Франківський журналіст побував у прифронтовій зоні на Донбасі (фото)

 

Минаємо останній блокпост за Сєвєродонецьком. Водій наступає на педаль газу. На спідометрі – 140. Повільніше тут не їздять. Це одна з найнебезпечніших ділянок. Рухаємося на Щастя. У машині тиша, кожен вдивляється в «зеленку» – кущі вздовж дороги.

115 (1).jpg

1-1.jpg

210.jpg

Зупиняємося в якомусь селі. Хлопці із зведеного взводу МВС Івано-Франківської та Волинської областей розповідають про обстріли. Показують зруйновані хати. Чесно, подекуди важко зрозуміти, які з них знищені обстрілами, а які просто занедбані. Час тут завмер ще з 90-х. Спершу здається, що села покинуті. Але потім бачиш і дим із димарів, і людей, переважно стариків. Кажуть змучилися – від війни, від влади, від життя за останні 23 роки.

410.jpg

5-1.jpg

311.jpg

 «Ось був президентом Кравчук, – каже одна бабця, – ніби ж наш – східняк. І Кучма, і Янукович. Та й ваш був, Ющенко. Але що змінилося? У нас тут голод з 90-х, а він у телевізорі говорить, що корів тримає, господарник великий. А ми навіть курей не можемо тримати, бо немає за що купити. А тепер війна. Ми своє прожили, а ось вас шкода. За що помираєте? І ми українці, і ви».

Містечко Щастя. Саме тут проходить лінія фронту. Між блокпостами українців і терористів з так званої ЛНР десь кілометр. Чітко видно Веселу гору, з якої наших обстрілюють з мінометів, «градів», «ураганів». Ніби перемир’я, а постійно чути вибухи, автоматні черги. Найбільше дістається околицям міста. Спершу рахуєш ті вибухи, намагаєшся визначити місце, потім звикаєш. Напружуєшся лише тоді, коли бахає десь недалеко.

64 (1).jpg

Саме в Щасті розташований фільтраційний центр біженців з Луганська. Сюди ж їздять з окупованої території купувати харчі.

«Ми зараз не пускаємо вантажівки на Луганськ, – говорить Іван, один з українських чергових на блокпосту. – Дозволяємо лише хліб і крупи, а пиво, горілку, цигарки, м’ясо-ковбаси – ні. Ви зрозумійте правильно, це все й так забирають сепаратисти, людям мало що лишається».

6-1.jpg

Іван раніше був міліціонером у Луганську. Там у нього лишилася родина, дім.

«Ми вже в центрі Луганська стояли, півміста звільнили, – каже він. – А тут це перемир’я. Дали команду відступити. А в мене там дружина, діти. Я іноді, коли не лупить артилерія, йду он на ту гірку, до Луганської ТЕС. Беру бінокль і дивлюся на свій будинок».

74.jpg

101.jpg

91.jpg

На блокпостах переважно стоять правоохоронці з Луганщини. Іноді їх підсилюють з інших областей. Досить часто затримують сепаратистів. У цих районах діють диверсійні групи, снайпери. Є випадки викрадання людей серед білого дня. От і зараз блокпост отримав повідомлення: «Жінка. Снайпер. Пересувається сірою Тойотою. Всім бути надзвичайно уважними».

116.jpg

У Щасті зводять оборонні споруди. Готуються до повномасштабного наступу терористів.

«Дали б наказ, ми б уже давно звільнили територію, – каже один із танкістів. – Там воювати немає кому, «вата». Вони розбігаються. Ми ж за свою землю воюємо, а вони?».

132.jpg

Місто Золоте. Тут розходяться дороги на Первомайськ, Попасну, Лисичанськ та Оріхове. Один із крайніх, найважливіших блокпостів. Якщо звідси відступити, бойовикам відкриється шлях на Лисичанськ. Нині, кажуть, у Первомайську є багато чеченців-кадирівців, близько тисячі, приблизно 300 одиниць техніки. Саме тут луганські та франківські міліціонери прикривають військових і контролюють автомобільний потік. Як і в Щасті, вантажівки з горілкою, пивом і цигарками розвертають назад, аби вони не потрапили до бойовиків.

142.jpg

«Ось тут у нас казарма. Правда, світла зараз немає, бо недавно влучили в підстанцію, – розповідає командир блокпоста з позивним Поляк, старший чоловік, родом з Луганська, на війні з травня. – У нас тут майже спокійно. Але не завжди. Іноді заїжджають заблукалі «сепари», – він не встигає договорити, як до блокпосту підлітає «газелька», розвертається й летить назад.

