Прикинувся мертвим після розстрілу. Як боєць НГУ Максим Гриник із трьома кулями у тілі врятувався з полону (ВІДЕО)

Військовослужбовець 50 полку імені полковника Семена Височана Нацгвардії України з Івано-Франківська Максим Гриник під час першого свого бойового завдання потрапив у російський полон, а відтак — під розстріл.

Однак із пораненнями він зумів утекти та вижити. Зараз боєць проходить реабілітацію та продовжує службу в лавах НГУ.

Про свій перший і єдиний бойовий вихід, загибель побратимів та власний порятунок Максим Гриник розповів Суспільному, пише Фіртка.


«З цього моменту ви забуваєте свої імена та прізвища». Як інженер-конструктор став нацгвардійцем

Максимові Гринику — 30 років. У цивільному житті він працював інженером-конструктором і створював проєкти будинків. Проте вже понад три роки чоловік носить однострій. До Національної гвардії України потрапив разом з другом: обом вручили повістки, наступного дня вони пройшли військово-лікарську комісію, а далі — служба.

Свій позивний Грін або Грінвіч Максим обрав під час військового злагодження.

«Нам сказали: "З цього моменту ви забуваєте свої імена та прізвища, маєте придумати позивні". Згадав, що колись мене так називала подруга у школі. Вирішив: нехай буде. "Грін" — це скорочено від "Грінвіч", так легше говорити по рації», — пригадує боєць.


Перший бойовий вихід і засідка

Перше бойове завдання на Донецькому напрямку стало випробуванням на межі життя і смерті, каже Максим. На початку, пригадує, він ще нічого не підозрював. Група з трьох бійців, у якій він був, мала доставити міни на одну позицію та ротувати побратимів на іншій.

«Настрій був бойовий. Ішов із серйозним наміром захищати країну, свою землю. Рухалися трійкою з дистанцією, аби не стати ціллю для дронів. Я йшов останнім. У першого і третього, тобто у мене, були рації», — розповідає Максим Гриник.

Далі нацгвардієць зненацька побачив попереду групу людей. Боєць говорить: його насторожила російська мова, але спершу подумав, що це — військові зі суміжного підрозділу, про який не попередили.

«Один із них каже російською: "Давай, підходи, дрони не сплять". Ми зайшли, і на нас одразу наставили зброю. Їх — семеро. Був шок і сильне розчарування. Як так могло статися? Звичайно, завжди кажуть, що треба бути готовим, що противник може бути будь-де. Але якось так склалося, що не очікували такого — між нашими позиціями все мало бути спокійно. Вони так пробралися, що ніхто не помітив», — говорить військовослужбовець.


Питали про золото та долари

Росіяни роззброїли нацгвардійців, забрали телефони й годинники, запитували, чи мають вони золото, срібло, долари або євро. Потім зв'язали їм руки скотчем, натягнули шапки на очі й посадили в окоп.

«Спершу вони дивилися, що у наших портфелях. Ми йшли так нормально споряджені. Було чути, як вони захоплено кажуть: "О, є павербанки, запасні батареї до рації, сигарети, їжа". Я ще помітив: форма у росіян була різною, тобто штани — з одним камуфляжем, а куртка — з іншим», — пригадує нацгвардієць.

Максим чув, як весь цей час українське командування виходило по рації до них на зв'язок і не отримувало жодної відповіді. Тож на завдання відправили бійця із суміжного підрозділу, щоб перевірити, що сталося. Він не дійшов — росіяни його розстріляли.

«Над нами з'явився український дрон. Мос**лі почали переживати, що зараз їх обстрілюватимуть, і вийшли по рації до свого командування: "Готуйте техніку, машину, щоб нас забрати". Почали прилітати наші дрони й летіти на них скиди. Також мінами працювали хлопці. Вони так точково, гарно били по противнику. Чути було, що росіяни бігають, метушаться, розбігаються», — розповідає Максим Гриник.

Українські військові росіянам також скинули дроном записку у консервній банці.

«Як мені пізніше хлопці розповідали, там було написано: "Відпустіть людей і будете жити, а як ні, то ми вас всіх вб'ємо», — каже нацгвардієць.


«Я впав і не ворушився. Думав: якщо побачать, що живий — доб’ють»

Коли росіяни усвідомили, що евакуації не буде і доведеться відходити пішки, вони вирішили розстріляти полонених.

«Я почув кроки, хтось підбіг впритул. Потім — автоматна черга. Перша куля пішла в руку. Я відчув, як перебило кістку. Наступна — у грудну клітку збоку, ще одна — в плече. Я впав і не ворушився. Думав: якщо побачать, що живий — доб'ють», — згадує "Грін".

Другий побратим теж залишився живим. Він розірвав скотч на руках і підняв Максима, але сам не зміг вибратися з окопної лінії.

«Я вже почав бігти й в один момент відчуваю, що позаду ніхто не біжить. Обернувся: побратим закинув одну руку і ногу на бруствер, і бачу, що він непритомніє. Я почав з ним говорити: друже, давай, борися, нам тут 300 метрів і тобі нададуть допомогу. Він каже: "Я не маю сили, біжи по допомогу сам". Він не вижив, але через певний час вдалося забрати його тіло», — говорить Максим.

З його слів, третій побратим, який був з ними у полоні, загинув на місці. Йому куля влучила в голову.


«Це був викид адреналіну. Я точно знав, куди бігти»

З перебитою плечовою кісткою Максим почав бігти до своїх побратимів під російськими мінометними обстрілами.

«Ворог прикривав свій відхід. Я бачив, як попереду вибухнула міна. Побіг прямо через ту вирву — знав, що снаряд двічі в одну яму не влучає. Це був викид адреналіну. Я точно знав, куди бігти», — пригадує Максим Гриник.

Коли боєць дістався до позицій суміжного підрозділу, його спершу не хотіли впускати — боялися, що за ним можуть зайти росіяни. Тільки після того, як дрон з повітря підтвердив, що «Грін» — один, його затягнули в бліндаж й надали медичну допомогу.


Стабілізаційний пункт і шлях до Франківська

Максим провів ніч у бліндажі під касетними обстрілами, очікуючи на евакуацію разом з іншими пораненими.

«Ми розуміли, що назад треба було йти обережно, бо ворог розкинув міни. Евакуація почалася о 4:30, у короткий проміжок "сірої години", коли не працюють ні нічні, ні денні дрони», — говорить "Грінвіч".

Коли військовослужбовці минули ще одну позицію, за ними приїхала броньована техніка. Далі — авто швидкої допомоги, стабілізаційний пункт та лікарня.


«Якщо тобі стане легше — ми їх вбили»

Максим Гриник каже: коли стан стабілізувався, йому пощастило потрапити на лікування до рідного Івано-Франківська. Там зустрів побратима, який розповів про подальшу долю росіян, які взяли його у полон.

«Він мені сказав: "Якщо тобі стане легше — ми їх всіх вбили: п'ятьох з них закидали з дронів, двом вдалося заховатися, але їх бачили й відправили туди групу наших хлопців. Вони їх "задвохсотили», — каже "Грін".

З часу поранення Максима минув рік. Наразі він продовжує службу в Нацгвардії та чекає на ще одну операцію на руці, де мають забирати металевий штифт.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!

Читайте також:


06.01.2026 2914
Коментарі ()

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

408
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2703
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1557
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2813
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1941
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1988

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

222

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

651

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

787

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2027
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29440
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11329 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5328
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

999
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1284
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23552
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1774
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

118
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1016
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1331
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2306