На Схід! (додано відео)

 

article thumbnail

Для правильного китайця (ханьця й чиновника-конфуціанця) Китай - це весь світ, а та частина, що не Китай, поки варварська, але скоро буде Китай.

 

Для американця світ - це частина Америки, а там, де ще не Америка, є американські бази, а де нема баз, є американські долари, а кому не вистачає доларів, той мріє емігрувати в Америку.

 

Для москаля Росія - це всі ті широкі терени, де її ненавидять, бо люблять її лише там, де вона ніколи не буде.

 

Навіть для білоруса Білорусія - це ще й Вільно.

 

І лише для українця Україна значно менша навіть за той мізерний клаптик ґрунту, який окреслюється все ще не остаточно демаркованими державними кордонами.

 

Скрізь націоналізм - це претензії, й лише в нас - це скромність.

 

Лише кілька днів ідея возз’єднання з Україною обговорюється на Ставропіллі ( колишні землі Терського козацтва ), а вже місцеві та федеральні телеканали воюють з проукраїнськими настроями. Великий штат блогерів-найманців спрямований на дискредитацію проукраїнського сепаратизму.

 

Минулої суботи 140 людей ( в т. ч. громадян України ) заарештовано на Ставропіллі у зв'язку зі спробою протесту у містечку Невинномиську. Приводом для протесту стало потурання місцевою та федеральною владою переселенцям з Дагестану та Чечні, які витісняють " старожильческоє населеніє".

 

Багато хто з дослідників вважає, що козаки походять від черкеської найманої кінноти литовських князів. В документах московських приказів українські козаки фігурують під назвою черкаси. Місто Черкаси, засноване литовськими князями для своїх черкесів, є одним зі старовинних козацьких центрів.

 

Історія бродить кривими стежками, тому через століття нащадки черкесів повернулося на батьківщину черкесів, щоб воювати зі своїми родичами черкесами в інтересах своїх історичних ворогів.

 

Нині черкеси ( так у XVIII - XIX століттях називали не тільки власне черкесів, але всіх північнокавказців) беруть реванш.

 

Чеченці буває підрізають когось із місцевих хлопців раз на рік, а поліція та адміністрація всіх нащадків козаків принижують щодня. Ще не так давно козаки вважали, що приниження гірше, ніж смерть. За це мені розповідала моя бабуся - козачка зі станиці Григорополіська, що на Кубані. Її батька, мого прадіда, георгіївського кавалера й диякона розстріляли комуністи. Цим комуністам у станиці стоїть пам'ятник. Не за те, що вони розстріляли прадіда та решту духовенства, а за те, що виморили станицю голодом. До революції там мешкало 31600 чоловік, а за переписом 1936 року 5200. Саме так і була знищена воля козацтва до спротиву.

 

Я, нащадок кубанських та терських козаків, мешкаю на Наддніпрянщині – батьківщині козацтва й таких, як я тут дві третини населення. І нам кажуть, що Кубань та Ставропілля це не Україна?

 

Після чергових масових арештів на Ставропіллі виникає думка:

 

Якщо московські менти й начальники поводять себе , немов окупанти, виглядають, мов окупанти, розмовляють, мов окупанти, сприймаються місцевим населенням як окупанти, то можливо вони і справді є окупанти?

 

В такому разі нинішня протидія нащадків козаків московським окупантам є не правозахисною діяльністю, але національно-визвольною боротьбою.

 

І яка ж нація на Кубані та Ставропіллі прагне визволення? Правильно, українська!

 

І що мають робити українці з інших регіонів, коли бачать, як кубанські українці борються за національне визволення від московських окупантів?

 

Як завжди: об'явити всіх, хто їде допомогти кубанцям провокаторами.

 

Наші дрібно-державні шовіністи кажуть нам: давайте спочатку наведемо порядок в Україні, а тоді вже зазиратимемо на Кубань.

 

Якщо Кубань для них уже не Україна, то що примушує їх вважати Крим більше Україною, ніж Кубань?

 

Мене прикро бентежить логіка наших скромних націоналістів. Їм здається, що своїми заявами та пікетами вони воюють з Москвою, натомість вони намертво тримаються за накинуті Москвою теми й за встановлені Москвою кордони.

 

Москви нетреба слухатися, але в неї треба дечому вчитися. Вона всі свої внутрішні проблеми вирішує назовні, перекладає їх на сусідів. Що зробили Романови, аби подолати наслідки смути? Загарбали Україну. Що робили більшовики, щоб подолати розруху? Експортували революцію! Як нам впоратися зі східною Україною? Зробити її центральною!

 

Кубань – не Україна? Не так давно й Галичина не знала, що вона Україна! Більшість свідомих галичан вважали себе приналежними до одного народу зі Столипіним.

 

Володимир Брюханов у своєму ґрунтовному дослідженні дотепно зауважує: українські газети в Галичині вільно видавалися при Австро-угорцях, хоча агітували за приєднання до Росії, а восени 1914 вітали російських визволителів. Визволителі їх одразу закрили. Російська влада не мала наміру терпіти проросійську пропаганду українською мовою.

 

Й навіть це не допомогло! Лише 1939 рік остаточно вилікував галичан від москвофільства.

 

Ще сорок років тому Київ не був українським містом. Але ми, українці,прийшли сюди з заходу і зі сходу, з півдня і півночі і нині Київ голосує лише за тих, хто здаються йому українськими патріотами. Як нещодавно Київ, нині Брянськ і Воронеж, Кубань і Терек очікують на нас!

 

Чому Москва дозволяє на білострічкові протести під стінами кремля й забороняє акції на Ставропіллі? Вона боїться виникнення національної свідомості. Якщо нащадки козаків навчаться протидіяти кавказцям, що заважатиме їм протидіяти поліції та адміністрації? Ні, вони мають лишатися росіянами - спеціально виведеним терпільським народом, який тим більше любить начальство, чим більше воно його б'є. Саме мазохістська покірність російського народу завжди була залізобетонним фундаментом режиму. Під це росіяни проектувалися й створювалися. Іншими вони не будуть.

 

Натомість, мешканці етнічних українських теренів у складі Російської Федерації все ще мають можливість вибрати ідентифікацію, хто вони – росіяни, вічні терпіли, вівці для чеченців, гумус для начальства, чи українці, які попри всі свої недоліки, вміють ненавидіти тих, кого бояться?

 

І найголовніше: лише після того, як Кубань і Ставропілля інтегруються в Україну, наш Президент зможе нарешті одягти почесний караул у черкески!

 

 ТСН

 

 


Коментарі (0)

17.08.2026
Вікторія Матіїв

Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.

1240
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

1358
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

1213
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3338
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

2152
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3324

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

851

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

1179

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

1257

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2547
18.08.2026

Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.  

416
16.08.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

6157
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

6165
18.08.2026

У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.

519
14.08.2026

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.  

772
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1601
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1818
15.08.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16537
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

875
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1541
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1804
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2804