Вояк Боліварійської національної гвардії у захисній масці охороняє вхід на ринок у час коронавірусу в Каракасі, Венесуела [Manaure Quintero / Reuters]
Правозахисні групи заявляють, що 10 журналістів затримані й понад двом десяткам погрожували через висвітлення ситуації щодо пандемії.
Коли минулого місяця венесуельська фотожурналістка Розалі Ернандес почала фотографувати пацієнтів COVID-19 в одній з головних лікарень Каракаса, її зустрів службовець збройних сил.
"Він попросив передати йому телефон і камеру. Коли я відмовилася, він змусив мене стерти всі мої матеріали, включаючи фотографії, зроблені перед входом у лікарню", - сказала Ернандес, яка працює в мережі Інтернет Caraota Digital.
"Попри те, що я показала йому своє посвідчення журналіста, мені заявили, що я не маю права працювати в лікарні, і наполягали, щоб я більше не поверталася", - сказала Ернандес. Вона додала, що її три рази змушували припиняти роботу співробітники силовиків та національної гвардії.
"В одній із лікарень медичні працівники просили мене стерти всі мої фотографії, сказавши, що їм не дозволяють ділитися будь-якою інформацією з журналістами, і що вони бояться за свою безпеку".
Ернандес така не одна. Понад 35 інших журналістів та ЗМІ стали жертвами кампаній, судових позовів, погроз, переслідувань та конфіскації їх обладнання, заважаючи їм висвітлювати ситуацію з COVID-19, повідомляє Redes Ayuda, венесуельська громадська організація, що спеціалізується на захисті свободи преси. Щонайменше 10 журналістів були безпідставно заарештовані під час висвітлення історії, пов’язаної з коронавірусом, починаючи з 13 березня, коли було підтверджено перший випадок вірусу у Венесуелі, повідомляє американський Комітет захисту журналістів (CPJ). Redes Ayuda встановив кількість затримань, зараз їх 17.
Очевидна боротьба з журналістами настає, коли венесуельці шукають додаткову інформацію щодо пандемії. Венесуела підтвердила щонайменше 345 випадків COVID-19 та 10 смертей, але експерти побоюються, що їх кількість може бути значно більшою. Лікарі та інші медичні працівники неодноразово попереджали, що система охорони здоров’я країни, яка протягом багатьох років стикається з нестачею медикаментів та обладнання, погано оснащена для вирішення спалаху у випадках епідемій.
"У Венесуелі пандемія COVID-19 лише дала більше підстав уряду для репресій та цензури критичних засобів масової інформації, попри те, що це одна з найбільш складних країн для преси в Латинській Америці", - сказала Наталі Саутвік, координатор програми у Південній та Центральній Америці для CPJ.
"У такий критичний момент, вільний потік правдивої інформації може показати різницю між життям і смертю для багатьох людей, і вільна преса є життєво важливою для того, щоб інформація могла дістатись до тих, хто її потребує", - сказала Саувік в "Аль-Джазірі".
Чоловік у масці на обличчі, щоб запобігти поширенню коронавірусу, ходить нетрями у Каракасі, Венесуела [Ariana Cubillos / AP Photo]
Пресорганізації на зразок "Репортерів без кордонів" кажуть, що клімат для журналістів був надзвичайно напруженим з моменту початку політичної кризи у 2016 році та ще більше посилився з 2017 року, внаслідок чого були численні свавільні арешти та насильство над журналістами. За останні роки багато венесуельських журналістів виїхали з країни через небезпеку та погрози.
Правозахисні групи також попереджають, що деякі чинні закони використовуються як інструмент уряду для свавільного арешту або притягнення до відповідальності незалежних журналістів. До них відносяться закон від 2010 р., який санкціонує будь-який зміст, "який ставить під сумнів законно конституційну владу", а також закон від 2017 р. "пропаганду ненависті", притягнення до кримінальної відповідальності та ув'язнення усіх, хто "підбурює ненависть чи насильство на радіо, телебаченні, у друкованих видах або через соціальні медіа ". Громадські організації місцевої преси, такі як Redes Ayuda, попереджають, що "це спеціально прийнятий закон для виправдання будь-якого типу ув'язнення за висловлення власної думки".
