Напевно кожен мешканець України чи то з екрану телевізора, чи то просто на вулиці бачив, як нібито солдатські матері влаштовують пікети біля військових частин.
Незалежно від регіону гасло одне - поверніть наших дітей з передової. Мовляв, вони там стоять без зброї в чистому полі, немають де зігрітись… а позаду них розташовані українські загороджувальні загони, які недають хлопцям повернутись до дому.
Як правило на передовій, таке поняття, як мобільний звязок – відсутнє. Тому батьки надивившись різноманітних сюжетів то ТВ вірять в подібні несинітниці. Щоб взнати, що ж робиться власне там, де проходить зараз лінія оборони, які хлопці і з яким настроєм там стоять журналісти передової інформаційної групи виїхали на один з самих дальніх Українських блоків.
Перше, що кидається в очі, це великий Державний Прапор України, який гордо майорить посеред дороги. Це перший прапор нанашої держави зі сторонни сепаратистів. Адже там далі вже все – вільної землі немає, лише окупована Україна. Я не буду писати про кількість укриттів, та бойової техніки.
Само-собою зрозуміло, що це життя наших воїнів. Скажу одне – вони тут є. І навіть в більшій кількості ніж ми очікували. Крім цього, блокпост не кинутий сам на сам з ворогом, при необхідності він отримає потужну вогневу підтримку з сусідніх підрозділів. Так, тут немає мобільного звязку, точніше він з’являється за кілька хвили до обстрілу. І хлопці кажуть, що «Києвстар» на телефонах тоді просто зашкалює.
Таким чином російські спец служби радіоелетронної боротьби намагаються вирахувати місця скупчення активних мобільних терміналів, і самособою наших вогневих позицій та укриттів. Власне тому, хлоці і вимикають свої мобілки. Однак військовий звязок в них є і чітко працює. Правдами і неправдами командуванню вдалось збезпечти наших воїнів захищеними від прослуховування та ураження радіостанціями. Звичайно побут тут далекий від санаторно-курортного… Однак у хлопців вириті землянки, які обігріваються пічками. Є чималі запаси дров, води, продуктів і само собою боєприпасів. Та головне все ж таки тут люди.
На блокпості, де довелось побувати нашій передовій інформаційній групі стоять військовослужбовці з 20-го механізованого батальйону який раніше був територіальної оборони а зараз у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Всі вони різного віку, однак всі як один мають чітку і рішучу позицію – «жодного кроку назад». Доречі ці хлопці звільняли від окупантів Красногоровку та Марьянку, а їх побратими по частині захопили в полон, вже широко відомий, російський танк Т-72.
"Це все брехня, що ми хочемо втікти а нас не пускають, - розповів один з бійців з імям Константин. – Причому відверта і нагла. Ми в АТО вже кілька місяців. Звичайно хочеться і до дому і відпочити. Але щоб ми покинули наші позиції – ніколи".
Підтримує товариша і його військовий побратим Олег.
" Власне на цьому блоці ми стоїмо з грудня, - розповів він. – Бувало всіляке. Однак своєї землі ми не здамо і нікуди не підемо".
Ось такий він передовий блок-пост з безстрашними людьми, справжніми героями України.
Передова інформаційна группа
для Фіртки, Тарас Грень
