Їх власноруч виготовляє місцевий майстер Валерій Дідорак. Ці доісторичні тварини так захопили прикарпатців, що їх "воскрешають" в інших регіонах Івано-Франківщини.
Перший динозавр побачив світ у 2014 році. Оселився у скверику і дивував людей. Тоді ніхто не знав, як реагувати: любити, боятися, не звертати уваги. В більшості так і було — спочатку зупинялись, щоб сфотографувати, а потім просто проходили повз, пише Фіртка з посиланням на BBC Україна.
Багато хто говорив мені, що не варто цього робити: люди не оцінять. Родина так само не підтримала, син сказав, що це фігня. Але повертатися до свого попереднього бізнесу, яким займався 24 роки, я не хотів.
Я шив одяг та меблі зі шкіри. Для мене це була каторга. Співчуваю тим людям, які працюють в ательє. До них немає ні поваги, ні розуміння. А ще за невеликі гроші з тобою поводяться так, як з непотребом. Не хочу більше це повторювати. Це була пекельна мука.
10 років тому я вирішив все покинути і зайнятися мистецтвом - робив картини зі шкіри, мозаїку, вироби з дерева та… динозавра. Не можу пояснити, чому саме динозавра. Ідея просто впала з неба. Майстрував його чотири місяці, шукав інформацію в інтернеті, дивився безліч фільмів. Пропрацьовував характер, звички, інстинкти…
Попри критику близьких та відсутність коштів, я все одно робив. Та коли зробив, не знав, де розмістити свого королівського тиранозавра. Спочатку динозавр був у скверику біля майстерні, потім - на автомийці, на заправці.
Висота - 3 метри, довжина - 7 метрів. Важить він понад пів тонни. Попри те, що з тірекса знущалися, нищили, він мужньо все переносив.
Тиранозавр переїхав до Німеччини
Одного разу до Коломиї приїхав німець на ім'я Райнер. Він приїхав в гості до своєї гувернантки Валі. Побачив динозавра і захотів його купити.
Але я його не продав.
Натомість пообіцяв зробити такого самого, тільки більш сучасного і стійкішого до вандалів. Коли він у мене замовив динозавра, я подумав: нічого собі, всі кажуть "фігня", а тут приїхав німець і купив у мене. І замовив ще сім.
Коли Райнер зайшов до мене в майстерню (а в мене носороги, леви та безліч інших скульптур), він був шокований. Я дізнався, що він жив в Африці десь 20 років, в нього там своя ферма і йому близька африканська тематика.
Райнер не говорив, для чого йому ці динозаври: чи для бізнесу, чи для туризму. Я просто робив. По 10-12-14 годин на добу.
Але тут також була непроста історія. Я робив цих істот без будь-якого авансу.
А в результаті Райнер сказав, що так багато грошей не заплатить. Один динозавр коштував 5 тисяч євро. Дешевше я продати їх не міг, тому вирішив відмовитися взагалі.
Та через деякий час Райнер знову написав мені, і ми дійшли компромісу.
Наразі я створив йому 5 тірексів. Останній переїхав до Манхайма, міста на південному заході Німеччини, наприкінці грудня.
Райнер запросив мене та мою родину до себе в гості. Коли я приїхав до нього, то побачив своїх динозаврів, які просто стоять у цеху. Досі не розумію, що він з ними робитиме.
Можливо, він хоче, щоб я туди переїхав і працював на нього. Але це його думки і плани. А в мене - свої. Я хочу створити тут у Коломиї цілий динопарк. А для цього мені потрібні фінанси. І якраз з його допомогою я заробив певну суму коштів.
Зрозуміло, що цього мало, але я не хочу ні від кого бути залежним. Тим паче, досвіду від роботи цих тірексів я отримав багато.
Динозавр - трудомісткий процес
Перший динозавр мав всередині металевий каркас. Наступні - пустотілі. Найважче у роботі - це набирати масу з пінопласту. Це надзвичайно важко і довго.
