Працюють сонце і вітер: як на Прикарпатті розвивається альтернативна енергетика

Як розвивається альтернативна енергетика на Франківщині та чи вдасться регіону досягти запланованих урядом показників, досліджував КУРС.

Вітер на гроші

Проїжджаючи поблизу гірського села Шевченкове Долинського району, можна побачити самотній вітряк, який вражає своїми розмірами. Це перша і поки єдина вітрова електростанція в Івано-Франківській області.

До вітряка веде ґрунтова дорога. Сьогодні надворі повний штиль – і лопаті гіганта непорушно завмерли.

Наближаючись до вітряка, говоримо з фотографом, як би добре було, аби подув вітер і запустив його бодай на кілька хвилин для відео. Але невдовзі дізнаємося, що причина зупинки не у вітрі.

Кілька тижнів тому у вітряк влучила блискавка – погоріла електроніка, і зараз він на ремонті.

"Йшов так файно, але блискавка наробила нам біди. Зараз годі це вирішити", – розповідає робітник Василь, який віднедавна працює на станції. Поки вітряк не поремонтують, йому залишаються обов’язки хіба сторожа. Це може бути не скоро: погорілі від розряду плати в Україні не виробляють, треба чекати з-за кордону.

Загалом, робота на вітровій електростанції не складна, каже Василь. Основне пильнувати, чи справно працює електроніка.

"Вітряк повністю автоматизований, сам налаштовувався, вмикався, вимикався. Тут треба лише контролювати. Буває, щось виб'є, видасть помилку, тоді і треба перезапустити", – каже працівник.

Запускається вітряк при швидкості вітру у 2,5-3 м/с. При швидкості у 4 метри починає видавати 50-60 КВт*год. Оптимальний вітер для роботи – 13-14 м/с. Тоді він видає всі 600 КВт*год. Вироблена електроенергія передається на повітряну лінію електропередач.

ВЕС у Шевченковому обслуговує двоє-троє людей, які працюють по змінах. Усі місцеві. 

Будівництво вітрової електростанції у селі планували давно, але не було інвестора, готового взятися за будівництво. Сільський голова Шевченкового Микола Мацалак каже, що земельна ділянка вивчена ще за Союзу. Там добрий вітровий коридор від гір Лиса і Нягра.

Три роки тому в область зайшла фірма "Вінд Енерджі". Вивчали ситуацію, робили заміри вітру на різних ділянках і врешті звернулися до Шевченківської сільради з пропозицією встановити вітрову станцію потужністю близько 6 МВт.

Процес узгодження тривав кілька місяців. Проект фірма розробила відповідно до усіх норм – до найближчої будівлі від вітряків понад кілометр.

"На громадському обговоренні ніяких нюансів не було. Ніхто не боявся, що бджоли будуть здихати, птахи, чи щось подібне", – говорить Микола Мацалак.

Для обслуговування ВЕС інвестор взяв в оренду 7 земельних ділянок по 0,25 га. Всього на цій площі зведуть 6 вітряків та підстанцію.

У 2017 році завершили першу чергу будівництва. А на початку цього запустили один вітряк потужністю 600 КВт*год. Він уже згенерував більш як 79 тис. кВт*год. електроенергії. Цього достатньо для роботи 33 тисяч ламп по 100 Вт кожна протягом дня.

В подальшому "Вінд Енерджі" має встановити ще три вітряки потужністю по 600 КВт*год і два до 1200 КВт*год. Також збудують підстанцію на 35 тисяч вольт.

Від компанії село отримує орендну плату за землю. У майбутньому, коли завершать більшу частину робіт, сільрада підпише з "Вінд Енерджі" договір про соціально-економічний розвиток. Компанія попередньо погодилася інвестувати у село по потребах.

"Ми дали орендну плату по максимуму. Зараз, коли люди ще не почали заробляти, починати з них щось вимагати – недобре", – каже Микола Мацалак.

Сільрада також планує домовитися із керівництвом "Вінд Енерджі" про перереєстрацію фірми до Шевченкового, аби податки з доходів компанія платила у місцевий бюджет.

"Ми готові приймати інвесторів, але нас оточили охоронними зонами газопроводу. Вся територія вздовж траси на Міжгір’я, де перспективні землі, – підпадає під обмеження. Там не можна нічого будувати, можна лише садити однорічні насадження", – розповідає сільський голова, до якого зверталися й інші інвестори, але з проектами сонячних станцій.

Сонячні станції набирають популярності в області: вони не такі вибагливі і дешевші, ніж вітрові.

Зобов’язання, плани і реальність

Підписавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом, Україна зобов’язалася адаптувати законодавство у сфері енергетики до норм ЄС та досягти європейських стандартів у споживанні. Ратифікувавши "Паризьку кліматичну угоду" у 2016 році, Україна зобов’язалася зменшити викиди парникових газів на 40% до 2030 року відносно рівня викидів 1990 року. 

Для цього Кабінет міністрів у вересні 2014 року затвердив "План заходів з імплементації Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС".

У жовтні 2014 року Кабмін затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року. Його розробило Держенергоефективності, враховувавши норми Директив ЄС.

За цим планом Україна до 2020 року має досягти показника 11% енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. А затверджена у 2017 році Енергетична стратегія України на період до 2035 року передбачає, що до цього часу чверть усієї електроенергії в Україні генеруватиметься з відновлюваних джерел енергії.

Поки що результати не надто тішать: за даними Міністерства енергетики, у 2017 році з відновлюваних джерел енергії в Україні виробили лише 1,35% від загальної кількості. Але, за словами чиновників, частка відновлюваної енергетики стрімко зростає.

Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко заявляв, що за останні три роки використання ВДЕ зросло на 42%.

Станом на 1 серпня 2018 року в Івано-Франківській області працює двадцять промислових об'єктів відновлюваної енергетики, що продають вироблену електричну енергію за "зеленим" тарифом. З них 14 – сонячні електростанції, 5 – гідроелектростанції та одна вітрова.

Заступник голови Івано-Франківської ОДА Ярослав Паранюк відзначає, що в області стрімко зростає кількість об’єктів, що генерують електрику з ВДЕ.

Лише цього року на Прикарпатті запустили 8 СЕС, ще стільки планують здати в експлуатацію до кінця року. Першими мають запрацювати чотири станції у селі Черніїв Тисменицького району загальною потужністю 14 МВт та одна у селі Чернелиця Городенківського району потужністю 5,566 МВт.

"Найбільш ефективним стимулом у розвитку відновлюваної енергетики є запровадження "зелених" тарифів. Вони високі, зафіксовані у євро і діють до 2030 року. На ці зміни у законодавстві чекало чимало інвесторів, адже продовження терміну дії договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом значно поліпшує умови надання кредитів під будівництво об’єктів ВДЕ", – пояснює чиновник.

В Івано-Франківській області за 2015-18 роки сонячні та вітрова електростанції (міні-ГЕС не враховувалися) виробили майже 80 млн кВт*год. Це всього лиш 0,25% до загального обсягу виробленої електроенергії в області.

Для досягнення запланованої Кабміном мети Івано-Франківщині доведеться протягом 12 років у сто разів збільшити виробництво електроенергії з відновлюваних джерел енергії.

Попри такі низькі показники з кожним роком відсоток енергії, виробленої об’єктами відновлюваної енергетики, росте, наголошує Ярослав Паранюк.

"Завдяки екологічній чистоті об’єктів відновлюваної енергетики вони позитивно сприймаються місцевими громадами. Сьогодні майже кожна громада, маючи вільні земельні ділянки, розглядає можливість залучення інвестора для будівництва сонячних та вітрових електростанцій", – сказав Паранюк.

Облдержадміністарція, за словами Паранюка, допомагає громадам шукати потенційних інвесторів, подаючи в Держенергоефективності інформацію про проекти відновлюваної енергетики у громадах, які потребують інвестування.

Також фахівці адміністрації долучилися до розробки Інтерактивної карти UA MAP. На карті розміщена інформація про вільні земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які можуть бути використані для будівництва об'єктів відновлюваної енергетики, а також ділянки, які годяться для вирощування енергетичних культур (верба, тополя, міскантус).

Внесок родинних домогосподарств

На Прикарпатті встановлюють не тільки промислові СЕС. У селах все частіше на дахах будинків можна побачити домашні сонячні електростанції. Надлишок електроенергії з СЕС люди продають за "зеленим" тарифом у мережі обленерго.

Івано-Франківщина зараз посідає 6-те місце серед областей України за кількістю домашніх СЕС.

Рік тому в області були лише 92 домашні сонячні електростанції. Зараз, за словами комерційного директора "Прикарпаттяобленерго" Олега Дацка, до мереж обленерго підключено 304 домашні сонячні електростанції. 130 СЕС під’єднали до загальної мережі у 2018 році.

Час окупності домашньої сонячної електростанції – 7-11 років. Термін залежить від потужності, року введення в експлуатацію та кількості проданої електроенергії за "зеленим" тарифом.

За приблизними підрахунками, сонячна станція потужністю 30 кВт в погодних умовах Франківщини у рік виробляє 32 006,32 кВт*год. Це близько 5760 євро доходу.

Родина Курських з Ямниці Тисменицького району встановила домашню СЕС потужністю 5 кВт*год у грудні 2016 року. Переконавшись у її ефективності, вже за півроку додали ще 5 кВт потужності.

За електроенергію власники станції не платять, але це не призвело до збільшення споживання, навпаки – спонукало родину до економії.

"Можна світити, скільки хочеш, але стараємося економити, щоб більше продати", – пояснює Оксана Курська.

Повернути вкладені у сонячну електростанцію кошти планують за 6-8 років. Це з врахуванням вартості підключення до енергомережі та лічильника, які обійшлися у 20 тисяч гривень.

"Зелений" тариф на продаж електроенергії, виробленої з ВДЕ, в Україні діятиме до 2030 року. Він розраховується відповідно до року введення СЕС в експлуатацію. Для станцій, які запустять до 1 січня 2020 року, він складає 16,3 євроцента/кВт·год. Після 2025 року зменшиться до 14,5 євроцента/кВт·год.

Крім того, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), кожного кварталу перераховує "зелений" тариф на електричну енергію для приватних домогосподарств відповідно до коливання курсу євро.

Згідно з постановою НКРЕКП від 26 червня 2018 року "зелений" тариф на електричну енергію на ІІІ квартал 2018 року для приватних електростанцій, введених в експлуатацію у відповідний термін, наступний:

Експерти зазначають, що встановлювати СЕС лише для власних потреб не вигідно. Зараз домогосподарства, які споживають понад 100 кВт*год, платять 1,68 грн/кВт. А продати вироблену СЕС електроенергію можна за 5,54 – 10,98 грн/КВт. Зрозуміло, що це вигідніше, ніж використовувати електроенергію від СЕС для власних потреб.

Тому очевидно, що, поки діятиме "зелений тариф", і промислових, і домашніх станцій ставатиме більше. А отже, надія на виконання показників Національного плану дій з відновлюваної енергетики не видається примарною.

Василь КРАЙНИК, КУРС