«Кожна роль — як дитина»: Мирослава Полатайко розповіла про свої найулюбленіші сценічні образи

За словами Мирослави Полатайко, кожна роль вимагає часу, зусиль та емоційного залучення, тому виділяти якусь одну серед інших вона не вважає правильним.

«Не можна виділяти свої ролі. Як акторка, я вважаю, що це недопустимо. Кожна моя робота — це народження нової “дитини”, яку я плекала від початку і яку любила», — каже Мирослава Полатайко.

Найближчими для себе акторка називає комедійні образи та ролі у виставах із гуцульським колоритом. Особливе місце в її творчості займають Марічка з мюзиклу «Гуцулка Ксеня» та Проня Прокопівна з комедії «За двома зайцями».

«Люблю веселити людей, створювати комічні ситуації на сцені. Це моя стихія, у цьому я почуваюся дуже органічно», — зазначає Мирослава Полатайко.

Водночас серед останніх театральних робіт особливою для себе акторка вважає виставу «Квіти під руками диявола». Постановка розповідає про події Другої світової війни та мешканців Станіславова, які рятували євреїв від переслідувань.

У цій виставі Полатайко виконує роль Юстини, яку називає однією з найцікавіших героїнь свого репертуару.

«Юстина прописана дуже глибоко й цікаво. Я щиро люблю цю роботу», — говорить акторка.

На запитання про те, наскільки її сценічні героїні схожі на неї саму, Мирослава Полатайко відповідає, що між ними справді багато спільного. Водночас у повсякденному житті вона значно стриманіша, ніж на сцені.

«Ми досить схожі, адже моя органічність присутня і в повсякденному житті. Але в житті я, напевно, скромніша, тихіша і спокійніша. Сцена відкриває мене на повну силу, на максимум моїх можливостей», — пояснює акторка.

За словами акторки, театр дає можливість повністю проявити свій характер, емоції та творчий потенціал, тоді як у житті вона залишається більш спокійною людиною.

«На сцені мені дуже органічно. А в житті я така сама, як і на сцені, тільки трохи тихіша», — підсумувала Мирослава Полатайко.