Першого динозавра я робив чотири місяці. Досвіду малувато. Спочатку створив невелику модель, а далі виливав форму з силікону і збирав по частинах. Все вручну. Ті динозаври, яких я робив для німця були вже розбірними - окремо можна було перевозити тіло, хвіст, голову. Збирав їх, як пазл. Це зручно.
Зараз процес створення динозавра можна значно пришвидшити. У Коломиї є такі технології, що набрати масу для гігантської тварини можна і без моєї присутності, це все зробить станок.
Таким чином, робота пришвидшиться у 5 разів. Мені ж залишиться більш творча робота - пропрацьовувати характер, рухи, колір, емоції. Тепер я міг би його повністю створити за місяць-півтора.
Мамонти і носороги
Чудовиська з минулого мене приваблювали. Люди пригадали, що у 1907 році біля прикарпатського села Старуня знайшли рештки мамонта. Його кістки, шкіра і, навіть, туша, прекрасно збереглись.
Рік тому до мене звернулися з проханням відтворити цього мамонта. Але я сказав, що не зможу цього зробити. Хтось інший це таки зробив. Створив цілу сім'ю з маленьким мамонтеням.
Це добре, бо тепер це місце стало ледь не паломницьким для туристів.
У 2016 році у селі Верхній Вербіж, копаючи криницю, мій друг знайшов бивень мамонта. Це також сколихнуло людей, і мені знову запропонували створити мамонта чи носорога.
Історично доведено, що на Прикарпатті, окрім мамонтів, жили ще й волохаті носороги. Тому не виключено, що скоро я зроблю носорога. Тим паче, що голову носорога я уже маю.
Парк Юрського періоду в Івано-Франківську
В Івано-Франківську хтось подав ідею для мерії, що я можу зробити й тут динозавра. Зі мною зв'язалися і я почав робити.
Вірніше, робив мій син, а я йому тільки допомагав. Я пообіцяв Костянтину, що наступний динозавр буде його, у тому числі й кошти, адже він допомагав мені робити всіх попередніх.
Королівський тиранозавр вийшов, його прилаштували в Івано-Франківському міському парку. До нього часто приходять діти і дорослі.
Проблем є багато. З перших днів існування тірекса почали нищити, ламати лапи, підпалювати зуби. Але я не розчаровувався в людях. Я наполегливо рекомендував сину відремонтувати його за власний кошт. Так і було.
Я не вважаю цих людей вандалами. Для мене вандали - це ті, які, до прикладу, свідомо нищать меморіальні дошки Героїв Небесної сотні чи щось подібне. А це просто п'яні особи несвідомо його пошкоджували, залазили верхи, падали, ненавмисне ламали пальці. Нічого, ми це колись переборемо.
А поки що будемо ремонтувати динозавра й надалі. Ми домовилися з представниками міста, що тут буде парк Юрського періоду.
"Найзаповітніша мрія"
Я дуже хочу зробити динопарк у своєму рідному місті Коломия. Я про це вже багато говорю, але поки що немає такої можливості. Все впирається в кошти. Я розглядав багато варіантів.
Найбільше підходить написати проєкт і виграти грант. Тоді зможу зробити ту кількість динозаврів, яку хочу. Я бачу мінімум 10 об'єктів. Але це не повинні бути тільки скульптури. Повинен бути цілий комплекс - з дитячим кафе, театралізованим дійством, костюмами.
Коли я був за кордоном, то у мене зовсім змінився світогляд. Там люди, яким за 50, лише починають жити. А в нас в Україні, коли тобі 50, ти вже старий дід.
Я переконаний, що і у свої 56 років мені вдасться реалізувати найзаповітнішу мрію.
Усі кажуть: для туристів. А чому не для наших з вами дітей? Чому ми в першу чергу думаємо про когось, а не про себе? Невже ми не хочемо жити і розвивати своє місто?
За останні 10 років моє життя і світосприйняття кардинально змінилося. Я не хочу шукати спонсорів, адже тоді мушу померти, але зробити, причому, у найкоротші терміни. Нехай я це зроблю поволі, але я це зроблю.
