Навіть далекі від підприємництва та економіки люди знають, що в тих умовах, які нам нав’язує вічно радісна та оптимістична команда мера і свободівської більшості в міськраді, є лише один спосіб ведення бізнесу, якщо ти не є членом «правильної партії», або «особою наближеною до… (самі знаєте до кого)». Ця схема проста і цинічна: прийшов, «заніс», далі працюєш і далі «носиш»...
Відомі випадки цинічної корупції у випадках із затриманням та засудженням корупціонерів, наближених до мера і «Свободи» - лише вершина айсберга. Як завжди покарані лише низові виконавці, а організатори і далі сидять «на схемах». Вони лише стали більш обережними та обачними.
Міська влада, замість того, щоб організувати прозору і чесну схему ведення підприємницької діяльності, встановлення чесних і однакових для всіх «правил гри», організувала схеми, які спрямовують потік коштів замість бюджету громади та відповідних бюджетних фондів у власні кишені. Може саме це і є підставою для їхнього оптимізму?
Можна багато приводити прикладів, коли деякі особи-«пішоходи», зайшовши в міську раду, вже за кілька років замінили по декілька найдорожчих автомобілів. Вони, раніше безробітні чи «методисти», «раптом» стали «супер-успішними бізнесменами». А «успішними» вони стали завдяки розкраданню бюджетних коштів та участі в корупційних схемах та непрозорих тендерах.
Ще один приклад – в поточному році за оцінками експертів міська «Свобода» вже витратила на піар та рекламу близько 10 мільйонів гривень! Це і сотня біг-бордів, яка вже рік радісно повідомляє нам, що ще «зробила» Свобода за наші з вами гроші, це щоденна участь її керівників в найдорожчих прайм-таймах на місцевих телеканалах, це щоденні стотисячні тиражі газет та інше.
Зараз це вже менш помітно, оскільки за півтора місяці до виборів і інші політичні сили проявляють активність в рекламі своїх політичних сил. Але у «Свободи» це «свято» піару триває вже рік! Звідки ці мільйони, в істериці перед очікуваною поразкою викинуті в самопіар? На ці питання ми ще отримаємо відповідь. Хіба наївний повірить, що витрати по мільйону гривень в місяць, - це за партійні внески членів «Свободи».
Я вважаю себе заможною людиною. І мій Благодійний Фонд витрачає багато коштів. Але я вважаю, що в поточному стані в державі витрачати все на власний піар та власне споживання – злочин. Саме тому до 90% коштів мій Благодійний Фонд витрачає на соціальні проекти – оздоровлення дітей, пенсіонерів, дітей з ДЦП, дітей-аутистів, на реабілітацію бійців АТО та їх сімей, на лікування потребуючим, на інші потреби людей і громади. Мова йде про щорічні програми за якими системно проходять тисячі людей. І це не кошти з бюджету, як у випадку названих «політиків».
А продемонструйте мені подібні проекти наших політиканів, які все в місті вже «зробили»? Зате мільйони на самопіар є.
Зрозуміло, що в наявних умовах жодної мови про достатній потік інвестицій в місто бути не може.
Гроші – це кров міського господарства. Без нормального притоку крові господарський організм Івано-Франківська не житиме, або житиме інвалідним життям. Я, напевне, не буду оригінальним, якщо скажу: нині притік грошей є ненормальним. Тому що для нормального притоку потрібно створити відповідні умови ведення бізнесу.
А місту, тим часом, вкрай потрібні так звані «довгі гроші» - капіталовкладення від солідних інвесторів. Саме «довгі гроші» приносять з собою стабільність циркуляції грошових потоків, впевненість господарників, робочі місця, добробут та можливість стратегічного планування. Чи можливо в умовах нестабільного ринку та війни на Сході залучити до Івано-Франківська «довгі гроші»? Якщо вам скажуть, що це нереально – це не буде вся правда.
Незабаром я представлю команду своїх економічних та інвестиційних радників. Це представники провідних фінансово-інвестиційних груп з США, Австрії, Ізраїлю, Швейцарії, арабських країн. Вони готові інвестувати. Але вони кажуть - дайте нам зрозумілі правила гри. Правила, коли під інвестицію ми не матимемо корупційних перешкод, як зокрема у виділенні землі, реєстрації, так і в подальшій діяльності. Покажіть нам ту людину, ті інституції, під гарантії якої ми вкладатимемо кошти. Такої людини наразі в місті не було. А інституцій – тим більше. Є лише «корупційні інституції».
Вся правда полягає в тому, що інвестори – власники «довгих грошей» - навчились вираховувати ризики. Вони не бояться загальної нестабільності (зрештою, тепер нестабільний майже весь світ), якщо в тому конкретному місці, куди йдуть їхні інвестиції є прозорі правила гри та відповідальний владний менеджмент, який може гарантувати, що ці правила роками не змінюватимуться під корупційні потреби чергової «зграйки чупірчуків-гаркотів-онуфріївих».
