Коли ми бачимо дитину, яка кричить на землі посеред вулиці, а поруч втомлена мама намагається її заспокоїти, — це не поодинокий випадок. Це типовий щоденний виклик для багатьох батьків.
Дитяча психологиня Ірина Волощук ділиться власними спостереженнями та практичними порадами, як реагувати на подібні ситуації.
«Коли я йшла гуляти, то побачила маму, яка говорила своїй дитині, вже так досить втомлено, що в мене тільки 20 гривень, я не можу тобі цього купити.
Її маленька донечка лежала на землі і топала ніжками та істерила. Мама знову пояснювала їй, що сьогодні ніяк не зможе купити, бо не взяла з собою коштів», — розповідає журналістці Фіртки фахівчиня.
Зі слів психологині, на перший погляд здається, що мама все робить правильно: пояснює, аргументує. Утім, додає спеціалістка, це не працює.
«Для того, щоб дитина щось зрозуміла, в неї мають працювати лобні долі головного мозку, на рівні дорослого або хоча би на рівні п'ятирічної дитини. Але в нас трирічна дитина, в якої, по-перше, кризовий період 2–3 роки.
Дитина може бути втомлена, голодна, і емоційна складова зараз є головною. Головним є “хочу — не хочу”».
Саме тому будь-які логічні пояснення у момент істерики — марні. Навіть якщо мама добирає найласкавіші слова, це не дасть результату.
Окрім того, продовжує психологиня, такі ситуації можуть сильно впливати на емоційний стан батьків. Вони починають думати, що їхня дитина — нечемна, а вони — погані батьки.
«Мама може боятися ходити гуляти з дитиною. Може подумати, що в неї зовсім нечемна дитина, а в інших чемні дітки. І вона може подумати, що вона погана мама».
Тож як діяти в такому випадку?
«Мама і дитина спілкуються різними мовами. Мама говорить розумом, думками, аналізом, а дитина розуміє емоціями. І тут найкращий спосіб — це переключення уваги».
Ірина Волощук радить просто ввести елемент гри, спонтанності, руху.
«Якою б втомленою мамою ви не були, ви завжди можете сказати: “Подивися, голуб! Побігли!” або “Жодної хмари немає на небі! А я знаю, що за тим будинком, напевно, одна сховалася”».
Однак, важливо уникати токсичних фраз, які травмують дитину.
«У жодному разі не можна казати: “То лишайся тут, я тебе тут залишу”, “Хай тебе вкрадуть”, “Подивися, на тебе — всі дивляться, з тебе будуть сміятися”. Отакі регуляторні шлаки не використовуємо».
Ще один практичний інструмент — улюблена їжа дитини.
«Можна мати з собою якусь їжу, яку любить дитина. І коли дитина істерить, ви присідаєте коло неї і кажете: “Банан хочеш?” Вона може далі за інерцією сказати: “Ні, не хочу! Купи мені те й те”.
Тоді спокійно кажемо: “Окей, як хочеш”, і просто стоїмо поруч, розглядаємо людей, дерева, слухаємо музику в навушниках. Ви поруч, але не рятуєте».
Також не варто хвилюватися через реакцію оточення.
«Не бійтеся і не переймайтеся тим, що скажуть про вас і вашу дитину люди. Особливо — що дитина застудиться. Повірте, вона так довго лежати не буде».
Як зазначає психологиня, якщо ніякі методи не працюють, то найімовірніше за все дитина втомлена чи голодна.
«Як правило, це може бути, коли дійсно дитина дуже втомлена та голодна. Тоді ми можемо просто силою взяти дитину, посадити у візок, пристебнути і йти.
Вона може кричати. Час від часу зупиняємось, присідаємо і кажемо: “Ну що, хочеться ще кричати?” Якщо каже “так” — кажемо: “Добре, кричи, і поїхали далі”.
Ви узаконюєте те, що вона робить, не зупиняєте її, не ламаєте, не сварите», — зазначає Ірина Волощук.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Розлучення батьків: івано-франківська психологиня розповіла, як підтримати дитину
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
