«Не міг залишитися осторонь»: історія життя та боротьби полеглого воїна Сергія Пуняка з Івано-Франківщини

За її словами, у перші дні вторгнення Сергій зателефонував і повідомив про намір долучитися до Сил оборони.

«На той момент я була за кордоном, а діти залишалися в Україні. Це було дуже важко, адже ніхто не був готовий до війни, яка увірвалася в наше життя.

Я просила сина не поспішати, йому було лише 22 роки. Як мати я дуже хвилювалася, але він сказав, що не може залишатися осторонь», — пригадує Тетяна Пуняк.

Після її повернення в Україну 2 березня 2022 року Сергій добровільно став до війська та проходив службу у військовій частині 1241 Національної гвардії України в Івано-Франківську.

З лютого 2023 року військовий виконував бойові завдання на Краматорському напрямку, служив старшим навідником мінометної батареї, а згодом — командиром міномета батальйону спеціального призначення «Донбас».

За роки служби Сергій Пуняк воював на різних ділянках фронту, зокрема в районах Кремінної, Часового Яру, Віролюбівки та Дружківки.

«Він завжди казав, що це його земля і його народ, тому не може залишатися осторонь. Для нього служба була справою честі», — додає мама.

У 2025 році його зарахували до військової частини 3035 батальйону спеціального призначення «Донбас», де він продовжив службу на посаді молодшого сержанта — командира міномета.

15 березня 2026 року Сергій Пуняк загинув під час виконання бойового завдання поблизу Віролюбівки Краматорського району на Донеччині внаслідок удару ворожого FPV-дрона.

У нього залишилися дружина, маленька донька, мама, сестра та рідні.