Для нашої країни проблема домашнього насильства є вкрай актуальною. Соціальні потрясіння та війна лише додали агресії, яку українці нерідко виплескують у родинах.
Довідково зазначимо, що домашнє насильство — це насильство, яке вчиняється в межах сімʼї та застосовується до подружнього партнера/ки, в межах цивільних партнерств, батьками до дітей, дітьми до батьків тощо.
Станом на перше травня 2023 року івано-франківські поліцейські отримали пів тисячі звернень про домашнє насильство, серед постраждалих, як чоловіки, так і жінки.
Як протидіяти домашньому насильству, які є різновиди насильства, куди звертатись жертві, як розпізнати кривдника та як допомогти пережити нелегкий час тому, хто постраждав, журналістка Фіртки дізналась у психологині Валерії Худзіцької.
Які є види домашнього насильства?
За словами фахівчині, розрізняють наступні види домашнього насилля:
-
фізичне, що проявляється у побитті, удушенні, порізах, штовханні, знерухомленні, ляпасах, стусанах та інших жорстоких діях щодо постраждалого;
-
сексуальне, яке полягає в зґвалтуванні, примушуванні до сексу, вимаганні сексуальних практик, які є неприйнятними для іншого члена подружжя тощо;
-
економічне насилля означає, наприклад, обмеження на забезпечення базових потреб в харчуванні, одязі, заборону на власність чи заощадження, контроль за фінансовими ресурсами, можливістю отримувати дохід;
-
емоційне насилля проявляється в тиску, маніпуляціях, залякуванні, контролі, переслідуванні, приниженні тощо.
Для деяких проявів насилля є окремо визначені терміни, наприклад неглект — це нехтування фізичними чи емоційними потребами члена родини, особливо якщо він/вона знаходяться у вразливому чи хворобливому стані, ілюстрацією є ігнорування маленької дитини, яка налякана і плаче або відмова у ліках для хворої дружини, звинувачення її у вигадках.
Також виділяють репродуктивне насилля, яке полягає у примушуванні до вагітності, запліднення через обман, контроль контрацепції тощо. Або ж сталкінг — переслідування, зазвичай, колишньої/го партнерки/а з метою тиску, шантажу, прагнення повернути партнерку/а, яка/ий розірвала/в стосунки.
Формою емоційного насилля визначається і газлайтинг — це спосіб підміни реальності для постраждалої/го, спроба виставити почуття і сприйняття партнерки/а несправжніми та вигаданими.
До домашнього насильства відносять також жорстокі та варварські «традиції», як, наприклад, ранні чи примусові шлюби, вбивства честі, реальні викрадення наречених або операції жіночих статевих органів, що призводять до каліцтва, відомі як «жіноче обрізання».
Статистично домашнє насилля застосовується переважно до жінок та дітей, ці дані відкриті та доступні, тому надалі я вживатиму саме таке формулювання. Ознайомитись можна у матеріалах звіту роботи національної поліції (сторінка 9).
Прояви домашнього насильства
Нерідко ми можемо спостерігати очевидні прояви домашнього насилля, яке залишає фізичні свідчення і жахливі наслідки. Наприклад, ви часто бачите синці у знайомої чи чуєте крики із сусідської квартири, каже психологиня.
"Втім, сімейне насилля може існувати поруч із нами, і ми можемо не здогадуватись про це, наведу кілька прикладів.
Часто кривдники подають тотальний контроль як турботу чи люблячі ревнощі, адже доволі спокійно спостерігати як чоловік вашої співробітниці завжди супроводжує її з роботи і на роботу, часто телефонує запитати як справи, просить проводити час із ним, телефонує її подругам чи батькам тощо.
Але насправді є принципова різниця, адже турбота — це пропозиція, від якої можна вільно відмовитись, без негативних наслідків, як от конфлікт чи покарання, а контроль — це вимога і умова, здійснювати його вирішує лише один учасник пари".
Як продовжує спеціалістка, також неочевидними прикладами є вимоги до одягу, зачіски, форми тіла, намагання перевиховати чи змінити партнерку/а, тиск, шантаж, маніпуляції чи вмовляння до народження дитини, звільнення з роботи, сексу тощо.
За словами психологині, у здорових стосунках учасники на рівних умовах обговорюють і домовляються про стосунки, а якщо нічого не працює розривають стосунки.
У нездорових, у яких проявляється домашнє насилля один член сімʼї здійснює владу, вплив чи домінування над іншим, мотивуючи це тим, що інший «не такий», «потребує змін», «не підходить».
