Опозиція погрожує вивести людей на вулиці, коли не буде виконано вимог Юлії Тимошенко. У лікарні, де вона перебуває, утворено жіночу депутатську групу, яка постійно засідає в кімнаті для відвідин цього медичного закладу.
Завдяки перебуванню колишнього прем'єра у Харкові, "перша столиця" частково повернула собі роль центру політичного життя. Карнавал триває. За завісою карнавального конфетті та мішури, розгортається черговий акт драми, фіналом якої стане хаотичний обвал системи державно-суспільних взаємин.
Держава втрачає ІНСТИТУЦІЙНУ спроможність здійснення своїх функцій, починаючи з пенсійного забезпечення, медицини, освіти, безпеки. Про збереження національного культурного надбання годі й говорити. Опозиції на це глибоко плювати. Впавши у зимово-пляжний анабіоз, вона, мов сомнамбула повторює мантру "Юлі волю!". Брендом "Юля" опозиція торгуватиме, за франчайзинговими схемами, на усіх наступних виборах. Так, як у випадку із Табаловими та багатьма іншими.
Лише протягом канікулярного періоду в Україні:
- ліквідовано Міністерство надзвичайних ситуацій – в умовах наростання техногенних аварій та природних катастроф;
- ліквідовано територіальні представництва Міністерства охорони довкілля – п'ять відсотків території нашої країни перебуває під звалищами, нищаться охоронні зони водойм та заповідників;...
- водночас значно збільшено граничний штат апаратних працівників Уряду та президентської адміністрації;
- бюджети багатьох територіальних громад позбавлено від чверті до третини бюджетних надходжень – наприклад, Дніпропетовськ, займає перше місце серед 115-ти міст світу за темпами депопуляції, Донецьк, Запоріжжя та Харків так само у лідерах цього рейтингу;
- уряд запланував безпрецедентні заходи щодо наповнення бюджету – збільшення платні за землю, розширення підакцизних груп товарів; податок на житлову нерухомість – це призведе до зупинки, й без того слабкої ділової активності...
До усього цього опозиції байдуже. Вона "лякає" владного їжачка "акціями масової непокори". А от зупиняти інституційний колапс держави наміру не має – не на тих вони вчилися.
Коли у суспільства є бодай залишки (краще б – зародки) інстинкту самозбереження, воно має відмовити у будь-якій довірі такій опозиції. Її просто слід розігнати, бо незабаром ставлення суспільства до публічного статусу "парламентського опозиціонера" буде таким самим, як нинішнє ставлення до В. Ющенка.
Костянтин Матвієнко,
Політичний експерт
