Партійна бухгалтерія, до недавнього часу, була як святая святих для виборців — доступ до неї мали лише обрані. В липні минулого року ВРУ прийняла Закон України "Про фінансування політичних партій з державного бюджету". Що це дало?
Відтепер платники податків фінансують партії, а ті, в свою чергу, подають щоквартальні фінансові звіти в НАЗК. Зараз кожен виборець може дізнатись, на що партії витрачають ці гроші.
Перевірка перших звітів журналістами та активістами показала, як перші млинці часто виходили "комом" — не сходились кошти на політичну рекламу, "забували" вказувати певні витрати, в партійних приймальнях і далі працюють "волонтери", які не отримують коштів за свою роботу.
Журналісти Громадського руху ЧЕСНО в Івано-Франківську надали звернення до всіх представлених у міській раді політичних сил з проханням відповісти на запитання щодо державного фінансування.
Як здешевити вибори, звідки партії на місцях беруть гроші та хто має фінансувати їхню роботу? В Івано-Франківську відповіли представники Об'єднання "Самопоміч", ВО "Батьківщина" і УКРОПу.
Кампанія проводиться в рамках Всеукраїнського туру "ЗміниТИ": взаємодія заради змін. В турі команда Центру UA збирає позиції найактивніших спільнот на місцях для розробки системних реформ, зокрема і виборчих правил, що дозволить запустити зміну політичних еліт в країні. Почуті позиції найактивніших спільнот будуть включені до оновленої виборчої політики.
Хто має фінансувати партії і хто їх фінансує зараз?
Стефан Магас, депутат міської ради, "Батьківщина"
В країні на перші ролі виходять партії, які мають серйозне фінансування. Серйозне фінансування - це вплив серйозних людей з серйозними коштами, як ми кажемо - олігархів. Там, де такого впливу нема - партії сіренькі, не видно їх діяльності, не видно їх в медіа, мало видно їх роботи повсякденної, на вулицях. Тому що не вистачає фінансів.
А ті партії, в яких є фінансування - їх видно, вони працюють і складається таке враження, що врятувати країну можуть лише вони. Такі партії працюють тому, що є великі кошти. Але після виборів ті кошти треба відробляти. Ми знову лишаємось біля розбитого корита - бо спонсорам треба безумовно віддати гроші і дати заробити - дати певні посади, ролі, схеми. У партійній діяльності першим питанням стоїть, на жаль, не колектив, не люди, не активісти, а поважні люди, які заправляють фінансами.
Володимир Олійник, депутат міської ради, голова фракції "УКРОП"
Зараз усім відомо, хто фінансує партії. Як би мало бути? Я вважаю, що на рівні міста - партії мали б фінансуватись з міського бюджету, на рівні області - з обласного. Всеукраїнські партії мають фінансуватись з держбюджету. Є питання, для чого місцевий бюджет має фінансувати такі проекти - бо партії робляться для громади. Партія працює на місто - місто компенсує партії витрати.
Марія Левонова, полісі-аналітик Центру UA з питань доступу до політики
Про визначальну роль грошей у політичному процесі розповідають переважна більшість учасників всіх публічних консультацій щодо рівного доступу до політики в різних регіонах країни. Саме вплив олігархічних фінансів є фактором викривлення представництва інтересів громадян у виборних органах влади. Ще один побічний ефект такого впливу - ставка на фінансові можливості потенційних кандидатів замість їх професійних та громадянських якостей при відборі у партійці. Як це виправити - одним з найпопулярніших є пропозиція децентралізувати партійне фінансування з держбюджету шляхом обов'язкового спускання коштів на регіональні представництва. Пропозиція фінансувати партії з бюджету громади звучить тут вперше.
Як зменшити залежність партій від великих грошей?
Стефан Магас, депутат міської ради, "Батьківщина"
На мій погляд, партії повинні фінансувати держава і вести жорсткий контроль і звітність партій за використані кошти. І тоді буде видно, за які кошти та партія обклеїла країну чи місто білбордами. Якщо партії дають на них, припустимо, 5 млн, а наклеєно на 50 млн, то питання - де ті гроші взялися? Обмеження повинно бути. Гроші повинні отримувати не ті партії, які створені за місяць до виборів, а партії з серйозною історією, які давно присутні па політичному олімпі України. Ідеал - щоб в Україні було 2-3 партії, які змагаються за виборців, мають програму і втілюють її в життя. Не змогла одна партія втілити в життя свої плани - приходить на виборах інша. Не потрібно годувати партії-одноденки, які конкретно працюють на когось.