«Що це було, наші?», – дивуюся.

«Та то ж вони і є, «сепари», – сміється Поляк. – Заблукали. Вони ж полями їздять, десь не там повернули… Нас від обстрілів рятує заправка, бо вони мирних мешканців сюди відправляють за пальним, тому й не луплять «градами».

Поруч у приміщення відкриті двері. Звідти доноситься запах свіжого борщу та смаженої бульби. До речі, смачнішого борщу, ніж той, що готують тутешні хлопці, я ще не їв – у них якийсь свій, особливий рецепт…

123.jpg

Але тиша була недовгою. Майже з самого ранку почалася артилерійська канонада з боку Первомайська. Бойовики обстрілювали Попасну, потім Оріхове. Наші відповідали з самохідних установок САУ. Коли ненадовго стихала артилерія, тишу розсікали кулеметні черги.

Це бойовики штурмували 25-й і 31-й блокпости. Люди, які прямували на Луганськ, поверталися. Казали тільки: «Стріляють. Нас не пустили».

Десь під обід усе стихло, але тільки на годину, потім розпочалося з новою силою.

«Десять… Двадцять… Сорок… Багато. Три установки «градів» відпрацювало. Куди це все летить?», – задерши голову, говорить Іван, даішник із Богородчан, на Донбасі він уже понад півтора місяці. Каже, їхати на війну погодився одразу, головне – заздалегідь підготувати дружину та батьків, тоді легше. Але перед самим відправленням керівництво сказало, що він не їде. Тож Іван трохи поскандалив, і вони погодилися.

Ракети лягають приблизно за кілометр від нас, у Гірському. Його обстрілюють часто. Пару днів тому також був обстріл із «градів», загинули і мирні мешканці, і кілька військових. Там працює шахта «Гірська», тому терористи з тої ЛНР періодично обстрілюють місто та вимагають, аби шахта закрилася. У Золотому є три вугільні шахти, але вони стоять. Бойовики поставили ультиматум: «Якщо хоч одна шахта запрацює, то ми зрівняємо її з землею».

Цього дня обстріли українських позицій тривали цілий день. Вибухи то наближалися до блокпоста, то віддалялися. Наказ був один – тримати позиції. Сховатися можна лише в бліндажі. Але потім знову повертаєшся на блокпост.

10-1.jpg

На Луганщині сонце сідає швидше. О четвертій вже темно. Закінчивши чергування на блокпості, рушили до місця дислокації. Минаючи українських чергових, ловили на собі пильні погляди – в темряві особливо небезпечно.

 

Текст і фото Євгена Гапича, "Репортер"


26.11.2014 823 0
Коментарі (0)

30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

1990
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

1957 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

4705
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

2610
04.06.2026

Відповідний законопроєкт №15284 уже зареєстрований у Верховній Раді та визначає чіткі правила руху, вікові обмеження і відповідальність за порушення. На цьому тлі в Івано-Франківську вже діють власні підходи до регулювання руху самокатів.

2810
01.06.2026
Вікторія Матіїв

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21) — ці слова Наталя Бакум присвячує своєму чоловікові, захиснику Івану Бакуму, який загинув під час ракетного обстрілу у 2023 році.  

5881

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

589

Зараз, під час випробовувань війни, в нас є одна головна правда, а скільки їх з’явиться, тих «правд», по її завершенні?

1421

Безперечно, релігійні переконання є особистою справою кожної людини. Проте, коли йдеться про знаменитостей рівня голлівудських зірок, чия популярність сягає глобальних масштабів, це набуває й певного суспільного значення.

1351
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

4830
26.06.2026

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

15978
19.06.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

7985 3
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

458
27.06.2026

Архиєрей вручив Папі прапор України та дерев'яний хрестик від воїна 67 окремої механізованої бригади «Правий Сектор» Михайла Стрипи з Гошева.

626
26.06.2026

У суботу, 27 червня, у Погінському монастирі відбудеться проща «За мир в Україні і повернення додому внутрішньо переміщених осіб».

618
20.06.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

4282
25.06.2026

За словами акторки, найбільше її тішить, коли військові з фронту повідомляють, що отримали пакунки допомоги і що з ними все гаразд. Іноді вони надсилають у відповідь прапори чи символічні подарунки — наприклад, перстень із кулі як знак вдячності. 

2544 3
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

604
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

881
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1131
05.06.2026

Після «історичного» указу про дозвіл на проведення параду 9 травня в Москві — історичний відкритий лист Володимира Зеленського Путіну.

2084