У Верховній Раді України зареєстровано законопроект, який легалізує подвійне громадянство. Цю справу ініціював позафракційний народний депутат Лев Миримський.
У ньому пропонується дати громадянам України право на отримання іноземного громадянства з можливістю збереження українського паспорта. Іноземці, які отримали громадянство України, також зможуть зберегти паспорт своєї країни.
З якою метою це робиться? Щоб не втратити наших співгромадян, що перебувають на заробітках за кордоном, які змушені відмовлятися від українського громадянства, щоб там залишитися. Але чи не «розмиються» у такому випадку права самих громадян України.
Можливо, задля такої справи ватро було б поцікавитися думкою громадськості чи навіть ініціювати Всеукраїнський референдум із цього питання. Оскільки тут створюється пряма загроза національній безпеці України – в тому випадку, якщо урядовець матиме подвійне громадянство. А це відкритий доступ до секретної інформації та документів, які становлять державну таємницю.
А ще тут варто додати зобов’язання перед іншою державою – політичні, майнові, служби в армії тощо. Ці питання уже почали «вилізати на гора» у відносинах з Росією та з Румунією. У будь-який момент вони можуть виникнути з Угорщиною та з Польщею – саме ці країни уже видають своє громадянство нашим співвітчизникам.
Світовий досвід
Взагалі то у світі це явище не є новим, у багатьох країнах практикується подвійне громадянство – воно є результатом взаємодії законів двох країн. Подекуди люди можуть отримати подвійне громадянство автоматично або після успішної натуралізації.
Власне, громадянство – це встановлені державою політико-правові умови належності особи до тієї частини населення країни, на яку поширюються державні гарантії виконання визначених законом прав людини.
У США діє Закон про громадянство, котрий обмежує права американських громадян, які беруть участь у політичних виборах іншої держави. При цьому чинна юридична практика дає можливість американському громадянину також залишати громадянство іншої країни: іноземець, котрий став громадянином США за допомогою натуралізації, може зберегти своє колишнє громадянство за умови, якщо його рідна країна не вимагає, щоб він відмовився від нього. Так само, громадянин США може стати громадянином іншої країни і при цьому зберегти своє американське громадянство, але лише в тому випадку, якщо інша країна не зобов'язує його відмовитися від громадянства США.
У Європейському Союзі немає чіткого підходу до питання про подвійне громадянство. Одні європейські країни відкидають його, натомість інші дозволяють. Ірландія визнає подвійне громадянство, а Австрія відкидає. У Німеччині необхідно виконати особливі умови, у Нідерландах та Італії – ні.
Європейськими лідерами з отримання другого громадянства є британці, французи, бельгійці, громадяни скандинавських країн та Іспанії, що пояснюється бажанням уникнути сплати податків. Пригадується нещодавній курйоз із відомим французьким актором Жераром Депардьє, який щоб не сплачувати великих податків на Батьківщині попросив громадянства у Російській Федерації. І навіть за таких умов у Європейському Союзі свідомі того, що підштовхує європейців обзаводитися подвійним громадянством і свої вимоги змінювати аж ніяк не поспішають.
Українські перспективи
Чітке «так» чи «ні» перспективі подвійного громадянств в Україні поки що відверто не наважується сказати ніхто. Однак, в нашій країні вже є непоодинокі випадки володіння відомими людьми двома паспортами. Тут і колишній прем’єр-міністр Павло Лазаренко наче б то мав панамський паспорт, і колись одіозний мер Києва Леонід Черновецький «згрішив» ізраїльським документом, відомий бізнесмен і політик Олександр Червоненко чи екс-мінстр внутрішніх справ Юрій Луценко свого часу відверто говорили про своє подвійне громадянство.
Втім, таких «подвійників», як розповідає політолог Кость Бондаренко, у нас є вдосталь і сьогодні. А тому і не вбачає у запровадженні інституту подвійного громадянства чогось загрозливого для України. Вважає, що нині в умовах глобалізованого світу така практика є цілком прийнятною і не може спровокувати жодного ускладненя суспільно-політичної ситуації у країні. «Зараз громадянство в умовах глобалізації перетворилося на дуже умовний інститут. Дуже велика кількість країн, у тому числі і наші сусіди, попереходили на подвійне громадянство і це не шкодить їхньому внутрішньому укладу. Навіть у Росії подвійне громадянство не призвело до якихось сепаратистських тенденцій, а навпаки зумовлює більшу централізацію влади. Тим більше, що навіть 90% громадян не матимуть подвійного громадянства в Україні», – говорить Бондаренко.
Вимогою часу легалізацію права на подвійне громадянство для України називає політолог Андрій Круглашов, який нині навчається і проживає у США. «В ХХІ столітті все ж люди – основний потенціал країни. То чому потрібно позбуватися тих, хто прославляє Україну за її межами і може вплинути на процеси в ній, як альтернатива режиму? А розбудовувати власного гетто не допоможе нам, – припускає політолог. – Тому, чи буде подвійне громадянство, чи ні, РФ і Румунія як видавали, так і видаватимуть паспорти, і заборонений плід буде солодким. Просто у першому випадку ми матимемо право сказати: «це – наші громадяни», і будемо в праві ставати на захист інтересів своїх громадян, так і наших національних інтересів.
