17 січня 2020 року Міністерство культури, молоді та спорту презентувало законопроєкт про протидію дезінформації. За словами заступника міністра Анатолія Максимчука головна мета закону - захист інформаційного простору України від дезінформації і гібридних загроз.
Інтернет свобода розповідає про основні положення документу: кримінальну відповідальність за розповсюдження дезінформації, Уповноваженого з питань інформації, Індекс довіри медіа та журналістське самоврядування, інформує Фіртка з посиланням на netfreedom.
Що таке дезінформація?
Представлений законопроєкт дає визначення недостовірної інформації та дезінформації, а також вказує на те, що “оціночні судження, у тому числі критичні; сатира та пародія; недобросовісна реклама дезінформацією не є”.
Недостовірна інформація – неправдиві відомості про осіб, факти, події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них неповні або перекручені.
Дезінформація – недостовірна інформація, що становить суспільний інтерес, зокрема – стосовно національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стану довкілля.
Уповноважений з питань інформації
Оскільки чинне законодавство не передбачає звернення до суду через розповсюдження дезінформації, міністерство пропонує запровадити посаду Уповноваженого з питань інформації та наділити його такими повноваженнями. Уповноваженого призначатиме уряд і обиратиме серед кандидатів від профільного міністерства, міністерства юстиції та Омбудсмена.
Серед повноважень, які прописані у законопроєкті:
- здійснення моніторингу інформаційного простору та реагування на заяви про поширення дезінформації;
- звернення до поширювачів інформації із заявами про відповідь або спростування дезінформації;
- звернення до суду із заявами про обмеження доступу до інформації за відсутності вихідних даних розповсюджувача або відсутності реакції на заяви Уповноваженого;
- фіксація та перевірка інформації на предмет наявності ознак дезінформації;
- звернення до суду із позовами про спростування та надання права на відповідь щодо дезінформації;
- звернення до правоохоронних органів у випадку наявності ознак кримінального правопорушення.
Уповноважений також зможе вимагати дотримання повноти інформації, права на відповідь, обмеження чи спростування дезінформації.
За словами Анатолія Максимчука, порахувати можливу кількість звернень щодо дезінформації наразі неможливо, але для допомоги Уповноваженому планується залучати “зовнішні незалежні моніторингові компанії”.
Офіс Уповноваженого фінансуватиметься за рахунок держави, а порахувати необхідний бюджет зможуть, коли з’явиться фінальний текст документу, каже заступник міністра.
Яким медіа довіряти?
У міністерстві працюватимуть над інформаційною безпекою не лише навчаючи українців основам медіаграмотності у школах, університетах, але й присвоюватимуть медіа спеціальний “знак якості”. Як пояснюють у міністерстві, він має підтверджувати дотримання принципів журналістської етики та вимог щодо перевірки інформації.
“Передбачено, що Індекс складатиметься з трьох частин: перша – дотримання Кодексу етики і інформацію щодо цього надаватиме самоврядна журналістська організація, друга – наявність вихідних даних, і третя - дотримання законодавства (скільки було скарг і тд). Є критерії, за якими присвоюється Індекс. За законопроєктом Уповноважений задає критерії. Індекс довіри є добровільним, а авторитет організацій підтримуватиметься, як мінімум двома установами, – це самоврядна організація і Уповноважений. Вони підтримуватимуть довіру індексу”, – пояснює міністр Бородянський.
Чи з’явиться представництво Facebook в Україні?
Однією з проблем, яку, за словами представників міністерства, має вирішити законопроєкт, це неможливість ідентифікувати особу, яка розповсюджує масову інформацію. Відповідно у документі хочуть закріпити поняття “поширювач масової інформації” та “масова інформація”.
Поширювач масової інформації – фізична або юридична особа, в тому числі суб’єкт у сфері медіа, що створює або збирає і поширює масову інформацію. Масова інформація – будь-яка інформація, що є доступною для необмеженого чи невизначеного кола осіб або до якої можливо отримати доступ будь-якій особі з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором, в тому числі за згодою чи дозволом поширювача такої інформації.