Володимир Олійник, депутат міської ради, голова фракції "УКРОП"
Механізм державного фінансування, як на мене, є оптимальним. Навіть з точки зору депутата міської ради - поєднуючи основну роботу і роботу депутата місцевої ради - ти не зможеш до кінця якісно виконати свої депутатські зобов'язання. Якщо якісно проводити роботу на окрузі - відповідно треба приділяти час для цього і його слід оплачувати. Логічно було б платити людям за те, що вони роблять суспільно важливі речі. Час і ресурси повинні оплачуватись, в даному випадку - державою.
Як здешевити вибори?
Стефан Магас депутат міської ради, "Батьківщина"
Повинен бути розподіл медіа-ресурсу. Правильний і чесний, з певними обмеженнями рекламної діяльності, без якої можна і обійтись. Мова йде про те, що не може одна партія, допустимо, займати всі білборди в місті. Повинен бути законодавчо прописаний механізм розподілу рекламної площі, ефірів тощо. Незалежно від гаманця.
Володимир Олійник депутат міської ради, голова фракції "УКРОП"
Балотуватись повинні ті, хто показував свою роботу в місті чи на окрузі, ті люди, яким довіряють і яких виборці знають в обличчя. Таких людей (кандидатів - прим. авт.) повинна фінансувати держава. Приходячи до людей на округ задовго до виборів - такі люди нівелюють прихід на округ кандидатів, які будуть сіяти грошима. Ідучи на вибори я зробив акцент на зустрічі під будинками зі своїми виборцями, мої опоненти використовували, натомість, адміністративний ресурс і дороговартісну агітацію.
Іван Гарасимко депутат міської ради, "Самопоміч"
Вибори не виграють тільки гроші, дуже важливим є довіра виборців, яка отримується від спілкування та вирішення різних проблем округу.
Марія Левонова полісі-аналітик Центру UA з питань доступу до політики
Типовими для всіх регіонів країни є пропозиції здешевити вибори через врегулювання медіаринку, який забирає значну частину партійних витрат, та проводити передвиборчу агітацію в обхід медіаринку - через безпосередню комунікацію з виборцями. Є приклади, коли попри значні фінансові переваги конкурентів у виборах перемагали кандидати, які робили ставку на кампанії від дверей до дверей та зустрічі. Такі випадки були поширені на місцевих виборах. Тому деякі учасники наполягали на важливості збільшити терміни передвиборчих кампаній для місцевих виборів і в такий спосіб збільшити шанси на перемогу кандидатів без великих грошей.
Як вивести партійні фінанси з тіні?
Стефан Магас депутат міської ради, "Батьківщина"
Якщо буде жорсткий контроль за діяльністю політичних партій - тобто медіа, ефіри, ЗМІ і так дальше - тоді це можна буде просто порахувати. Якщо держава не буде покривати партійні кошти, в тому числі - партійні внески, то тоді буде розуміння того, що коштів вистачає на функціонування партії.
Володимир Олійник депутат міської ради, голова фракції "УКРОП"
Принцип, за яким НАЗК зараз моніторить декларації чиновників тут був би доречним - дати партіям декларувати свої доходи та видатки, а партіям-опонентам - контролювати їх. Доносити до ЦВК, що кампанія тієї чи іншої партії зовсім не така, як задекларована, чи навпаки. Конкуренти можуть перевіряти і доносити цю інформацію. Найпростіший приклад - тираж друкованої продукції. Пишеться одна кількість, а насправді - продукції значно більше. Ніхто цього не контролює. Цього року, коли наступила адміністративна та кримінальна відповідальність - почав вносити в свою декларацію дані відповідально. Хтось же її буде переглядати, і якщо побачить порушення - я буду нести відповідальність. За таким принципом мають звітувати і партії - має бути задекларована сума і можливість її перевірки.
З іншого боку, мають бути інструменти громадського контролю. Також державні програми для фінансування таких організацій - щоб на виборах був значний контроль з боку громади.
Марія Левонова полісі-аналітик Центру UA з питань доступу до політики
Ключовим у процесі детінізації партійних фінансів більшість регіональних стейкхолдерів виборчої реформи вважають посилений контроль у цій сфері, який має здійснювати НАЗК, та відповідальність за порушення законодавства у цій сфері. Щодо того, хто окрім НАЗК має контролювати партійні фінанси, позиція про політичних опонентів нова та унікальна. Втім, її реалізація не потребує додаткових змін у законодавство, оскільки НАЗК може отримувати зауваження щодо неспівпадінь позицій з фінансових звітів партій та фактів видатків від будь-яких суб'єктів, що провели відповідний аналіз. Активізація громадського контролю може стати додатковим стимулом для партій вивести фінанси у правове поле.
