Середнє і старше покоління жителів Івано-Франківська добре пам'ятають ті часи, коли у місті лікарські препарати можна було придбати лише у державних аптеках. Але в останні два десятиліття ситуація змінилася з точністю до навпаки і приватні аптеки та аптечні пункти вщент заполонили фармацевтичний ринок.
Зокрема, на Прикарпатті сьогодні зареєстровано майже тисячу аптек та аптечних складів, і з них жодної комунальної.
І от на початку листопада минулого року, під вивісками деяких франківських аптек з’явився напис: «Муніципальна аптека. Мінімальні ціни». У ЗМІ новина про нові фармамаркети з граничною роздрібною націнкою на ліки лише 15% розлетілася блискавично, проте громаду не надто заінтригувала, бо ж не так давно у місті «накрився» схожий проект «Соціальна аптека», не проіснувавши навіть кількох років.
Отож, як сьогодні працюють новостворені «Муніципальні аптеки» та чи справді варто іти за ліками саме туди – з’ясовував «ЗК».
А де дешевше?
Сьогодні у місті функціонує 11 муніципальних фармамаркетів, усі розташовані на території лікарень чи поліклінік, тобто там, де ТзОВ «Іва-Фарм», на базі якого і створено заклади, орендує приміщення у міської влади.
Почати «розбір польотів» щодо роботи муніципальних аптек «ЗК» вирішив зі звичайного моніторингу тамтешніх цін на часто запитувані лікарські препарати.
Отже, у муніципальній аптеці при центральній міській лікарні, до прикладу, упаковка «Но-шпи форте» (20 таблеток) коштує 32,5 грн., а у звичайній аптеці «Іва-Фарм» в центральній частині міста, що до муніципальних не належить, її ціна виявилася на 10 копійок нижчою. У приватних аптеках середня вартість цього препарату більша за «муніципальну» на 30 копійок.
За пачку «Фесталу» (20 таблеток) у муніципальній аптеці хочуть 15,35 грн., у рядовій аптеці «Іва-Фарм» – 16,5 грн., в той час як інші приватники – 16 грн.
Препарат «Доларен» (100 таблеток), упаковка якого у муніципальній аптеці коштує 92 гривні, у немуніципальній «Іва-Фарм» не набагато дорожчий – лише на 15 копійок. А от у інших аптеках міста середня ціна препарату – аж 108 гривень.
Те саме стосується і препарату «Есенсіалє» (30 капсул), який у муніципальній аптеці можна придбати за 84 гривні, а в приватній «Іва-Фарм» – за 86,65 грн. Інші аптеки за «Есенсіалє» вимагають 89 гривень.
А от всім відомий «Цитрамон» (6 таблеток) і в муніципальній, і в звичайній аптеці «Іва-Фарм» коштує однаково – 2,55 грн. А його середня ціна в інших приватних аптеках міста – лише 1,75 грн.
Націнка – 15%, але не на все
Отож, ціни на деякі препарати у муніципальних фармамаркетах виявилися вищими, аніж у комерційних. Чому? «ЗК» пояснили безпосередньо «творці» аптек-муніципалок.
«Справа в тому, що націнка 15% діє не на всі препарати, а лише на ті, що дорожчі за 100 грн., бо інакше торгуватимемо собі у збиток, – каже комерційний директор «Іва-Фарм» Іван Венгринюк. – Але це ліки найбільш уживані і у перелік входить 1203 лікарські препарати. На інші препарати націнки в аптеках теж не бозна-які, як собі думають люди. Граничні націнки на ліки різної вартості строго прописані у законодавстві, а у нашій муніципальній аптеці вони ще нижчі встановлених».
За словами Івана Венгринюка, гранична націнка, дозволена державою, наприклад, на ліки вартістю до 100 гривень у будь-якій аптеці не може перевищувати 25%, від 100 грн. до 300 грн. – максимум 23%, від 300 грн. до 500 грн. – не більше 20%, від 500 грн. до 1000 грн. – не більше 15%, а більше 1000 грн. – лише 10%.
А в муніципальній аптеці «Іва-Фарм» націнки встановлюють по-іншому: на препарати вартістю до 50 гривень – не більше 25%, від 50 грн. до 120 грн. – не більше 20%, від 100 грн. до 300 грн. – не більше 15%, а на ліки, ціна яких понад 300 грн., – не більше 10%.
Щоб аптеки не збанкрутували
«Рішення про те, що роздрібна націнка до 15% буде лише на препарати, ціна яких вища 100 грн. за одиницю продукції, ми та партнери з «Іва-Фарм» прийняли вже у процесі роботи, – запевняє куратор проекту від депутатського корпусу, голова комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Сергій Стефанко. – Хоч такого в угоді про співпрацю і не прописано, але це рішення ґрунтується на здоровому глузді. Якщо медикаменти дешеві, то націнка на них для споживача не має суттєвого значення, бо абсолютна ціна на препарат сама по собі невисока. Наприклад, флакон зеленки чи йоду коштує гривню, і якщо його продати за дві, то це не матиме ніякого значення для споживача, але є суттєвим для аптекарів».
За словами Сергія Стефанка, у даному випадку аптекарі заробляють не на ціні, а на великій кількості проданого товару.
«А коли закупівельна ціна медикаменту становить, наприклад, 100 грн., то препарат може продаватися в муніципальній аптеці не більше, ніж за 115 гривень, ось тоді обмеження роздрібної націнки до 15% – це вже відчутна економія для пацієнта», – констатує голова депутатської комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення.