Закон має зобов’язати поширювачів масової інформації розміщувати власні ідентифікаційні дані на вебсайті, в розділі про власника абощо.
Крім того, постачальники послуг хостингу, провайдери платформ спільного доступу до інформації та провайдери сервісів обміну миттєвими повідомленнями будуть зобов’язані мати представництво чи дочірню компанію в Україні та розміщувати власні ідентифікаційні дані.
На запитання юриста Інституту масової інформації Алі Сафарова про те, чи примусять таких техгігантів як Facebook, Youtube відкривати представництва в Україні, Анатолій Максимчук заявив: “Якщо компанія публічна, вона діє і в неї є підписники, бізнес на території країни, і Facebook, і Youtube, отримують доходи на території країни і мають виконувати законодавство. У випадку, якщо вони цього не роблять, будуть звернення до головного офісу від імені держави. Ми розраховуємо на цивілізований підхід компаній, які є глобальними, акції, яких розміщуються на біржах. Це нормальні цивілізовані відносини. Державного примусу не може бути”.
Поширюючи недостовірну інформацію з офіційних джерел, поширювач має вказувати джерело інформації, але не зобов’язаний перевіряти її на достовірність, відтак не несе відповідальності в разі її спростування, зазначив заступник міністра Анатолій Максимчук.
Навіщо потрібне журналістське самоврядування?
Одне з нововведень передбачених у законопроєкті, яке під час презентації було сприйнято присутніми журналістами з критикою, це створення організації журналістського самоврядування. Вона має слідкувати за дотриманням професійної етики та стандартів серед спільноти.
Цей орган видаватиме єдину прескарту самоврядної організації, надаватиме чи призупинятиме статус професійного журналіста, а також розробляти і затверджувати Кодекс професійної етики журналістів.
Законопроєктом навіть передбачили перелік організацій, які можуть увійти в такий самоврядний орган. Відповідаючи на критичні зауваження журналістів щодо такого об’єднання, Бородянський запевнив, що участь у самоврядуванні є добровільної, і це право спільноти реалізовувати його або ні.
Відповідальність за дезінформацію
Дезінформація більше не буде безкарною, кажуть у міністерстві. У презентації зазначається, що буде встановлюватися адміністративна та кримінальна відповідальність за поширення дезінформації.
Адміністративна відповідальність передбачає штрафи від 5 до 2000 мінімальних зарплат за різні види порушень. Зазначається також, що штрафи за поширення дезінформації застосовуються виключно судом, за умови задоволення заяви Уповноваженого.
Положення про кримінальну відповідальність діятиме до відновлення повного контролю над територією України та передбачатиме штрафи від 5 тис. до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи від 1 до 2 років.
За поширення дезінформації із використанням ботів та засобів умисної підробки джерел інформації покаранням буде строк від 2 до 5 років. А фінансування таких дій каратиметься позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
На питання Уляни Супрун, колишньої очільниці Міністерства охорони здоров’я, про те, як закон буде перешкоджати поширенню дезінформації з Росії та громадян РФ на території України, Максимчук зазначив: «Закон буде регулювати все, що буде відбуватися на території України. А для російських журналістів буде введена обов’язкова акредитація і дозвіл на роботу в Україні, який буде давати Мінкульт».
За словами заступника міністра культури, молоді та спорту Анатолія Максимчука, текст законопроєкту буде розміщений на сайті міністерства у понеділок, 20 січня 2020 року.
Загальну концепцію захисту інформаційного простору України від дезінформації, розроблену міністерством, міністр Володимир Бородянський та його заступник Анатолій Максимук презентували ще у листопаді 2019 року
Наступний етап після презентації законопроєкту – обговорення зі стейкхолдерами 28 січня 2020 року. Після цього документ буде доопрацьований та до 28 лютого внесений на розгляд уряду.
