Пандемія коронавірусу, карантин та супутня їм економічна криза повною мірою відіб'ються на ринку праці – експерти прогнозують значне зростання безробіття. При цьому президент Володимир Зеленський просить не звільняти співробітників, обіцяючи програми підтримки малого та середнього бізнесу.
У Кабміні також рекомендували державним органам і підприємствам не ухвалювати кадрові рішення в період карантину. Проте, ситуація може скластися по-різному, і «Слово і діло» розібралося, чи можуть примусово звільнити з роботи і що робити в такому разі.
Запроваджений в Україні карантин не є приводом для звільнення співробітника з ініціативи роботодавця – положення Кодексу законів про працю України не дають такого права. Однак нинішня ситуація може розглядатися, як передумова до проведення реорганізації компанії або скорочення кількості працівників. Тоді звільнити співробітників роботодавець може за таких умов:
-
якщо звільнення масове, слід повідомити Державну службу зайнятості;
-
працівника потрібно повідомити не пізніше ніж за два місяці;
-
запропонувати працівникам вакантні посади, якщо вони є і відповідають кваліфікації;
-
отримати згоду профспілки на звільнення (якщо такий орган діє на підприємстві);
-
виплатити працівникові повний розрахунок і видати трудову книжку в останній день роботи;
- виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячної зарплати.
Але навіть за таких умов не можуть звільнити вагітних жінок, жінок із дітьми до трьох років або одиноких матерів з дітьми до 14 років, а також співробітників, які перебувають у відпустці або на лікарняному.
Відзначимо, що якщо людина вважає своє звільнення незаконним, вона може звернутися до суду з позовом про порушення трудових прав (але не пізніше, ніж через місяць після звільнення).
Якщо ж все законно, звільнений співробітник може зареєструватися в центрі зайнятості і розраховувати на соціальну допомогу. Мінімальний розмір допомоги без урахування зарплати і трудового стажу становить 650 гривень, з урахуванням – 1,8 тисячі гривень.
При визначенні розміру допомоги враховується трудовий стаж. Якщо він менше 2 років, то сума виплати з безробіття становить 50% від середньої зарплати працівника, 2-6 років – 55% від середньої зарплати, 6-10 років – 60%, понад 10 років – 70%.