Дарвінсон Рохас, журналіст-фрілансер, заявив, що спецпідрозділ поліції заарештував його 21 березня, оскільки він "висвітлював останні числа підтверджених випадків коронавірусу".
"Вони діяли жорстоко, зв’язали мені руки шнурками та накрили мені обличчя футболкою, в яку я був одягнений", - сказав Рохас "Аль-Джазірі".
"Вони приїхали до мене додому вночі, сказавши, що вони отримали анонімний телефонний дзвінок із зазначенням, що в моєму будинку людина, заражена COVID-19. Коли я намагався вийти на вулицю, щоб сфотографувати, спецпідрозділ заарештував мене. Потім, вони насильно увійшли в будинок і без пояснень вилучили чотири комп’ютери, два мобільні телефони та iPad. Вони погрожували та переслідували сусідів, які намагалися втрутитися. Під час цього інциденту постраждали кілька людей", - сказав Рохас.
Роджас був заарештований разом із батьками, яких того самого дня звільнили. Згодом його затримали у штабі міліції на 12 днів та відпустили 2 квітня.
Його звинувачують у "пропаганді ненависті" та "підбурюванні до скоєння злочинів" за його діяльність і наразі відкрито кримінальне провадження. Правозахисні та пресові організації попереджають, що судовий процес є незаконним та політично мотивованим, щоб перешкодити іншим журналістам повідомляти про пандемію.
Міський працівник у захисних засобах просить людей, які чекають на автобус, щоб підтримувати безпечну соціальну відстань, як захід для стримування поширення коронавірусу в Каракасі, Венесуела [Ariana Cubillos / AP Photo]
Венесуельські міністерства з питань зв'язку, внутрішніх відносин, правосуддя та миру не відповіли на запити Аль-Джазіри про коментарі наведених випадків.
У березні міністр оборони національних збройних сил Володимир Падріно Лопес заявив, що журналістам рекомендується виконувати свою роботу під час карантину.
"Звичайно, є галузі, які звільнені від цього указу, наприклад, сільське господарство, виробництво харчових продуктів, сфера охорони здоров'я та всі медичні працівники, які потребують відвідування медичних центрів та лікарень; сфера громадського транспорту; фармацевтичний сектор. Основні послуги: електроенергія, газ, вода; телекомунікаційний сектор; медіасектор", - сказав він, маючи на увазі загальнонаціональний карантин. "Це сфери, які звільнені від карантинних обмежень і можуть пересуватися, вранці йти на роботу, а вдень повертатися додому".
Але правозахисні групи кажуть, що це не так.
"Політика систематичного контролю"
Нещодавно Redes Ayuda опублікував звіт, в якому виклав усі відомі випадки несанкціонованих затримань журналістів, які повідомляють про COVID-19.
Луїз Серрано, генеральний координатор Redes Ayuda, сказав "Аль-Джазірі", що якщо журналістам не дозволяють звітувати, "уряд порушує не лише їхнє право на працю, а й право людей на інформування, що важливо у розумінні масштабів пандемії".
Він додав, що "ця цензура є частиною систематичної політики контролю над населенням, контролюючи все в житті людей - від інформації, яку вони отримують, до їжі, яку вони їдять, - що створює населення, яке звикло до диктатури".
Чоловік у масці на обличчі у час поширення коронавірусу тягне дитячу коляску, наповнену порожніми пляшками, він йде до схилу гори, щоб набрати воду в Каракасі, Венесуела [Ariana Cubillos / AP Photo]
Серрано заявив, що його затримали 6 квітня, коли він отримував маски, рукавички та дезінфікуючий засіб від імені Redes Ayuda, який надавав комплекти захисту для венесуельських журналістів. Серрано сказав Al Jazeera, що поліцейські обшукували його, бо хотіли перевірити, чи він не "незаконний продавець". Коли він заперечив, поліцейські насильно перевезли його до відділення, де йому одягнули кайданки та допитували близько двох годин. Згодом журналіста звільнили.
Ернандес хвилює, що ці інциденти можуть призвести до протидії пресі не лише у Венесуелі, а й в регіоні в цілому.
"Венесуельці не мають уявлення про те, що відбувається в країні", - сказала вона. "Все це дуже небезпечно не тільки для Венесуели, але і для навколишніх країн".
за матеріалами Aljazeera