Домашнє насильство: що є причиною
Домашнє насильство — системне явище, тобто це — не точкові поодинокі випадки, воно існувало та існує протягом усієї історії людських стосунків.
Раніше, додає фахівчиня, домашнє насильство сприймалось виключно внутрішньосімейною справою, в сімейні процеси не втручались, насильство не називали насильством і не надто засуджували у суспільному сприйняті. Зокрема, ми маємо такі свідчення з історичних досліджень сімейного життя, а також це відображено у народній творчості чи літературі.
Лише останні десятиліття почались активні обговорення і способи регуляції проявів насильства у межах сімʼї. Ознайомитись з історичним контекстом можна у працях науковиці Оксани Кісь, наприклад, Жінка в традиційній українській культурі (друга половина XIX — початок XX ст. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2008. — 272 с.).
Систематичні факти домашнього насильства: чому жертва продовжує бути з кривдником
По-перше — це замовчування у суспільстві, відсутність санкцій, відповідальності, покарання для кривдників, адже основним фактором насилля є дисбаланс влади та прояв цієї влади над іншим.
По-друге — це багатовіковий усталений патріархальний устрій, де чоловікові відводилась більш відповідальна, владна і домінантна роль, а жінці — обслуговуюча, репродуктивна, підкорена роль. Таким чином майно та ресурси були зосереджені в руках чоловічої частини сімʼї, а жіноча частина була в більш вразливому і залежному стані.
Такий порядок речей є сприятливим середовищем для прояву жорстокого, зневажливого ставлення до залежних членів сімʼї. Саме тому існує маніпуляція про те, що, мовляв, у наших предків були міцніші сімʼї, мабуть, коректніше сказати, що розривати шлюб було неможливим через відсутність власних засобів до існування, житла, професії, фізичної допомоги в господарській діяльності тощо, відтак доводилось терпіти непоодинокі прояви насилля. У наш час ми також можемо спостерігати схожі випадки.
По-третє — існування стереотипів, гендерної нерівності, об’єктивізації, залучення жінок до менш оплачуваних професій тощо. Всі ці явища впливають на формування нерівності та більш залежної позиції.
"Адже розповсюджені жарти про «жіночу логіку» чи про жіноче тіло, яке «належить» чоловіку, про «роль жінки (насправді не роль, а можливість і вибір) обовʼязково народжувати багато дітей, займатись господарством і сімʼєю» формують мислення і світогляд, а мислення формує відповідну поведінку до жінки не як до повноцінної партнерки, а як до когось, кого можна повчати, виховувати, володіти.
Сюди ж можна віднести усталені форми нездорових стосунків у сімʼях, які передаються із покоління до покоління і які доволі важко змінити та розірвати це коло.
Тому, наголошує Худзіцька, аби вийти із цього замкнутого кола надважливо виховати дітей обох статей самостійними, самодостатніми, орієнтованими на рівноправне партнерство, повагу до кордонів та тілесної недоторканості (власної та інших людей), розвивати істинні інтереси й уподобання, однаково формувати побутові навички самообслуговування у хлопчиків і дівчаток, підкреслювати важливість освіти, хорошого доходу, професії, розрізняти насилля і зловживання, усвідомлювати власну цінність безвідносно до перебування у стосунках, підкреслювати можливості для розвитку.
Який механізм формування сімейного насильства?
Насилля в сімʼї проявляється поступово, жоден кривдник не дає ляпаса одразу на першому побаченні, не попереджає, що забиратиме телефон і документи та контролюватиме спілкування та зовнішній вигляд.
Зазвичай насилля проявиться, коли постраждала перебуватиме у найбільш уразливому і залежному становищі, а до того влада кривдника починається із наступних процесів: поступовий вплив на самооцінку і самоповагу постраждалої «ой, ти така невміла, не змогла впоратись, дай я зроблю», «кому ти потрібна, така нікчемна і потворна окрім мене».
Поступове обмеження кола спілкування, активностей та професійної реалізації постраждалої, з метою формування залежності та приховування, що насправді відбувається в стосунках: «для чого тобі та робота, ти так втомлюєшся, не хвилюйся, я зможу забезпечити нас обох», «ти не будеш спілкуватись зі своїми подругами, видали їх контакти, вони на тебе погано впливають, ти маєш сидіти вдома».
