Радіостанція МДЖБ, або "Дзижчалка", веде свої дивні передачі на коротких хвилях з 1982 року. Кому призначене це дзижчання і зачитування в ефірі безглуздих цифр і слів?
У болотяній місцевості неподалік від Санкт-Петербурга стоять заіржавілі залізні ворота. За ними - кілька радіовишок і занедбаних будівель, оточених кам'яною стіною, повідомляють в телеграм-каналі povitrtya, пише Фіртка.
У цьому місці, що виглядає зловісно, розташована загадкова радіостанція з позивним МДЖБ, до 2010 року - УЗБ76. Кому саме належить передавач, який почав віщати ще з часів Холодної війни, невідомо.
24 години на добу, сім днів на тиждень - і так протягом останніх 35 років ця станція передає в ефір монотонний сигнал. Кожні кілька секунд його перериває інший звук, схожий на корабельну сирену.
Один або два рази на тиждень чоловічий або жіночий голос читає безглуздий набір російських слів, як-от "жито", "шлюпка", "агроном"… І це все. Будь-хто у світі може послухати ці дивні радіопередачі, налаштувавшись на частоту 4625 кГц.
Ця станція немов спеціально створена для прихильників теорії змови. Сьогодні у неї є шанувальники з усього світу, які кличуть її "Дзижчалка" (the Buzzer), у неї свої сторінки в соцмережах та Вікіпедії, про неї знімають телесюжети.
Також у неї є принаймні ще дві "сестри" - "Пискавка" (the Pip) і "Скрипуче колесо" (the Squeaky Wheel). Як чесно зізнаються їхні слухачі, у чому сенс передач - абсолютно незрозуміло.
І справді, "сигнал не несе жодної інформації", - каже Девід Стапплз, експерт з електронної розвідки Університету Сіті в Лондоні.
Що ж це таке?
Як вважають, ця частота належить російським військовим, хоча вони ніколи цього не підтверджували.
Радіопередачі почалися, коли комуністична система була на останньому подиху і Холодна війна добігала кінця. Цікаво, що після того як Радянський Союз розвалився, активність радіопередач тільки зросла. Не бракує й різних версій та теорій, які намагаються пояснити, для чого потрібна "Дзижчалка".
Вони варіюються: від переговорів з атомними субмаринами до спілкування з інопланетянами. Одна з ідей така - це так звана "рука мерця". Якщо по Росії буде завдано ядерного удару, сигнали припиняться, і це стане спусковим гачком для удару у відповідь. В живих не залишиться нікого.
Утім, хоч би як божевільно це не звучало, в такому поясненні є частка правди.
Цю комп'ютерну систему створили ще за радянської влади - для сканування ефіру та пошуків ознак життя під час надзвичайних ситуацій або у разі ядерного удару. Багато експертів вважають, що вона діє і тепер.
Інші вважають, що ця радіостанція - гібрид. Монотонне дзижчання - це просто маркер, який наче повідомляє: "це моя частота, це моя частота...", не дозволяючи комусь іншому її використовувати.
І тільки в момент кризи (якщо, припустимо, на Росію хтось нападе) "Дзижчалка" перетвориться на номерну станцію.
Ось тоді вона буде передавати накази шпигунській мережі в усьому світі, а також військовим підрозділам, які несуть бойове чергування у віддалених куточках країни (адже територія Росії приблизно у 70 разів більша за Велику Британію).
Схоже, що "дзижчалку" вже тестують для цих цілей.
"У 2013 році вона передала дещо незвичне: "ОГОЛОШЕНО КОМАНДУ 135", яку вважають навчальним сигналом до повної боєготовності", - зазначає Маріс Голдманіс, радіоаматор із Балтії, який постійно стежить за станцією.
Можливо, в цьому й є розгадка таємниці "Дзижчалки". І якщо це правда, то залишається лише сподіватися, що її дзижчання ніколи не припиниться.