Однак, якщо підійти до питання дещо з іншої сторони, то подвійне громадянство має гарантувати захищеність румунської, угорської чи російської національних меншин в Україні. Ці особи можуть відвідувати свою другу батьківщину в будь-який час, що створює кращі для них умови. Проте вони можуть будь-коли перетнути державний український кордон, а це вже становить небезпеку, адже в такому разі вони можуть заробляти і сплачувати податки в казну інших держав і, відповідно, стати об’єктом пильної зацікавленості спецслужб цих держав.
Це ніби, коли одна людина має одночасно дві батьківщини, одна з яких для неї, як тягар, і вона не любить тієї країни, але з якихось причин поки що не бажає залишати її територію. А насправді прихильна до тієї віддаленої батьківщини, яка є об’єктом її духовного поклоніння.
Тому «носії» подвійного громадянства становлять загрозу для країни свого перебування тим, що для них українські національні інтереси зовсім не є пріоритетними, вони просто не зацікавлені у її розвитку.
Саме приналежність до українського громадянства цементує українське суспільство, надаючи йому можливість об'єднатися, створити певну спільноту і захистити її. А чи захочуть «носії» подвійного громадянства ідентифікувати своє майбутнє з Україною? Чи буде брати участь в українському державотворенні людина, котра обирає подвійну національність і робить свій усвідомлений вибір на користь іншої?
Варто не забути і про зовнішні загрози, котрі з часом легко можуть перетворитися на територіальні претензії та бажання відколоти частину українських територій, наприклад, нашими сусідами.
Такої думки притримується юрист і депутат Івано-Франківської міської ради Володимир Чорноус. Можливе запровадження права на подвійне громадянство в Україні він розцінює виключно як загрозу територіальній цілісності і безпеці України. Тут у приклад він приводить Грузію 2008 року, коли росіяни здійснили агресію проти неї під приводом захисту своїх громадян, що проживають на території Південної Осетії.
«Реально зараз вже в Севастополі від 15 до 20 тисяч людей вже мають подвійне громадянство. Закон дозволяє Президенту України стосовно таких осіб приймати рішення про втрату громадянства України. Однак, це не той президент який дбатиме про репутацію статусу громадянина України. Тим більше така ситуація викликає ряд юридичних колізій. Якщо у Європі і є присутня така практика, то вона є тільки у тих країнах, у яких питання безпеки є не настільки актуальним як у нас. Запровадження інституту подвійного громадянства – це пряма загроза територіальній цілісності і безпеці України», – говорить Володимир Чорноус.
Однак, юрист прогнозує, що 300 голосів підтримки у стінах ВРУ цей законопроект не знайде. А тому він розцінює його як черговий популістський крок влади, – щось на кшталт минулорічного «мовного закону» і посилається на Конституції, в якій чітко записано, що Україні існує єдине громадянство – українське.
Тому за сучасних геополітичних умов масове надання другого громадянства громадянам України може сприйматися як акт агресії проти Української держави сусідніх країн. Адже й досі ситуація залишається вибухонебезпечною в українському Криму і по всій Східній Україні, коли Росія провокує отримання жителями цих регіонів російських паспортів. А заплановане перевантаження Севастополя кораблями російського Чорноморського флоту зовсім не додає позитивних емоцій до ситуації, яка складається навколо України.
Про деструктивний характер такої ініціативи в умовах суспільно-політичної ситуації в Україні говорить і народний депутат Роман Чернега і знову ж таки апелює до Конституції. «По-перше, це суперечить статті 4 Конституції України, яка передбачає, що в Україні існує єдине громадянство. По-друге, це суперечить віковим бажанням українців жити в єдиній неподільній соборній Україні. Внесення таких законопроектів носить неконструктивної характер і можливо, власне, направлена на провокування антиукраїнських настроїв», – зазначає нардеп.
Ніщо інше як сепаратистські тенденції даний законопроект розцінюють у ВО «Свобода». Народний депутат Руслан Марцінків також вибудовує логічний ланцюжок, прослідковуючи його від дискусії про «мовний» закон. «Сьогодні в Криму йде масове отримання російського громадянства, на Буковині – румунського, на Волині та Галичині – польського, в Закарпатті – угорського, – говрить «свободівець». – Добавте до цього закон про мови Колесніченка-Ківалова. А тоді виникає запитання: а хто ж розколює, знищує Україну?».
Так звані «паспортні війни» у сучасному світі є елементом і шантажу, і тиску, і впливу. Тому в цьому питанні слід добре зважити усі «за» і «проти», щоб не створити ще одне джерело неспокою в країні. Бо наступним кроком можуть бути територіальні претензії тих країн, «подвійники» яких компактно проживають в Україні. А це у перспктиві можуть бути і Буковина, і Закарпаття, і Галичина і області Східної України, не кажучи вже про Крим. А це вже питання терторіальної цілісності України і питання її державності, адже під виглядом захисту своїх співгромадян інші країни можуть просто задовільняти свої територіальні чи інші апетити.