А контроль за тим, аби ціни у муніципальних аптеках були в рамках дозволеного, здійснює безпосередньо головний лікар ЦМКЛ та голова комісії з питань охорони здоров’я, яким керівництво «Іва-Фарм» кожних три місяці подає відомість приходу медикаментів, де відображено назву медикаменту і виробника, дату приходу, закупівельну ціну, відсоток націнки і роздрібну ціну. Станом на сьогодні домовленості дотримані і з порядком ціноутворення на медикаменти все в порядку, – запевняє Сергій Стефанко.
Зекономлять не всі
Отож, ціни у муніципальних аптеках насправді мінімальні не на весь асортимент. Проте на більш ніж тисячу найнеобхідніших дорогих препаратів націнки там менші, ніж у приватників. На дешевих, часто запитуваних ліках на кшталт корвалолу, цитрамону чи анальгіну, пересічному іванофранківцю зекономити не вдасться – такі ліки у муніципальних фармаціях купити за найнижчою ціною не вийде. Але якщо говорити про людей, що мають хронічні захворювання, тяжкі недуги і ходять в аптеку частіше, ніж у «продуктовий», купуючи ліки на сотні і тисячі гривень, то саме вони, відвідуючи муніципальні аптеки, суттєво зекономлять гроші та час, адже, як видно з результатів моніторингу, дорогі препарати там і справді дешевші. Питання лише в тому, аби так тривало і надалі.
ДО ТЕМИ:
Аптечний тандем
Співпраця бізнесу та влади почалася з… суду
Варто згадати і передісторію створення франківських аптек-муніципалок, бо не встигли заклади відчинити свої двері, як викликали у громади багато запитань. Зокрема, чому серед сотень івано-франківських аптек саме підприємство «Іва-Фарм» стало партнером «білого дому» та ще й згодилося на співпрацю з владою на менш вигідних для себе умовах? Чому міська влада не створила власні комунальні аптеки, як було заплановано спочатку? Та врешті-решт: хто є «головнішим» власником «Муніципальної аптеки»: підприємці чи місцеві органи влади?
Спробуємо розібратися.
Довга історія
Рішення про створення у місті муніципальних аптек було прийнято ще попереднім скликанням депутатів міської ради у червні 2010 року. Тоді планувалося, що «своя» аптека буде окремим незалежним комунальним підприємством, що підпорядковуватиметься безпосередньо міському голові, а людям там продаватимуть ліки лише з 10% націнкою, тобто майже за собівартістю препарату. Але на втілення проекту в життя депутатам постійно чогось не вистачало: то часу, то грошей, то приміщень, а останнім часом – ні того, ні іншого.
«Основною проблемою для нас, крім фінансування, були приміщення, – розповідає Сергій Стефанко. – А де ми могли узяти площі, щоб розмістити там аптеки? Лише там, де вони належать місцевій громаді, тобто в закладах охорони здоров’я. А коли ми почали підшуковувати приміщення, аналізувати, хто є нашими орендарями, то побачили, що приватне підприємство «Іва-Фарм», яке має свої аптеки по всьому місту, по одному аптечному пункту має і у всіх закладах охорони здоров’я».
Отож саме на місці «ветерана» прикарпатського фарма-бізнесу ТзОВ «Іва-Фарм» міська влада і вирішила створити «свою» аптеку, а саме підприємство потіснити з комунальних приміщень, не продовживши з ним договір на оренду після закінчення його строку. Стартовою точкою обрали приміщення у Центральній міській клінічній лікарні.
Хто нам заважав – той нам допоможе
Обурені такою «підніжкою» від очільників міста, представники «Іва-Фарму» за допомогою звернулися до Феміди. Затяті «розбірки» дійшли аж до Львівського апеляційного суду, але закон цього разу був все ж не на боці бізнесу. І тоді прикарпатські фармацевти вчинили інакше.
«Ми пішли на переговори, пояснили міській владі що до чого, навели їм цифри, – розповідає Іван Венгринюк. – Бо на початку планувалося, що у їхній аптеці будуть низькі ціни за рахунок того, що ліки купуватимуть безпосередньо на заводах-виробниках. Але це неможливо, бо заводи працюють тільки через дистриб’юторів. Також будь-яка нова аптека потребує обладнання: як мінімум 20-30 комп’ютерів, касові апарати, які потрібно буде утримувати. Плюс вартість необхідного ремонту лише одного приміщення – 300 тисяч гривень».
Тоді-то франківські депутати і замислились, почухали потилиці і вирішили, коли на те пішло, вчинити за принципом «хто нам заважав – нам і допоможе». Отак і зав’язалася співпраця місцевої влади та бізнесу.
Отож із трьох десятків аптек ТзОВ «Іва-Фарм» 7 листопада 2012 року одинадцять стали муніципальними.
Муніципальна лише на третину
У підсумку місцеві аптеки-муніципалки вийшли чимось середнім між комунальними та приватними, бо, як і раніше, підпорядковуються приватному власнику, а міській владі лише підконтрольні.
Думки щодо «плодів» такої неординарної співпраці різні, мовляв, бізнес з владою в одній упряжі довго не проїдуть. Але, з іншого боку, може воно й добре, що муніципальна аптека «муніципальна» тільки на третину? Адже якби «від» і «до» підприємство підпорядковувалось місцевій владі, то не виключено, що було б ідеальним плацдармом для спекуляцій зацікавлених чиновників. А так завдяки взаємному контролю підприємців та представників влади, можливо, «Муніципальна аптека» справді буде корисною в першу чергу тим, для кого вона створена – мешканцям міста.
Оксана Глушкевич, ЗК
