Не університет, а дещо більше: що я зрозуміла після року навчання в Українській академії лідерства

Українська академія лідерства — це навчальний заклад, який прагне сформувати нову генерацію лідерів, здатних змінювати країну та світ на краще. Вона орієнтована на розвиток особистісних якостей, навичок командної роботи та соціальної відповідальності, надаючи студентам можливість активно залучатися до різноманітних соціальних проєктів і ініціатив.

Сучасна освіта в Україні, зокрема в контексті таких інституцій, як Українська академія лідерства, робить акцент на інтеграції інноваційних методів навчання та розвитку критичного мислення. Вона націлена на створення освітнього середовища, яке стимулює творчий підхід до розв'язання проблем, адаптацію до змін і підготовку молоді до викликів глобалізованого світу.

Мене звати Валентина, мені 17 років, я з Івано-Франківська, студентка Української академії лідерства. Ще рік тому я була активною пластункою, організовувала табори, акції та мандрівки.

Чому ти вирішила вступити до УАЛ?

Після закінчення 11 класу та складання НМТ я не могла відповісти собі на питання, куди хочу вступати, тому вирішила взяти Gap year, щоб шукати себе, проходити курси, працювати й визначатися з подальшими кроками. Моє літо було дуже насиченим, тож я сіла планувати рік аж 30 серпня.

Проте плани виявилися розмитими, що мене не влаштовувало. Того ж дня побачила, що набір до Академії продовжено, і вирішила подати заявку. 31 серпня пройшла співбесіду, 1 вересня отримала позитивну відповідь, 7 вересня підписала контракт, а 13 вересня вже була в Києві на відкритті.

Якими були твої очікування перед навчанням?

До Академії я ставилася доволі скептично через розповіді знайомих, як тих, хто навчався, так і тих, хто не мав особистого досвіду.

Тому головним для мене було перевірити все на власному досвіді.

Як ти дізналася про Академію і що тебе переконало подати заявку?

У молодіжних організаціях, таких як ПЛАСТ, БУР, ФРІ та УАЛ крутиться свідома молодь, яка обмінюється досвідом і реалізовує важливі проєкти. Саме так я вперше почула про Академію від пластунів.

Спочатку я з недовірою поставилась до цієї інституції, бо для мене це було щось нове й нестандартне. Проте коли зрозуміла, що не знаю, куди хочу вступати, вирішила, що Академія — це те, що мені потрібно.

Адже це простір для особистісного та суспільного розвитку молоді на основі цінностей, що поєднує річну програму між школою та університетом для вмотивованих підлітків 16–20 років, а також масштабні соціальні проєкти.

Що тебе найбільше вразило в перші дні?

Навчання розпочалося зі спільної мандрівки на Петрос. Близько 90 студентів і менторів, які не знали одне одного, разом вирушили в похід. Для когось це був перший досвід, для когось ні, але всім було непросто.

Проте ми вже тоді стали командою: допомагали тим, кому було важко, ділилися сухими речами, підтримували одне одного, грілися біля вогню та знайомилися.

Як проходив процес адаптації: легко чи складно?

Було непросто. Важко влитися в нову спільноту, переїхати в інше місто, жити з іншими дівчатами, будувати спільний побут.

Чи був момент, коли ти засумнівалася, що УАЛ – це твоє?

Так, і навіть зараз інколи виникають такі думки. УАЛ — це виклик, це подолання страхів, вихід із зони комфорту, це про зміни. І лише ти вирішуєш, чи готовий до них.

Як виглядає твій типовий день в УАЛ?

Ранок починається о 6:40, о 7:00 — руханка (біг 30 хв), далі сніданок, чек-ін (обговорення дня та очікувань), лекції, обід, час для самоосвіти, ще лекції, вечеря, чек-аут (підбиття підсумків дня), вечірній блок (фільми, рефлексія, дебати тощо). О 21:00 програма завершується.

Чи є у тебе улюблені активності або предмети?

Люблю баскетбол зранку, волонтерство щоп'ятниці та цікаві лекції.

Чи були моменти, коли хотілося здатися? Що допомогло продовжити шлях?

Люди поруч, внутрішня мотивація та психолог.

Яка подія чи мандрівка запам’яталася тобі найбільше?

Організація мандрівки до Франківська для всіх студентів. Це було неймовірно: квест містом, екскурсія від Марічки Козакевич, вистава у Драмтеатрі, зустріч із командою Промприладу, директором театру Ростиславом Держипільським, відвідування молодіжного центру “Paragraf” та пластової домівки.

Чи була якась зустріч або лекція, яка змінила твій погляд на життя?

Так, лекція Романа Назаренка про релігії. Це тема, яка раніше мене не цікавила, але Роман показав її з нового боку, і я була вражена його розповіддю про розвиток релігійної ситуації в Україні.

Чи є історія чи момент, який ти запам’ятаєш назавжди?

Так, це момент після вистави “Зів’ялі квіти викидають”, коли після завершення до мене підходили люди й казали: “Дякую, це було неймовірно” або “Я думав, що не люблю театр, але помилявся”. Для мене це важливо — ділитися тим, що люблю.

Чи зустріла ти людей, які стали для тебе важливими?

Так, я знайшла чудових друзів з різних куточків України, які стали для мене надзвичайно цінними.

Які навички ти здобула завдяки УАЛ?

Дисципліну (щоденне прокидання о 6:40), вміння знаходити час для себе, витривалість у бігу, пунктуальність, звичку завжди мати блокнот і ручку.

Як змінилися твої цінності та погляди на життя?

Ми творці нашої свободи! Від кожного з нас залежить, у якій державі ми живемо.

Як би ти описала свій досвід в УАЛ одним реченням?

Що б не сталося — пам’ятай, навіщо ти сюди прийшла.