українець і як людина, яка знайшла своє покликання в фотографії допомагаю людям змінювати свої страхи, ставати впевненішими. щасливішими і в такий спосіб намагаюся вплинути на позитивні зміни в нашій країні. Вважаю, що невпевнені люди, люди, які не вміють себе презентувати і висловлювати власну думку через боязкість, не можуть будувати сильну та впевнену країну. Я бажаю, щоб кожен знаходив своє місце і призначення, ставав сміливішим, щасливішим і долав свої страхи.
