Ще нещодавно страусиний бізнес вважався елітарним – мовляв, тільки олігархи можуть дозволити його собі як хобі. Але за 19 років започаткування “страусиного бізнесу” елітарність відійшла в минуле – і підтверджує це досвід АТОвця з Івано-Франківська Сергій Швець.
Чоловік п’ять років відбудовував приміщення для страусиної ферми на хуторі Ловаги, що на Рожнятівщині, пише Фіртка з посиланням на Shotam.
Нещодавно відкрившись, ферма уже заробляє на туризмі близько двох тисяч гривень на день. І це ще тільки початок.
"За рік до служби мати придумала ідею зі страусиним бізнесом, коли десь побачила якусь телепередачу про цей бізнес. Мені ідея сподобалась, я проаналізував інформацію – з усього виходило, що це вигідно і рентабельно. Тоді ж і почали готувати ділянку. Коли повернувся і ситуація трохи стабілізувалась, ми з родиною зрозуміли, що можна розпочинати бізнес", - розповідає чоловік.
І паралельно шукали варіанти, де би можна було купити страусів. Цей ринок поки не надто насичений – десь на відсотків 15, тому попит перевищував пропозицію.
"Так вийшло, що у Миколаївській області із рік тому продавалась ціла страусина ферма – навіть із сайтом. Там власники вирішили відпочити і спокійно вийти на пенсію. Окремо купляти кілька сімей дорожче би вийшло – ну, зрозуміло, оптом дешевше. І так як їх мета уже не була заробити, а просто продати, то і нам було вигідно купили всіх 22 страуси одразу та перевезти до Івано-Франківська", - додає Сергій Швець.
Кажуть, що цей бізнес окупається за 2-3 роки. Насправді, все відносно – в залежності від того, наскільки серйозно підійшли до підготовки.
По-перше, усе залежить від вартості землі: до прикладу, Ловаги – хутір, і земля тут продається чи не задарма за квадратний метр. Мені ж – взагалі дісталась від діда. А поблизу виділили земельну ділянку як учаснику АТО.
Тут землі – бери не хочу, а ближче до обласного центру ділянка уже була би “золота”.
Плюс треба вирішити питання з плануванням, водовідведенням, дерева викорчовувати, вирівняти площу. Обов’язково, аби поверхня загону була рівною або хоча би із плавним нахилом. Інакше, страус переламає собі ноги або шию скрутить.
"Деякі думають, що раз страус витримує морози до -30 градусів, то йому у якості огорожі достатньо якихось старих дощок. Ми з родиною робили все на совість. У нас вони зсередини обшиті OSB-плитою, фасад пінопластом затягнутий, пластикові вікна. Ми на цьому не економили, через це, мабуть, і довше робили, бо все це гроші", - пояснює чоловік.
Чоловік зазначає, що його бізнес тільки набирає обертів – навіть у селі поблизу багато людей не знають, що тут є ферма зі страусами.
Зараз одна екскурсія без дегустації коштує 50 гривень, із дегустацією – 300. За екскурсію нас відвідує людей із тридцять.
"На фермі з дружиною ми продаємо яйця страусів та їх темно-червоне, схоже на дичину, м’ясо – по 250 та 350 гривень, відповідно. Розумію, що це не дорого. Але спочатку нам потрібно напрацювати клієнта", - каже Сергій Швець.
