Напевно, це все-таки символічно, коли вирішальний етап в естафеті довірено відпрацювати капітану команди. У кульмінаційний момент саме така людина повинна покласти на свої плечі відповідальність за результат колективних зусиль, проявити необхідні для цього майстерність і холоднокровність.
На щастя, повною мірою все це можна віднести на адресу Олени Підгрушної - капітана жіночої збірної України, яка, так би мовити, підвела золоту межу у виступах на біатлонному олімпійському турнірі в Сочі. Показавши стовідсоткову точність на останній стрільбі, далі Підгрушна знайшла в собі сили не тільки зберегти хитку перевагу над найближчими переслідувачками, а й збільшити її!
...По всій видимості, післяпереможна ейфорія і пов'язані з тріумфом події геть позбавили наших біатлоністок сну. Однак Підгрушна - людина слова і справи. Раз пообіцяла - значить, обов'язково виконає. Нині переконався в цьому далеко не в перший раз. Судячи з усього, в Олімпійському селі панувала справжня метушня, пов'язана зі швидким вильотом додому, але Олена, незважаючи ні на що, знайшла час для спілкування. Що тут можна сказати? Капітан! Чемпіон! Людина!
- Дійсно, у нас зараз метушня, оскільки через дві години ми повинні звільнити готельні номери, - підтвердила Підгрушна. - Треба встигнути все розібрати, скласти, упакувати... Втім, нам не звикати до цього.
- Виходить, у церемонії закриття Ігор ви не будете приймати участь?
- Чому ж? Обов'язково будемо! До того ж Віті (Семеренко - прим. Авт.) довірили честь нести наш Національний прапор. А речі поки просто перенесемо в інше місце. Зате скоро додому!
- Скучили за рідними і близькими?
- Не те слово! Я цього року і дома то ще не була! Звичайно, постійно звязувалась зі своїми, чула теплі слова віри і підтримки. А від чоловіка, крім усього, ще й про велику любов. Це здорово допомагало, стимулювало. Але зараз, коли Олімпіада вже завершена, тяга додому непереборна. По суті, тільки про це і думаю. На щастя, залишилося вже всього нічого.
- Невже в Сочі вам так набридло? Взагалі, які у вас враження від організації Ігор, від змагань?
- Знаєте, я так сильно втомилася, передусім - психологічно, що вже немає ніяких емоцій. Так, все було здорово, але моральну напругу, що панувала до заключної в програмі стартів естафети, зараз вихлюпнулося сповна. І я, і всі ми відчуваємо величезну втому. Тому, повторюю, хочеться скоріше додому, до рідних. І, звичайно ж, просто відпочити.
- Скільки днів буде на відпочинок?
До 1 березня. А там знову збір та підготовка до трьох останніх у нинішньому сезоні етапів Кубка світу. Там основна боротьба ще попереду, і филонити ніхто з нас не збирається. До того ж хочеться довести, що наш успіх в Сочі не був випадковістю. Що ми дійсно сильні і індивідуально, і колективно. Про взаємовідносини та бойовий дух у нашій збірній зайвий раз розповідати немає сенсу. Про це знає весь світ. І особисто я цим дуже пишаюся! Як пишаюся і тим, що заради загального успіху, заради перемоги в дуже важкі для України дні, всі ми зуміли залишити особисті емоції і страхи, так сказати, глибоко під подушкою. Вийшли на дистанцію і, без перебільшення, показали і майстерність, і силу волі, і тверезий розрахунок. Це тільки з боку могло здатися, що перемога сама прийшла до нас у руки. Насправді кожної з нас було неймовірно складно. І я безмірно щаслива тим, що всі ми впоралися, не підвели, і принесли країні, не сумніваюся в цьому, таку дорогу золоту медаль!
- Це правда! Вірите, після вашого переможного фінішу з багатьох вікон лунали гучні крики радості. За вас вболівали всі люди, вся країна. І ви виправдали їх очікування. Спасибі вам за це!
- І вам спасибі за теплі слова! От мене тут багато запитували про відчуття на останньому колі, коли суперниці фактично наступали на п'яти. Так от, без перебільшення, заявляю: це був найважчий коло у всій моїй кар'єрі! Але, не сумніваюся, в ті миті вся Україна телепортували мені додаткові сили. І коли руки - ноги вже почали відмовляти, немов хтось допомагав мені пересувати їх на фінішній прямій. Думала, вона ніколи не закінчиться...
- Перша думка, яка відвідала вас відразу за фінішною лінією?
- Тільки те і видихнула: «Слава Богу!» А далі просто впала без сил. Дівчата кинулися до мене, а мене ноги вже не тримали. Падаючи, я навіть потрапила стволом гвинтівки по голові Юлі Джимі. На щастя, несильно. Вони, безмірно щасливі, цілували мене, обіймали, тормосили, а я кілька хвилин просто не могла встати. Стільки всяких думок в ті миті в голові промайнуло!
- Мрія, заповітна мрія стала реальністю! Ви самі вже повірили в це?
- Ось зовсім недавно ми всі разом дивилися відео нашої естафети... Знаєте, сприймали все як мультик, в якому нам надали можливість зіграти головні ролі. Начебто ми зіграли їх, і вельми успішно, однак, якщо чесно, до цих пір не віриться. Протягом останніх років... Ні, навіть не так! Протягом всієї своєї кар'єри ми тільки й думали про СВОЮ Олімпіаду, про свої шанси... А зараз раз - і все вже позаду! Не віриться... Але! Останні події, церемонія привітання, масові дзвінки, увагу ЗМІ - все це свідчить про те, що сон насправді не сон, а реальність! Ми чемпіони, я - чемпіонка... Це круто!
- Олена, от ви говорили про негативну поведінку російських уболівальників по ходу естафетної гонки. Мовляв, кричали вам: «промахніться! упади!» І не тільки вам. Це булу тотальна відношення або...
- Або. Знаєте, як кажуть, в сім'ї не без виродка. На жаль, на трибунах біатлонного комплексу знайшлася група людей, яка вела себе абсолютно неадекватно. Причому не тільки по відношенню до нас, українців, а й до спортсменів інших країн. Зокрема, я чула, як про це з обуренням висловлювався Мартен Фуркад. Я розумію, що перш за все вболівають за своїх. Але коли на адресу суперників при цьому несуться неприємні висловлювання - це неприпустимо! Я з таким зіткнулася вперше. Сумно, звичайно...
Однак, у той же час, хочу підкреслити, що основна маса російських уболівальників поводилася цілком дружелюбно і ввічливо. Це було видно і на офіційній церемонії нагородження, коли нам аплодували абсолютно щиро. Так що насправді любителі біатлону в Сочі поводилися цілком цивілізовано. Чемпіон - він завжди чемпіон, навіть якщо не з Росії. Честь йому за це і хвала. І вболівальники Росії оцінювали цей успіх по достоїнству. А десяток несвідомих особин загальну картину зіпсувати не могли.
- Є інформація, що нинішній сезон у вашій кар'єрі останній. Невже правда?
- Знаєте, вже довелося чути, що в Сочі я виступала, будучи вагітною. І ще багато чого. Не вірте чуткам! На даний момент - концентрація виключно на решту три етапи Кубка світу. Треба виступити там гідно, завершити сезон на мажорній ноті, а далі будемо думати про майбутнє. Так, зізнаюся, ідеї є різні. Однак зараз ми залишаємося діючими спортсменками - значить, повинні думати про стартах і успішних виступах. Ми так і робимо. А потім буде потім. Поговоримо про нього в міжсезоння...
