Незважаючи на гендерні квоти, прописані у виборчому законодавстві, кількість жінок у владі не набагато збільшилася. Вивчивши підсумки виборів до Верховної Ради, а також місцеві органи влади «Слово і Діло» виявило чітку закономірність: чим скромніше виборна посада, тим більше жінок отримують доступ до влади.
Відповідно до звіту з глобального гендерного розриву 2016 року, представленому Світовим економічним форумом, Україна займає 69 місце за індексом гендерної рівності (в рейтингу серед 142 країн).
Цей показник розраховується, виходячи зі співвідношення нерівності між чоловіками і жінками в можливостях побудувати кар'єру, здобути освіту, а також відбутися в політиці. У топ-10 країн за індексом гендерної рівності увійшли Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Ірландія, Руанда, Філіппіни, Швейцарія, Словенія і Нова Зеландія.
Україна традиційно найкраща в доступі до освіти. Що стосується вищої освіти, то жінки навіть мають більш високі показники (у співвідношенні 88 до 77). Значно гірші показники економічної та політичної участі жінок. Дуже мала кількість жінок-депутатів (12,5%) парламенту і місцевих представницьких органів, на вищих посадах виконавчої влади або в місцевих органах управління. В середньому в світі жінки займають 22% місць в національних парламентах.
У 2013 році була прийнята законодавча квота в 30%, яка на виборах 2014 року не дала очікуваних результатів (20 з 29 партій не виконали цієї вимоги). За результатами позачергових парламентських виборів, тільки 12,5% жінок потрапили до парламенту. З 423 народних депутатів зараз в Раді всього 53 представниці прекрасної статі. Хоча цей показник кращій в порівнянні з парламентськими виборами 2012 року, коли в Раду пройшло трохи більше 9% жінок. Квоти не спрацювали, тому що не було ніяких санкцій за їх порушення. Так само як і в Законі «Про місцеві вибори в Україні» 2015 року.
Не краща ситуація й в Кабміні, де також найвищі посади дісталися тільки 12,5% жінок. На 24 міністри у нас припадає лише три жінки: віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, міністр освіти Юлія Гриневич і виконуюча обов'язки міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. А ось серед заступників віце-прем'єр-міністрів і міністрів жінки становлять 26,5%.
Цікаво, що тільки одній жінці довірили керувати областю – голові Харківської обладміністрації Юлії Світличній.
Детальніше – на інфографіці.
А от на місцевих виборах у жінок було більше можливостей потрапити до органів влади, завдяки меншій значущості мандата, в порівнянні з парламентським. І жінки сповна скористалися таким шансом. За результатами гендерного моніторингу місцевих виборів 2015 року, в 22 обласних радах кількість жінок-депутатів склала 15%, а в міських радах – 18,1%. Найбільший рівень представництва жінок в Сумській облраді (21,9%). Найменше жінок допустили до влади в Одеській облраді (9,5%), де серед 84 депутатів тільки 8 жінок.
Набагато більше представниць прекрасної статі стали мерами міст обласного та районного значення, а також стали главами селищних і сільських рад. Але тут теж простежується чіткий взаємозв'язок між рівнем органу влади і кількістю жінок в ньому. У 144 містах обласного значення та в так званих містах-супутниках мерами стали тільки 8 жінок. У містах районного значення було обрано 146 мерів, з них 14 жінок. З 394 голів селищних рад на виборах перемогли 76 жінок (19,3%), а сільські ради очолили 2256 жінок (32,1%) з 7029 сільрад, де були проведені вибори. Як бачимо, тільки на рівні сільрад жінкам вдалося подолати 30-відсоткову виборчу квоту.
Детальніше – на інфографіці.