Для створення нормального притоку інвестиційних (як зовнішніх, так і внутрішніх) грошей та унормування бізнес-клімату в Івано-Франківську я пропоную наступне:
1) Франківськ переходить на «білі схеми» ведення бізнесу. Це моя принципова позиція: жодного заносу грошей до кабінетів міських чиновників. Міський голова має бути гарантом «білої схеми», має мати нульову толерантність до корумпованих «щурів».
Я йду на цю посаду маючи команду перевірених людей, які не розміняють свою репутацію (а у всьому світі репутація є основою довіри партнерів й, відповідно, позиції у житті) на липкі від поту хабарницьких ручок купюри. «Кабінетні щурі» типу Чупірчука-Гаркота та «рішали» типу Колковського-Онуфріїва-Марцінківа можуть робити свої брудні справи лише при керівникові, який забуває, що мер міста є в першу чергу відповідальним за своїх людей владним менеджером-господарником, а потім вже мітинговим політиком, застільним тамадою та улюбленцем офісного жіноцтва;
2) Підприємці та люди бізнесу мають у форматі «один на один» мінімально контактувати з чиновниками. Бажано – зовсім не контактувати. Негайно після 25 жовтня 2015 року почну впроваджувати електронне самоврядування: всі реєстрації та ліцензування відбуватимуться через Інтернет. Наприклад для таксистів – заплатив в банку за ліцензію, пройшов атестацію техзасобу, відправив заявку по Інтернету і у вказаний день прийшов – отримав ліцензію. Крапка.
Вважаю: якщо, скажімо, камера чийогось смартфону зафіксувала бізнесмена за одним ресторанним столиком з чиновником міськвиконкому – це вже може бути приводом для якщо не внутрішнього розслідування щодо того чиновника, то до його готовності дати відповідь на питання: Чому вони були там разом? Що обговорювали? Хто платив за вечерю? - Так як це є, скажімо, в США.
3) Єдиний правильний спосіб співпраці бізнесменів з чиновниками – це створення спеціальних дорадчих і консультаційних колективних структур. Це мають бути:
а) громадська рада при міському голові;
б) рада інвесторів при міському голові;
в) представництво міського бізнес-співтовариства при МВК.
4) Й ще одне: Оголошення про всі тендери та закупківла за кошти бюджету та комунальних структур повинні бути розміщеними на одному інтернет-майданчику. Підприємець не повинен вишукувати оголошення дрібним шрифтом про закупівлі по газетах.
Відкрита діяльність рад та представництв дозволяє громадським активістам та ЗМІ контролювати владу, оперативно інформувати мешканців міста про те, як витрачаються їхні податки, наскільки ефективно працює міська влада, наскільки прозорі тендери тощо.
Але не все залежить тільки від влади. Як менеджер з досвідом, я розумію, що бізнес-клімат вимагає також зміни ставлення пересічних мешканців Івано-Франківська до інвесторів й, ширше, до бізнесменів. Є давня, вкорінена у століттях злиднів та бідності, звичка сприймати успішних людей негативно. Навіть в дитячих казках це простежується. На підживлення цієї тенденції (не хочу називати це традицією, та й це неправильно) працюють деякі наші «мажори».
Проте маємо розуміти, що інвестори вкладатимуть свої капітали туди, де їх поважають, де вони зустрічатимуть приязне відношення та доброзичливих людей. Зі свого боку вважаю, що нашій інтелігенції треба працювати над культурницьким боком цієї проблеми. І безпідставна ненависть до успішних громадян, і хамство «мажорів» мають одне джерело - низьку культуру побутової поведінки. Не треба тут загортати у папірці, треба казати собі і людям правду, навіть якщо вона не є приємною. Християнська Церква тут подає нам приклад толерантності та вчить нас у важкі години війни і кризи виступати однією громадою.
Тут зацитую Блаженнішого Любомира Гузара:
"...Не кожен може бути багатим. Люди мають різні таланти, серед них – помножувати те, чим володіють, тобто багатіти.
Як і всі інші таланти, цей талант також походить від Бога. Тож, очевидно, багата людина мусить мати відповідний стосунок до свого Творця.
Якщо багатство набувається чесно і завдяки Богом даних талантів, то бути багатим, звичайно, не є гріхом, можна навіть сказати, що це благословення для людини та її довкілля.
Будь-якій людській спільноті корисно мати багатих людей. Наведу так приклад: у США музеї, галереї, театри, симфонічні оркестри та інші культурні інституції і численні благодійні ініціативи організує та утримує не держава, а багаті люди..."
Чим більше буде у Франківську успішних і заможних людей, тим ширшими стануть благодійні та волонтерські акції, тим гнучкіше громада зможе реагувати на виклики часу. Це є зворотнім боком впровадження до міської господарки «білих схем». Адже, коли підприємці і влада співпрацюють на чесних ПАРТНЕРСЬКИХ засадах, відкривається можливість для громадянської довіри, до відчуття, що ми, громада Франківська, і є тією єдиною великою командою міста-корабля, що пливе у майбутнє під керівництвом тверезого капітана та професійної команди за чітко визначеним курсом.
Курсом на добробут, гармонійне життя та гідність кожного, кому пощастило жити в Івано-Франківську.
Народний депутат України,
почесний Президент Інституту розвитку міста
«Новий Івано-Франківськ»
Олександр Шевченко
