Уся внутрішньополітична атмосфера ерефії істерична. Це традиція. Їхній виборець має глибоку потребу ображатися, ненавидіти, зневажати, плюватися на сусідів, на європейців, на всіх, окрім Китаю.
Монголи захоплювалися, боялися і заздрили китайцям (навіть після того, як завоювали їх) й передали це відчуття своєму московському улусу. Разом із іншими монгольськими архетипами, москалі плекають це відчуття й понині. Остаточну українську втечу від Москви вони об'являють зрадою і дурістю, демонізують, інакше деяким регіонам Ерефії теж захочеться втекти.
Свого часу Москва випхала з Радянського союзу Україну та інші союзні республіки. Тоді Горбачов хотів нас утримати, а Єльцин – позбутися. Нині Горбачов і Єльцин трохи шизофренічно борються у загадковій російській душі Путіна. Однією рукою він за нас чіпляється, іншою – відштовхує. Які б частушки не виконував Глазьєв, саме Москва виганяє нас у Європу.
Економічно Москва не багато втрачає. Ринок її товарів в Україні, за виключенням енергоносіїв, невеликий (десь мільярдів десять), та споживання енергоносіїв скорочується об'єктивно. Їй більше болить за втраченими можливостями, за нереалізованими фантазіями щодо українських активів.
Але ненависть спонукає сильніше, ніж вигода.
ххххххххх
Ми відстаємо від москалів по акторах та поп-зірках. І це природно. Вони видатні імітатори. Погляньмо на персонажів другого плану. Московські політики нерідко ефектніші, перевершують наших акторськими здібностями, але поступаються боксерськими якостями.
Путіна, цю сіру тоді, непомітну на тлі стіни персону, за вуха витягли з надр КГБ й призначили наступником, бо виявилося, що в Московії дефіцит реальних кадрів гостріший, ніж навіть у Білорусі. Він спочатку сів на президентське крісло, а вже потім переміг на президентських виборах. Це було зовсім неважко у країні, яка молиться на КГБ.
За роки правління він підняв Московію з колін і поставив обличчям до стіни (для неї так природніше), примусив навіть таку воєнну наддержаву, як Грузія, рахуватися з нею. Це понт. Реальність полягає в тому, що території віддаються Китаю, що на своїй землі довелося розмістити американську базу, що стабілізаційний фонд РФ підживлює американську економіку, а не ерефівську, що корупція багатократно збільшилася, що чеченам платиться данина, що країна живе з продажу енергоносіїв (це принизливо), що Білорусь так і не інтегрована, що Україна втрачена, що на мільярд доларів озброєння пожертвувано Таджикам, після чого Таджикістан віддає тисячу квадратних кілометрів Китаю, який не пожертвував нічого, що нова стратегічні ракети так і не літають, що зі "звільненої" Абхазії виганяють москалів, що їх виганяють вже навіть зі Ставропілля, що з Далекого Сходу вони тікають самі, що газу продається все менше, що сенс існування Федерації так і не знайдений, і Медвєдєв не виправдав жодних сподівань.
xxxxxxxx
Колись Ерефія називалася Хазарією й ми платили їй данину. На щастя, на довгих дерев'яних човнах по Десні у Дніпро припливли європейці й забрали цю данину собі. За допомогою відібраних у нас меду, риби й модних на той час хвісточків лісових і річкових звіряток, вони побудували нам державу, яка складає основу нашої європейської ідентичності.
В тодішньому Євросоюзі, який називався Імперією ромеїв, греки виконували роль нинішніх німців, а тодішні германці скидалися на нинішніх албанців. І от коли наші князі пішли туди, щоб чого-небудь вкрасти в кредит, їм не поталанило.
У Царгороді саме тоді царювали дуже здібні полководці – Іван Цимісхій, а за ним Василь Болгаробойця – які вміли дресирувати варварів. Тому нашим хлопцям замість поживитися довелося охреститися, навчитися грамоти, вивести з обігу пухнасті хвостики й впровадити срібну гривню.
Щастя (тобто українсько-половецька гармонія) тривало недовго, бо знову навалилася Ерефія, яка тоді чесно називалася Ордою. Дяка Богові, Європа швиденько звільнила нас від Орди й навіть, у битві на Синіх Водах, визволила найкращу частину України – Поділля.
Нас навіть взяли до Євросоюзу, який тоді називався Великим князівством литовським, руським і жемайтським.
