Нинішній владі бракує почуття гумору і вміння адекватно реагувати на ситуації. Вона надто серйозно сприймає своїх опонентів, намагаючись реагувати на будь-які провокативні дії заявами, заборонами чи виправданнями. Але навіщо? Адже можливий комплекс симетричних та асиметричних дій, який може привести до більш значимих результатів. Просто потрібно забути про надмірну серйозність та кондовість.
Чому би після відомої хвилі постерів та бордів із бабцею та котом не розмістити борди, на яких ув'язнена Качанівської колонії з дуже впізнаваним і перспективним політиком на руках промовляє: "Переписала БЮТ на Кроля"? І все. Залиште цю тему на обговорення блогерам та завсідникам соціальних мереж. Нехай дві бабці, а також крілик з котиком позмагаються одні з одними. Як казав Мао? Нехай квітнуть тисячі садів, нехай змагаються тисячі шкіл?
А уявіть собі, що Таню Чорновіл за стіною резиденції у Межигір'ї чекали би не пильні охоронці, а стіл з самоваром та вином, а паралельно – фото сесія. Полювання на папарацці, так би мовити. І фото-звіт про перебування кандидата в депутати по округу N120 Чорновіл Тетяни Миколаївни на закритому об'єкті "Межигір'я": ось Таня з президентом, ось Таня п'є чай, ось Тані виносять подарунок від Гаранта. Думаю, після такого повороту їй би довго довелося пояснювати причини подібної щирості Януковича. Принаймні, її опонент пан Дубневич міг би потирати руки – ореол опозиційності було б розвіяно. А його технологи б розповсюдили легенду: насправді Чорновіл ходила не фотографувати дебаркадер, а по гроші, які їй пообіцяла на вибори влада.
Знайшлися б і ті, хто повірив – у нас є частина населення, яка вірить різного роду дурницям. Адже вірять деякі люди в НЛО, в кінець світу за календарем майя, в переселення душ, в побиття Тимошенко у в'язниці чи у те, що один із інформаційних порталів замовили Хорошковський, Львочкін, Кузьмін та Портников – люди, які в реальному житті навряд чи погодяться сісти за один стіл, а не те що розробляти спільні плани.
До речі, про чай. У самому БЮТ пам'ятають історію власного первородного гріха: "Батьківщина" народжувалася саме у той момент, коли наприкінці 1998 року Юлія Тимошенко попила чай з Леонідом Кучмою, принагідно зрікшись свого колишнього патрона Лазаренка. Тому до історій з чаєм тут ставляться дуже дражливо.
Але охоронці зробили все для того, аби Таня повернулася на округ героєм. І хто цій владі лікар?
Чому не спробували звести до абсурду ініціативу одного опозиційного журналіста (точніше, тепер вже – політика) щодо бойкоту Всесвітнього з'їзду газетярів і чому двадцять інших журналістів не атакували офіси тих же редакцій з листами-вимогами бойкотувати інші заходи в Києві – від відкриття сезону в театрі імені Франка до осіннього ярмарку на Хрещатику, від Першого дзвоника у школі N69 до семінару з питань свиноводства? На знак протесту проти утисків, так би мовити. Ну не можна до подібних заяв ставитися серйозно! Серйозне сприйняття акцій опонентів посилює первісну задумку. Несерйозність обеззброює, виставляє у смішному світлі.
У цікавого поета Генріха Сапгіра – етнічного караїма, представника ленінградської школи – був дитячий віршик про Країну Хохотанію, в якій жили сміянці. Одного разу до них прилетів страшний дракон. Але сміянці просто сміялися над драконом, над його погрозами. В результаті він луснув від злості.
Опозиція у 2004 році демонструвала, що вона вміє сміятися над владою. Зараз у опозиції з гумором туго. У влади – традиційно – ще гірше. Світ сміявся, тому вижив? Здається, наша нездатність жартувати і сміятися нас погубить – всіх без винятку.
Колись напівлегендарна політична група "Лучі Чучхе" могла стібатися подібним чином – іноді над дуже серйозними речами. Вони колись надіслали у Державну Думу Російської Федерації проект приєднання Криму до Росії – з детальними розрахунками того, скільки вантажівок та коштів потрібно для перекопування Перекопського перешийку та засипання цією землею Керченської протоки. Або пропонували свій проект політичної реформи – з трипалатним парламентом та двопалатною Адміністрацією Президента (причому одна з цих палат – палата общин, скорочено – палата (о)).
Минулося... Криза жанру... У опозиції спромоглися лише на Кота. У владі, здається, ніхто мишей не ловить.
Ну не можна так серйозно ставитися до такого несерйозного і – за великим рахунком неіснуючого – явища, як українська політика!
Кость Бондаренко,
