Микола Осадчук, винахідник з Городенки, готовий поступитися частиною авторської винагороди на користь того, хто допоможе освоїти виробництво винайденого ним приладу, який, у що він твердо вірить, здатний зупинити конвеєр людських смертей і нещасть від вибухів побутового газу та отруєнь чадним газом.
Вийшовши на пенсію, Микола Осадчук захопився винахідництвом, зокрема замислився над тим, як можна запобігти численним нещастям, спричиненим вибухами газу в багатоповерхівках і сільських будинках й отруєнням чадним газом, інформує Фіртка з посиланням на "Галичину".
Спочатку він придумав автоматичний «відсікач-вікновідкривач» – прилад, який за сигналом вбудованого газоаналізатора у випадку витоку блакитного палива здатний самостійно перекрити кран подачі газу в приміщення і прочинити кватирку, аби газ почав вивітрюватися. Згодом Микола удосконалив його конструкцію, доповнивши його «сигналізатором-спалахоприладом», здатним, окрім пасивного провітрювання приміщення, ліквідовувати загазованість з допомогою безпечних спалахів, по суті, мініатюрних вибухів.
У червні 2017 року він зареєстрував придуманий ним «Вибухоприлад, рятуючий від вибухів паливного газу та отруєння ним, 2» у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі й отримав на нього патент, виданий департаментом інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Самотужки, за кошти із пенсії, яка є єдиним джерелом його доходів, Микола Іванович у власному гаражі навіть виготовив приблизну демонстраційну модель приладу.
Того ж року, вже наприкінці грудня, Осадчук звернувся на урядову «гарячу лінію». Однак його прохання посприяти у виготовленні в заводських умовах експериментального взірця приладу, який, як стверджує винахідник, стовідсотково гарантувати відвернення вибухів побутового газу, секретаріат Кабінету Міністрів «розписав» Міненергетики та Мінекономрозвитку. З відповідей, які Микола отримав від чиновників з цих міністерств, а також з Держпраці України, він зміг почерпнути лише одну підказку – пораду від міністра економічного розвитку і торгівлі Тетерука звернутися до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи України (ДІФКУ), до компетенції якої віднесено зокрема організацію конкурсного відбору інноваційних проектів для їх фінансової підтримки, сприяння в освоєнні нових видів продукції та ін.
Втім, процедура доступу до конкурсних відборів проектів, які проводить ДІФКУ, занадто складна для винахідника-пенсіонера з провінційної Городенки. Микола Осадчук продовжує наполягати на тому, що, на його думку, підприємства Прикарпаття, зокрема Івано-Франківська, спроможні самостійно, без залучення ДІФКУ чи іншої структури, допрацювати конструкцію «Вибухоприладу, рятуючого від вибухів паливного газу та отруєння ним, 2», виготовити його дослідно-експериментальні взірці та впровадити у серійне виробництво.