Звідки Ваша партія брала гроші на вибори
Стефан Магас депутат міської ради, "Батьківщина"
Почну з себе. На діяльність на моєму окрузі з каси партії кошти не виділялись. Я сам розробив агітку - звернення до виборців, яке мені коштувало мізер коштів. А основна робота проводилась індивідуально з мешканцями за рахунок коштів з моєї кишені. Це були невеликі гроші. Мені допомагали родина, друзі. Партійною організацією випускались агітки, друкувалась газета, були розповсюджувачі. Я не знаю, яка там була загальна сума, але кожен із депутатів робив досить невеликий внесок. Я вважаю, що цих коштів було цілком достатньо, щоб зробити агітку і працювати з виборцями. Міська організація не використовувала значних коштів. Залучення коштів сумнівного походження в Івано-Франківську не було. Це я можу впевнено ствердити.
Марія Левонова полісі-аналітик Центру UA з питань доступу до політики
Інформація про те, що участь у місцевих виборах без великих грошей можлива, не є унікальною лише для Івано-Франківська. Так, коло наближених до кандидата осіб часто готові підтримати його фінансово. У деяких випадках друзі-підприємці формували окремий виборчий фонд для кандидата у мери. А були випадки, коли навіть близькі родичі та друзі кандидата продавали голоси на користь кандидата-опонента. В той же час, попри факти збору коштів друзями та родичами, проблема неготовності переважної більшості громадян фінансувати політичні партії та їх участь у виборах є загальнопоширеною та визначається як ключова проблема, коли йдеться про диверсифікацію джерел фінансування партій.
Як боротися з підкупом виборців і адмінресурсом?
Стефан Магас депутат міської ради, "Батьківщина"
Мабуть простіше і дешевше попереджувати такі правопорушення, як підкуп виборців, ніж з ними боротись. З цим боротись дуже важко - політична і економічна ситуація в Україні і в нашому місті, коли люди зведені до існування, бідні, голодні, холодні. Якщо хтось прийде до таких людей і запропонує грошей за підтримку тої чи іншої партії - то вони їх візьмуть. Перше треба дати людям той соціальний мінімум, при якому вони не будуть шукати додатковий мінімум. Це єдине, над чим треба працювати в такому напрямку. Щодо адмінресурсу - це питання хвилює не одні уми уже багато років. Дуже важко відповісти на таке питання. Я не дуже добре розумію всі особливості державної служби, але розумію, що людям треба також дати достойні зарплати, щоб їх не переманювали.
Володимир Олійник депутат міської ради, голова фракції "УКРОП"
Його (підкуп та адмінресурс - прим. авт.) впроваджує або партія влади, або адміністрація. Якщо б за такі порушення була більша відповідальність, то лишній раз би ніхто не брався за такі дії. Ще одним елементом є спостереження за цими речами з боку опонентів.
Іван Гарасимко депутат міської ради, "Самопоміч"
Протидіяти підкупу повинні самі мешканці, яким пропонують кошти за голос. Люди повинні зрозуміти, що отримання коштів за голос – це обрання людини, яка, давши кошти за голос, набагато більше заробить з бюджетних коштів.
Чи розпоряджається ваша партія коштами, які отримуєте з держфінансування? Якщо так - як це впливає партію?
Іван Гарасимко депутат міської ради, "Самопоміч"
Так, розпоряджається. Державне фінансування парламентських партій – це абсолютно новий досвід для України, хоча в Європі це доволі поширена практика. Партії, які здобули підтримку громадян на виборах, отримують таким чином можливість впроваджувати в життя свої партійні програми. Найбільше партія «Об'єднання «Самопоміч» витрачала кошти на фінансування інформаційних кампаній, а також випуск власних інформаційних ресурсів, забезпечення поточної діяльності партії, виготовлення промоційної продукції тощо. Щодо витрат було поданий фінансовий звіт.
Марія Левонова полісі-аналітик Центру UA з питань доступу до політики
Розуміння процесів розподілу фінансів партії, що надійшли в рамках державного фінансування, є не дуже поширеним серед регіональних представників політичних сил. Часто партійці не знають, на що політична сила витратила кошти, і це напряму пов'язане з способом розподілу грошей - чи були вони віддані в регіони, чи ні. Учасники консультацій наголошують на тому, що практика "спускання" грошей на діяльність регіональних представництв політичних сил має бути закріплена на рівні закону про державне фінансування партій.
Михайло Джогола аналітик кампанії "Стеж за грошима" ЧЕСНО
