Відповідно до Указу Президента України №135/2017 від 18 травня 2017 року "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки" за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм кращих вітчизняних науковців відзначено державними нагородами, присвоєно почесні звання.
Згідно Указу почесне звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ» присвоєно доктору психологічних наук, професору, завідувачці кафедри педагогічної та вікової психології філософського факультету Зіновії Степанівні Карпенко, інформує Фіртка.
"Присвоїти почесні звання: «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ І ТЕХНІКИ УКРАЇНИ»
— КАРПЕНКО Зіновії Степанівні — завідувачеві кафедри державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», доктору психологічних наук, професорові, м.Івано-Франківськ ", - йдеться в Указі, підписаному Президентом України Петром Порошенко.
Довідково:
Зіновія Карпенко доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри, голова НМК МОН України з психології та практичної психології (2009-2013), голова спеціалізованої вченої ради зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія в ПрНУ ім. В. Стефаника (2005-2011), керівник науково-дослідного Центру «Психологія розвитку особистості», головний редактор наукового журналу «Психологія особистості», член Правління Асоціації політичних психологів України; з позицій голістичного підходу обґрунтувала принцип інтегральної суб’єктності, що пояснює пріоритетність ціннісно-цільової детермінації персонального життя в єдності його дійсних і можливих онтологічних модусів. Карпенко З.С. народилася 22 січня 1959 року с. Ганівці Галицького району Станіславської (Івано-Франківської) області в сім’ї працівників Дністровського заводоуправління будівельних матеріалів (м. Галич). Навчалася в Коломийському педагогічному училищі (1974 – 1978), Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького (1978 – 1983), аспірантурі (1985 – 1989) і докторантурі (1995 – 1998) того ж ВНЗ (тепер – Національний педагогічний університеті імені М.П. Драгоманова).
Основні місця роботи: 1983 – 1985 – асистент кафедри педагогіки і методики початкового навчання Івано-Франківського педінституту імені Василя Стефаника, з 1989 по даний час з перервою на навчання в аспірантурі та докторантурі працювала в тому ж ВНЗ (тепер Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника) на різних посадах: старшого викладача, доцента, професора, завідувача кафедри.
Після закінчення аспірантури захистила кандидатську дисертацію «Психологічні особливості самовизначення молодших школярів» (1989), а після завершення докторантури – докторську дисертацію на тему «Психологічні основи аксіогенезу особистості» (1999).
На засадах принципу інтегральної суб’єктності розробила холістичну концепцію аксіологічної психології особистості, досліджує психологічні механізми розуміння і впливу в царині герменевтики психологічної практики, вивчає гендерні, етнокультурні та соціально-політичні аспекти психології розвитку. Основні напрямки наукової роботи: методологічні і теоретичні проблеми психології, аксіопсихологія, психологія особистості, психотерапія, психологія розвитку, соціальна і політична психологія, психологічна герменевтика.
В руслі аксіопсихологічної школи проф. З.С. Карпенко та під її безпосереднім керівництвом захищено 15 кандидатських і 2 докторські дисертації. На часі – чергові захисти представників започаткованого нею наукового напряму.
З.С. Карпенко – авторка близько 200 наукових публікацій, серед них 8 монографій і 16 навчальних і методичних посібників.
