Фото: Shutterstock
Діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій.
Сьогодні українці змушені захищати своїх дітей від підступного окупанта. Задля цього дорослі мають подбати спершу про свій психологічний стан, оскільки діти відчувають їхній настрій і фактично є віддзеркаленням старших. Психологи рекомендують обирати оптимістичний спосіб — вірити в Збройні сили України та перемогу.
Наукові дослідження також свідчать, що коли стрес є передбачуваним і очікуваним, він менше впливає на людський організм. І відповідно — чим більше ми говоримо з дітьми та не замовчуємо проблеми, тим більше їхній стрес та страх є контрольованим, і тим легше вони можуть впоратись зі своїми емоціями та їхніми наслідками.
Саме тому з дітьми потрібно говорити про все: війна — не виключення.
Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши дитину.
Далі подаємо пряму мову.
Як говорити з дітьми про війну та її наслідки, не нашкодивши їм?
Велике значення має в якому емоційному стані є людина, що розповідає про події. Адже часто діти (та й дорослі також) чують не самі слова, а переймають емоції співрозмовника.
Дорослі (батьки, родичі, викладачі) є тими, хто допомагає дитині відчувати безпеку та впевненість, на них можна опертися. А коли ці дорослі самі тривожні, перелякані, у відчаї, песимістично бачать ситуацію — то дітям це одразу передається. І тоді зрозуміти, прийняти, адаптуватися до подій дитині стає в рази важче.
З іншого боку, якщо дорослий повністю закриває свої переживання та емоції від дитини, то і дитина не може зрозуміти, як їй обходитись зі своїм світом переживань.
Подавати інформацію найкраще спрощено, відповідно до віку дитини. Якщо найменшим підійдуть мультфільми, казки, історії, то з віком дитина потребує вже більше пояснень.
Також бажано не «перестаратись» та не розказати дитині того, що по віку їй краще не знати.
Оптимально йти за запитаннями дитини, які не можна залишати без відповіді та дати зрозуміти, що її відповідальності чи вини в тому, що відбувається довкола точно немає.
Наскрізною канвою розмови з дитиною має бути посил від дорослого «Я є поруч, ти в безпеці, ми робимо все, щоб максимально бути в безпеці, війна закінчиться, я вислухаю та допоможу з усіма твоїми страхами та переживаннями, усі твої емоції є нормальною реакцією на ненормальні події».
Чого точно не потрібно робити та говорити?
Найосновніше — не підсилювати страхи та тривоги дітей.
Постійно увімкнені телевізор та радіо з новинами, стрічка фото та відео контенту в гаджетах, розмови дома, телефоном, з рідними, сусідами, знайомими — джерела додаткового страху, невідповідної віку інформації та травматизації.
У психології є таке поняття як «травма свідка», коли людина безпосередньо не є учасником подій, але переживає їх не менш травматично спостерігаючи за ними через екран гаджетів та постійно чуючи в просторі.
Зокрема, діти сьогодні часто дивляться відео фіксації воєнних злочинів, знущання з людей та інших, не менш разючий для їхньої психіки контент.
Не можна залякувати дитину (навіть з виховною метою) або ж передавати їй відповідальність за можливий розвиток подій.
Спілкуючись, як психолог з сім’ями, часом чую фрази: «Ось підеш без дозволу, я не знатиму де ти — й прилетить бомба. І що тоді ти будеш робити?», «Тато захищає нас, так ризикує, а ти тут елементарно не можеш», «Грошей нема, зимою буде холодно, що ми будемо їсти, а тобі одні іграшки в голові» та подібні висловлювання.
У деяких сім’ях з дітьми говорять як з дорослими, і свідомо або ж мимоволі «виливають» на дітей власні страхи та побоювання, проговорюють можливі негативні варіанти розвитку подій, говорять про власну безпорадність та необхідність дитини швиденько розділяти дорослі обов’язки. Так діти забирають на себе частину тієї відповідальності, що їм ще не посильна в рамках віку.
Більше читайте у матеріалі: «Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Війна: як пережити смерть рідних
«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії
