Контужені революцією

Великі надії громадських активістів Галичини на вибори до місцевих рад, що відбулися вперше за історію незалежності України окремо від президентських та парламентських, луснули як мильна бульбашка. Отверезіння настало вже в ніч на 1 листопада, коли Галичина довеала неспроможність обирати свою владу на місцях на засадах громадянського суспільства. Фактично, звичайні мажоритарні вибори перетворилися на партійні, та щей на ділі втратили статус місцевих: галичани наче обирали «Верховну Раду». Виборці міст та містечок кинулися на боротьбу з табачниками та януковичами, віддавши свої голоси за ВО «Свобода» та її кандидатів як за списками, так і на мажоритарних округах.
 
І тільки подекуди, на селі, виборці змогли сяко-тако визначитися із своїми депутатами до сільської ради та кандидатами на сільського голову. Видно на селі легше зрозуміти, що якась Маруська чи Влодзьо (кандидати до сільської ради) не мають нічого спільного з ненависним Табачником, а ніж те, що Табачник, Янукович та Ганна Герман не будуть засідати в обласних та міських радах у Львові, Тернополі та Івано-Франківську.
 
Результати місцевих виборів в Галичині засвідчили наслідки тяжкої контузії, здобутої галичанами в ході та після помаранчевої революції. В 2004 році галицькі українці, що стали закваскою та рушієм Майдану, не зовсім вірно зрозуміли настрої братів з-за Збруча щодо підтримки Ющенка на виборах президента. Галичанам чомусь здалося, що кияни, харків’яни, і східняки загалом подалися на Майдан виключно з метою закріпити в Україні тотальну українізацію, визнати вояків УПА та Бандеру національними героями і ліквідувати на території України елементи радянського минулого (вшанування пам’ятників Леніну, ветеранів радянської армії, тощо).
 
Обраний президент Віктор Ющенко намагався зреалізувати ці ідеї і дуже швидко потерпів фіаско, більше того, вимушено уступив свої позиції радикальній соратниці Юлії Тимошенко, яка, хоч і не займала відвертої націоналістичної позиції, зате намагалася розправитися з олігархами. З огляду на національність олігархів - галичани зрозуміли і це послання по своєму і кинулися на підтримку Тигрюлі та її БЮТу. Після поразки Тимошенко на президентських виборах 2010 року симпатії галичан перейшли до радикального О.Тягнибока, який включився в боротьбу з Табачником, Януковичем та «московським попом» Кирилом. Через півроку такої «боротьби» влада в Галичині опинилася в руках радикалів. Що далі – галичани ще не знають, проте надіються, що саме Тягнибок якось поверне ситуацію таким чином, що ідеї українізації та українського націоналізму бандерівського зразка захоплять серця всіх 85% громадян України, які під час перепису населення записалися українцями.
 
Тим часом тягнибоківці своїм головним завданням на найближчий рік ставлять питання про входження Партії «Свобода» до Верховної Ради України. Для цього будуть і прямо, і опосередковано спрямовані зусилля місцевих депутатів та органів влади, які вони очолять.
 
Як свідчить практика нещодавньої виборчої кампанії симпатії виборців не досягаються заходами щодо облаштування комунального господарства, ремонтом під’їздів та ліфтів, встановленням дитячих майданчиків. Ніяк не допомагає вже у Галичині меценатство з організації різноманітних спортивних, культурологічних чи мистецьких заходів. Тим більше реалізація якихось екзотичних проектів типу влаштування притулку для тварин, чи забезпечення гендерної рівності в суспільстві.
 
Голоси галицьких виборців здобуваються виключно завдяки ідеологічному протистоянню, пошуку ворогів, їх обвинуваченню, а також радикальним закликам. «Свобода» вже має 5 % голосів в Україні, з них 30 % в Галичині. Довівши галицький електорат до передпомаранчевого стану, «Свобода» могла б розраховувати на 15-20% в українському Парламенті. Тому цілі свободівців не стільки лежать в площині покращення життя галичан, чи формування якихось системних змін в своїх територіальних громадах, як от в бажанні завести потужну фракцію з 50-60 осіб у Верховну Раду та реально зробити Тягнибока головним опозиціонером до діючої в Україні влади.
 
