Життя було нелегким для Патрісії навіть до того, як відбулася пандемія. Вона боролася з проблемами психічного здоров'я, рятуючись від жорстоких стосунків, переселившись зі своїми дітьми у квартиру на сході Лондона, не маючи нічого окрім одягу у наплечнику на спині.
Протягом останніх кількох років Патрісія обіймала посаду бариста, але після вибуху кризи Covid-19, коли Великобританія ввела локдаун, її звільнили. Коли гроші закінчилися, вона звернулася до продовольчого банку, з проханням допомогти прогодувати сім’ю.
"Ви відчуваєте, що переживаєте це самостійно зі своїми дітьми, і важко щось пояснити, коли діти просто хочуть їсти - вони насправді не розуміють бідності", - сказала Патрісія, ім'я якої з етичних міркувань змінене. "Без допомоги я навіть не знаю, як це описати, я б, мабуть, просто пропала", - сказала вона CNN. "Психічно це просто б мене знищило".
Як і багато інших у східному лондонському районі Тауер Гамлетс - одному з найбільш знедолених районів британської столиці - Патрісія звернулася до Фонду першої любові.
Співзасновник та голова фонду First Love, Аерольд Бентлі завантажує ящики з товарами для розповсюдження.
Благодійна організація, яка видає їжу тим, хто її потребує, крім надання інших послуг, включаючи житло та юридичну допомогу, заявила, що на початкових стадіях пандемії попит збільшився на 925%.
"Коли ми побачили наслідки коронавірусу - це змінило нас", - сказала Деніз Бентлі, засновник Фонду першої любові.
Бентлі каже, що пандемія лише посилила продовольчу кризу, яку вже відчували багато хто у Великобританії, особливо в Тауер Гамлетс.
"У громаді надзвичайно важке відчуття, люди думають, "нас не помічають, це моя доля, це все моє життя"... це сумно", - сказала вона CNN.
Постійна боротьба
Все більше і більше людей у найбільших містах Європи почали потрапляти в продовольчу кризу і покладатися на допомогу продовольчих банків - збільшуючи попит на і без того розтягнуту мережу в основному добровільних організацій.
"Ми виконуємо роботу, якої в комуністичній або соціалістичній країні не існувало, оскільки не було потреби в продовольчому банку, оскільки держава забезпечувала б все", - сказав Ванденшрік."Харчові банки мали б зникнути, ми хотіли б ситуації, коли ніхто не потребуватиме продовольчої допомоги, де продовольча криза зникне", - додав він. "Щоб досягти цього, нам потрібно фундаментально переглянути всю систему - всю систему виробництва їжі, наші звички в харчуванні їжею - і поглянути на спосіб розподілу їжі".
Крихкість харчової бідності
"Це може трапитися з ким завгодно", - заявив Патріс Блан, президент французького продовольчого банку Restos du Cœur.
"Не їм слід соромитись, а суспільство повинно соромитись", - сказала Блан, додавши, що соціальні клейма щодо використання банків продуктів харчування можуть перешкоджати людям скористатися іншими благами, які вони приносять.
"Банки продуктів харчування забезпечують не лише їжею, вони забезпечують і соціальні відносини. Бідність - це не лише питання доходу, це також питання самотності та боротьби з самотністю". Це пояснює Йохен Брюль, голова Tafel Deutschland, продовольчого банку, який підтримує понад 1,6 мільйона людей у Німеччині, де найпотужніша економіка Європи.
"Багато людей, яким загрожує бідність або які постраждали, також переживають самотність та психологічний стрес", - сказав він. "Ми вже багато років вказуємо політикам та суспільству, що завдання Тафела - не ліквідувати бідність, але наше завдання, або, як ми бачимо, підтримувати людей".
"Завданням політики та суспільства повинно бути більше поставити тему бідності на порядок денний, і завдяки пандемії коронавірусу увага знову зосереджується на цьому".
