Українські дороги будують фірми-прокладки місцевих "царьків", які зацікавлені в тому, щоб одна й та ж автотраса ремонтувалася щороку. Депутати від "УКРОПу" підготували законопроекти про дворівневий контроль за дорожнім будівництвом. Місцева влада має визначати, які саме дороги ремонтувати в першу чергу, а центральна влада – контролювати виконавців цього ремонту.
В Україні погані дороги – це підтвердить кожен водій. Але чи можна сказати, що автошляхи зовсім не ремонтують? Ні.
Будь-який обласний та районний чиновник відзвітує вам про заасфальтовані кілометри – і це не буде брехнею. Та й самі українці можуть на власні очі побачити працюючу дорожню техніку й робітників у помаранчевих жилетах.
У чому ж проблема? А проблема – у якості ремонту. Я особисто можу показати кілька доріг у моїй рідній Івано-Франківській області, які були капітально відремонтовані рік-два тому – і вже практично розвалилися.
Думаю, ви теж покажете такі дороги у вашому регіоні. Скоро їх відремонтують знову – і вони так само не переживуть навіть однієї зими.
Причина – корупційна схема, за якою будується левова частка українських автошляхів. Тендери виграють фірми-прокладки. Здебільшого вони належать місцевим "царькам", чиновникам або депутатам, які завдяки децентралізації отримали у своє розпорядження великі кошти.
Ці фірми-прокладки роблять ремонти за застарілими технологіями – фактично латають ямки. Або роблять вигляд, що латають.
Як депутат з Івано-Франківська я бачу, що відбувається в цьому місті. Місцева провладна коаліція – це симбіоз "Свободи", БПП і "Батьківщини". Вони залучають до ремонту доріг фірми-прокладки з сумнівною репутацією й застарілими технологіями, не даючи можливості брати участь у тендерах крупним гравцям з якісними ремонтами.
Ця начебто "нова" влада чинить точнісінько так, як було раніше: зробили абияк, отримали своє, потерли руки і втекли.
До речі, це ще не найгірший результат – принаймні один рік водії їздять по більш-менш нормальному асфальту. Але буває й так: маленька локальна фірма без досвіду та репутації пропонує ціну, значно нижчу за ринкову, і, звісно, виграє тендер.
На бізнес-результати цієї фірми занижена ціна ніяк не вплине, адже вона взагалі не збирається ремонтувати дорогу. Її завдання – виграти тендер, взяти попередню оплату і зникнути.
Шукати гроші, які втратила держава, ніхто не буде, адже ця фірма, як ми розуміємо, належить впливовому місцевому "царьку".
Я та мої колеги-депутати з "УКРОПу" пропонуємо зламати цю корупційну схему.
Для цього потрібен спільний контроль за спорудженням автошляхів – як з боку центральної влади, так і з боку місцевої. Такий контроль передбачено в законопроектах, які ми пропонуємо винести на розгляд Верховної Ради.
Перший документ ми вже підготували – це законопроект №7476-1 "Про внесення змін до статті 103-1 Бюджетного кодексу щодо погодження використання коштів територіальних дорожніх фондів органами місцевого самоврядування".
Справа в тому, що з 1 січня 2018 року повноваження з управління автомобільними дорогами загального користування місцевого значення віднесено до підпорядкування обласних державних адміністрацій.
ОДА зобов'язані погоджувати перелік ремонтованих автошляхів місцевого значення, а також вулиць і доріг комунальної власності в населених пунктах з "Укравтодором" та комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
Однак у чинному законодавстві відсутня вимога щодо погодження таких об'єктів з органами місцевого самоврядування, у тому числі з обласними радами.
Це ставить під загрозу взятий державою курс на децентралізацію, який передбачає розширення повноважень органів місцевого самоврядування та, зокрема, перепідпорядкування доріг місцевого значення органам влади на місцях.
Децентралізація – це європейська практика.
Наприклад, у Польщі будівництво доріг місцевого значення здійснюють виконавчі органи гмін і повітів – виборних органів місцевого самоврядування. А в Німеччині питання спорудження доріг місцевого значення входить у сферу діяльності земель і громад.
Водночас ми зареєстрували в парламенті законопроект № 7475-1 "Про внесення змін до статті 3 закону "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" щодо погодження використання коштів територіальних дорожніх фондів органами місцевого самоврядування".
Документ передбачає доповнення чинного законодавства нормою, згідно з якою перелік ремонтованих автодоріг місцевого значення, а також вулиць і доріг комунальної власності має погоджуватися з обласними радами.
Це децентралізація – але поки що без живих грошей, які передаються органам влади на місцях для будівництва магістральних доріг. Бо місцеві "царьки" ще не готові до повної децентралізації, а правоохоронна система не готова боротися з їхніми зловживаннями.
Разом з цим, місцева влада повинна мати дорадчий голос. Її завдання – сказати: слухайте, скільки можна ремонтувати одну й ту ж дорогу з року в рік? І вказати ті автошляхи, які потрібно полагодити в першу чергу.
Тобто місцева влада не отримує гроші "на руки", але визначає, куди саме мають піти ці кошти. Це – вищий пілотаж контролю.
Ми плануємо подати до парламенту ще один законопроект, який, навпаки, дає центральній владі інструменти контролю над місцевими органами.
Він унеможливить участь у тендерах фірм-прокладок, які не мають досвіду та готових об’єктів. Тоді місцеві "царьки" не зможуть просувати свої фірми, які не відповідають критеріям якості й не мають позитивної репутації.
Мені важко сказати, наскільки великими є шанси наших законопроектів стати законами. Принаймні депутати від "УКРОПу" запропонували чинній коаліції їх підтримати.
Якщо закони не пройдуть, ми з моїми однопартійцями назвемо прізвища людей, які їх заблокували. І всі знатимуть, хто саме підтримує фірми-прокладки та відмиває на цьому гроші.
Олександр Шевченко, спеціально для Української правди
Про що говорити якщо у вашій Івано-Франківській області сам голова тендерного комітету САД Семанів Л.Я. та директор департаменту ЖКГ Рачкевич В.С. створили свою фірму прокладку "Карпатмісбуд". Cкоро ця фірма буде вигравати всі тендера.