Також присутня зміна реальності для постраждалої, поступове переконання, що вона винна у всіх негараздах у стосунках, дає приводи для ревнощів, не справляється з побутом, здійснює поганий вплив на дітей, соромить сімʼю на публіці.
Таким чином відбувається перенесення відповідальності на постраждалу, дії кривдника демонструються як виправдані, постраждала, замість розірвання стосунків концентрується на зміні власної поведінки.
Наголошую, що знаходячись всередині цих процесів дуже важко помітити їх деструктивну природу, саме тому постраждала не може одразу зібрати речі й покинути кривдника, як легко це б не здавалось збоку.
До того ж варто пам’ятати про залежність (фінансова, майнова, догляд за немічними батьками, маленькими дітьми), залякування і погрози з боку кривдника.
Які заходи можуть застосовувати до кривдників?
Питання відповідальності і наслідків належить більше до юридичних дисциплін, але постраждалим особам важливо розуміти, що уже з 2017 року домашнє насильство є кримінальним злочином, цього ж року створено спеціально підготовлений підрозділ «Поліна» — поліція проти насильства, ці мобільні бригади займаються протидією і реагуванням саме на випадки домашнього насильства.
До кривдника уже зараз може застосовуватись покарання у вигляді корекційних програм, громадських робіт, арешту, обмеження чи позбавлення волі, а також різноманітні офіційні заборони та обмеження - на спілкування, на спільне проживання, листування, наближення на певну відстань, тощо, тобто кривдника можуть одразу відмежувати від постраждалої особи.
Так, законодавство є недосконалим на сьогоднішній день, є багато проблемних місць, але тенденція і розвиток відбувається у правильному напрямку, як і передбачається в правових, громадянських державах.
Детальніше можна ознайомитись — інформація про домашнє насильство: кримінальна відповідальність — тут, адміністративна — тут.
Факти домашнього насильства: що варто врахувати та як жертві протистояти
"Важливо довіряти своїм відчуттям, найімовірніше, вам не здалось, що відбувається щось жорстоке чи неправомірне. Телефонуйте у поліцію, ви можете хвилюватися, що у вас немає приводу чи ситуація не достатньо серйозна, щоб зменшити ці хвилювання ознайомтесь із законодавством у сфері домашнього насильства.
Знайдіть того, хто вас зрозуміє та підтримає, розповідайте про своє становище, просіть про допомогу, домовляйтеся про можливість прихистку, фінансової чи юридичної допомоги.
Інколи говорити відкрито може бути дуже складно і страшно, але починайте робити це маленькими кроками.
Якщо є можливість, тримайте поруч з собою власні документи і документи дітей, накопичуйте кошти, поступово формуйте план розірвання стосунків.
Також варто дізнатись контакти прихистків для жертв сімейного насильства, контакти відповідних служб, номери гарячих ліній підтримки.
Памʼятайте, що кривдники вміють бути переконливими і причаровувати, в іншому випадку їм би не вдавалось будувати стосунки. Вони можуть демонструвати каяття і давати обіцянки, що це востаннє, що це був імпульс і більше не повториться, після цього наступає так званий «медовий період» і насилля повторюється".
Як допомогти людині, яка пережила домашнє насильство?
Насамперед важливо повірити постраждалій. Окрім цього, не використовувати фрази на кшталт «А чому ти досі з кривдником?», «А що ти не бачила/в, яка людина насправді?».
Запитуйте, чим ви можете допомогти, давайте зворотній зв’язок, що ситуація не виглядає конструктивною і безпечною. Наголошуйте, що ви готові бути поруч.
Разом з тим, не тисніть на постраждалу особу, аби вона негайно розв'язала ситуацію. Психологиня стверджує, що зазвичай для цього потрібно чимало часу. Так, є дані, що в середньому відбувається до семи спроб до того часу, поки стосунки розірвуться остаточно.
Куди звертатись за допомогою?
Номер 15-47 — «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, працює цілодобово.
116 123 — Ла Страда. Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації
Також телефон національної поліції — «102».
https://rozirvykolo.org/ — Розірви коло. Інформаційна кампанія з протидії насильству.
(067) 887 33 27; (066) 689 60 59 — мобільна бригада соціально-психологічної допомоги м. Івано-Франківськ. Щодня 9:00-21:00.
(0342) 77-20-60; (0342) 77-20-62 — мобільна бригада при Івано-Франківському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Пн-Пт 09:00-17:00
(0342) 277-20-60; (0342) 277-20-62 — кризова кімната в м. Івано-Франківську. З пн-пт 09:00-17:00.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