Фактично, вже можна стверджувати, що ті паростки розвитку громадянського суспільва в Галичині, які вирощувалися в останні 20 років, просто розтоптані. Відтепер сподіватися на вплив на органи влади чи адвокацію інтересів певних цільових груп силами громадських інституцій даремно. Нова влада в Галичині переслідує панукраїнські цілі, зрештою в цьому їй прямо чи опосередковано підіграють й інші партії та політики в Галичині: хтось роздає в школи портрети Шухевича, хтось встановлює пам’ятники Бандері та героям УПА, хтось критикує владу та зрадників Майдану – все це працює тільки на «Свободу».
 
Сподіватися на об’єднання демократичних сил в Галичині також даремно. Адже кожен з діячів впевнений у своїй правоті й так чи інакше орієнтується  виключно на якісь директиви по своїй партійній лінії з Києва. Єдиний поштовх, який може їх об’єднати – це переслідування та здирництво з боку «свободівців». Тоді об’єднання можливе за типом антифашиського руху.
 
Головні ж опоненти «свободівців» - це працівники міліції. Саме проти них зараз направлені всі сили. Адже влада силами МВС намагається перешкоджати радикалам проводити свої акції – кидатися на патріарха Кирила, водити живого козлика під кабінет Табачника та кидати яйцями в Януковича. Зрештою ДАІ також приймає участь в боротьбі зі «Свободою», оскільки, зупиняє їх автобуси та транспортні засоби, що везуть пікетувальників до Києва.
 
Очевидно, що вирішення проблем з міліцією та ДАІ матиме пріоритетне значення для тягнибоківців. Це може стати предметом переговорів з ОДА та міськими головами обласних центрів. Головна потреба - безперешкодно добиратися до Києва може бути частково вирішена, принаймні до межі Житомирської області.
 
Тяжко повірити в те, що депутати від «Свободи» погрузнуть у вирішенні комунальних проблем міст. Змінити систему місцевого господарства в оберемо взятому місті не просто, тим паче в Галичині, яка отримує великі дотації зі столиці та самостійно за рахунок власного бюджету не може по суті існувати. Тому дії «свободівців» будуть переважно декларативного характеру, що вже майже два роки спостерігається на рівні Тернопільської обласної ради, де ВО «Свобода» має більшість. Популізм, голосні заяви та вимоги відставки губернатора та очільників міліції – ось головні досягнення цієї політичної сили на Тернопіллі.
 
Поза тим, контролювати кожного окремого депутата для «Свободи» стає все важче, навіть з огляду на те, що кожен з них прийняв присягу й підписав на свою голову всілякі прокляття у випадку зради. Ще молоді, здебільшого ніде не працюючі, депутати від «Свободи» легко можуть піддатися на спокуси дрібних подачок з рук багатих та впливових колег, що пройшли в ради під брендами «Фронту змін» та «Регіонів».
 
Зрештою, в Івано-Франківську та Львові вже говорять про те, що міські голови цих міст А.Садовий та В.Анушкевичус, які були обрані без благословення «Свободи», вже збираються на поклін до Тягнибока і не з порожніми руками. Скоріше за все консолідація буде досягнута, адже цілі вождя радикалів лежать в площині Верховної Ради та Уряду України, а перейматися занедбаним господарством галицьких міст та сіл фюрер не буде, так само як і залучати до цього своїх людей.
 
Отже, скоріше за все будуть голосні заяви, скандали в ЗМІ, та протистояння з міліцією – саме те, що потрібне для наростання рейтингу. А ще - можливі побиття та переслідування активістів «Свободи», звільнення з роботи тих з них, хто її має – це все тільки сприятиме зростанню рейтингу партії та забезпечить їй успіх на парламентських виборах. А далі завдання ще простіше – вивести Тягнибока у другий тур президеських виборів 2014 року, тим паче, що сам Янукович та його команда, схоже, зацікавлені саме в такому сценарії.
 

 

 

«ОстроВ»


10.11.2010 Андрій Микитин 3018 2
Коментарі (2)

lekh 2010.11.10, 14:36
Підтримую! Тепер все що "націоналізм" працюватиме на тягнибоків.
Ох... 2010.11.12, 11:14
Таке враження, шо контужений саме Микитин
17.08.2026
Вікторія Матіїв

Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.

1217
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

1332
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

1196
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3320
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

2138
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3308

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

832

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

1163

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

1242

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2535
18.08.2026

Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.  

390
16.08.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

6139
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

6154
18.08.2026

У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.

492
14.08.2026

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.  

751
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1584
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1799
15.08.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16522
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

856
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1523
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1789
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2787