Роль ЮНЕСКО тоді виконував Тевтонський орден, проте, наші предки були фанатами землянок-мазанок і солом'яних стріх. Вони обурилися спробами нав'язати нам усі ці занепадницькі загниваючі вітражі, аркбутани, нервюри, контрфорси, ренесанси й захистилися від цієї розпусти в битві під Грюнвальдом.
Торгівля з Європою нам завжди була однозначно вигідна: вони нам – Магдебурзьке право, книгодрук, академію, ми їм – проблеми: дві громадянські війни у Литві, руїну в Речі Посполитій, терор у новій Польщі, партизанку в тилах Вермахту. Щоб ви не сумнівалися, так буде й нині.
На початку XVIII ст. роль Вікторії Нуланд виконував Карл ХІІ. На відміну від нащадка ординських баскаків Петра, він мав усі права на інтеграцію України до Європи, позаяк утримував законний, усіма визнаний титул "Король готів і венедів". Як відомо, стародавня Готія – це південна Україна. Проте, кіннота Палія, з якогось дива, під Полтавою, вписалася за москалів. Так завжди буває з усіма цими ахметовими.
Передостання українська спроба інтегруватися до об'єднаної Європи була навіть чимось вдаліша за нинішню, адже українські фремдарбайтери могли обходитися без віз, вистачало довідки чиновника Рейхскомісаріату.
Що було (і буде) далі ви знаєте краще за мене.
xxxxxxxx
Причини самогубчої європейської толерантності до московії глибші, ніж здається. Європейські неоманіхеї симпатизують старому сатані в заліських болотах.
В Х ст. маніхеї-богуміли прищепили болгарам ненависть до віри, вітчизни та зброї, й тим посприяли знищенню Першого Болгарського Царства – однієї з найсильніших держав тогочасного світу.
З Балкан єресь проникла на Захід й у ХІІ-ХІІІ ст. опанувала Лангедок й багато міст Північної Італії. Ті землі стали ніби лабораторією, де сатана випробовував технології для майбутнього. Вивчаючи таку собі середньовічну Тулузу чи Турин, ми стикаємося з дивовижними відповідностями нашому часу.
Вже в ХІІ ст. ми зі здивуванням спостерігаємо у Провансі мультикультуралізм, буржуазію (явище й термін виникли саме тоді), проблеми з духовенством, демократію, літературність, чуттєвість, яка протиставлялася релігійному обов'язку, синкретизм (уявлення за те, що все рівноцінне, заперечення виключності Європи і Церкви), протестантизм (вальденсів). Обставини дуже подібні на "новий час".
Тоді, дяка Богові, маніхеї були придушенні французькими королями та римськими папами. Нині, Європа не має ні тих королів, ні войовничого католицизму.
Проте, "наш Бог вміє виходити з могили!"
ЧИТАЙТЕ (і дивіться) ТАКОЖ інші тексти Дмитра Корчинського на "Фіртці":
ВІДЕОзвернення до українських патріотів
Раша, гудбай, адьйо, ауфвідерзеєн!
ЧАТ з Дмитром Корчинськи на "Фіртці"
Дмитро Корчинський: Московська держава завжди була ворожою руським. Вона повинна закінчитися
ОБОРОНА
Проте
Розслабтеся!
Бідна Церква
Славко, аніме та Вікіпедія
Дайте мені мою частку політкоректності!
Сумна осінь
Пайок чи здобич
Вибори, жертви і гріх
Загроза прогресу
Містичне осягнення Януковича
Казки для дорослих
Дмитро Корчинський. Інший погляд. Про віру і справжніх християн (ВІДЕО)
Інший погляд. Дмитро Корчинський. Як досягти успіху (Video)
Ілюзії
Убий Чебурашку!
Грядуть зміни
Громадянське суспільство Христа
Помилки і плутанина
Війна
Дмитро Корчинський: "Українські журналісти задовольняються недоїдками"
Вічні вартості
Дух одвічної стихії
Місія Януковича
Природа Януковича і сутність Церкви
Навіщо Юлю знову судять
Нам не вистачатиме нашого Януковича
Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: "Nаціоналізм це не декларація, це постріл"
Політика - зло
Помста євнухів
Медитувати на Януковича
Дмитро Корчинський: "Ми беремо з Європи найгірше, що в неї є"
