Нова Галицька Спільнота

 

Нова Галицька Спільнота

 

Наступного року виповниться сто років від вибуху Першої світової війни. Війни, яка почала процес руйнації світу наших предків, на цінностях якого значною мірою виховувалися сьогоднішні дорослі покоління народів Центрально-Східної Європи. Цінностях, без розуміння яких зближення з Європою для нас буде неможливим.

Ще під час війни почалися всі ті руйнівні процеси: боротьба «всіх проти всіх», конкуренція за власні національні держави, розквіт націоналізмів і трагедія Другої світової війни, до якої все це призвело. Вони поділили ті європейські народи, які в культурному і світоглядному сенсі становили колись своєрідну, хоч і розмаїту спільноту.

Звісно ж, ідеться про спільноту не «патріотів», а «обивателів», спільними для яких були стиль життя в галицьких містах і містечках, елементи побутової культури, спільні для різних мовних груп слова і терміни, які побутували лише в Галичині. Ну і, звісно, кухня – ще й нині в Галичині з обох боків кордону годі визначити, які страви мають «польське» а які – «руське» походження. Але перш за все у них було ідентичне розуміння таких понять, як добро і зло, справедливість і кривда, гідність та ганьба etc.

Багато що з цього, на щастя, ще збереглося у галичан, і втратити його було б непростимою безвідповідальністю. Це той позитив, на основі якого ми можемо і повинні творити нову спільноту.

Досить вже цих поділів, у результаті яких навіть сьогоднішні мешканці української Галичини, Закарпаття чи Буковини мало знають про колишню спільність, а відтак ставляться одні до одних з недовірою і підозрою. Ще гірша справа з сусідами з-за кордону. Повоєнні кордони різали «по живому» етноси, релігійні і культурні спільноти.

Півстолітня радянська окупація з її політикою ізоляціонізму призвела до того, що нині українці і поляки з єдиної колись Галичини знають про себе щораз менше, а також мало цікавляться одні одними як «чужими». Те ж саме можна сказати і про мешканців Закарпаття та Словаччини, Угорщини, Чехії тощо.

Як показав 22-літній досвід незалежності, Київ та його регіональні пахолки, будучи нездатними впоратися з цими проблемами, замість творення спільноти пропонують «хохляндизацію» всіх земель всередині країни, а зовнішні двосторонні стосунки з сусідами будують на основі конкуренції націоналізмів, що радо підхоплюють націоналісти з тих країн. Україна як слабий і закомплексований гравець боїться своїх сусідів і воліє уникати потреби відкритого діалогу з ними шляхом висування на передній план претензій за «історичні кривди».

Така ситуація є незадовільною, а навіть шкідливою у перспективі зближення України з Європейським Союзом. Тільки ЄС дає надію на те, що народи сучасної Західної України знову повернуться до сім`ї європейських народів – передусім свого «історичного» регіону. Щоб цей процес відбувся природно і цивілізовано, нам потрібно знову повернути собі усвідомлення єдності – історичної, культурної, ментальної та іншої – цього регіону, який становив колись «східну стіну» Австро-Угорської імперії, а згодом може творити східний форпост Європейського Союзу.

Тому нам, Галичанам, варто взяти ініціативу у свої руки. Ініціативу створення нової галицької спільноти, базованої на всьому тому прекрасному, що єднало стару, довоєнну спільноту – той «народ багатьох народів», про який писав Анджей Хцюк.  

Основою нової спільноти мають стати всі, хто вважає себе патріотом Галичини, незалежно від того, з яких родин вони походять: чи з довоєнних галичан різних національностей і віросповідань, що й нині мешкають на батьківщині з обох боків кордону, чи з галицьких родин, розпорошених по світах. А також – з родин повоєнних, тобто сучасних мешканців Галичини, які прийняли історію, культуру й ментальність цього краю і стали його патріотами, пов’язують з ним своє майбутнє і майбутнє своїх дітей.

Бо саме про побудову щасливого майбутнього йдеться, а не про воскрешення «щасливого минулого». І саме такий підхід має нас єднати. Від минулого, звісно ж, не втечеш, але його можна відсунути на другий план, щоб воно нас не ділило.

Це має бути спільнота нормальних людей, об’єднаних на галицькому ґрунті. Створення такої спільноти принесе нам чимало переваг. По-перше, дасть силу для того, щоб повернути собі вітчизну. По-друге, допоможе повернути довіру і налагодити співпрацю з народами інших частин колишньої Австро-Угорської імперії, відштовхнутих пугалом українського націоналізму.

Передусім це стосується поляків. Справжнє польсько-українське примирення і  поєднання на міжлюдському рівні, які базуються на емоціях, а не тільки на міждержавному, основою для якого є діловий прагматизм. Адже всі больові пункти з історичної українсько-польської спадщини стосуються перш за все галичан (війна за Львів, міжвоєнна діяльність ОУН, «волинська різня» і операція «Вісла»), а не мешканців «великої» України, тож і вирішувати їх доведеться галичанам і з галичанами.

Це буде непросто, але можливо, якщо ми – повторюся – зуміємо минуле, яке нас ділить, відсунути на другий план, звільняючи місце для побудови спільного майбутнього. Майбутнього в єдиній спільноті європейських народів, до яких ментально нам ближче, ніж до малоросів чи великоросів. Але для початку ми мусимо створити свою власну спільноту, базовану на культивуванні європейських цінностей, успадкованих від галицьких предків.

 

ZAXID.NET

 

 Володимир Павлів


15.10.2013 Володими Павлів 2745 1
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2474
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1323
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2626
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1712
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1792
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2232

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

462

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

596

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1809

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1191
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29266
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11145 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5149
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23382
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1583
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6108
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2190
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

820
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1145
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2116
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2580