У малій виставковій залі Музею мистецтв Прикарпаття відкрилася виставка Лесі Мартинюк з Володимир-Волинського Волинської області. Майстриня представила писанки та інші мистецькі роботи, виконані в різноманітних техніках. Експозиція вийшла дуже багатогранною та настроєвою, адже додає її відвідувачам великоднього настрою.
Леся Мартинюк – викладач-методист декоративно-прикладного мистецтва та дизайну Володимир-Волинського педагогічного коледжу ім. А. Кримського, керівник зразкового художнього колективу писанкарів «Писанки княжого граду», керівник студентського гуртка-студії «Сонцеквітка», член Національної спілки народних майстрів України, пише Галичина.
Писанкарка народилася на Тернопіллі, закінчила художній факультет Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, тож Івано-Франківськ – для неї є своєрідною другою домівкою і презентувати виставку своїх робіт саме в цьому місті для неї – дуже трепетно.
Майстриня займається писанкарством понад 20 років, володіє усіма сучасними техніками оздоблення писанок, втім віддає перевагу традиційному восковому розпису писанок, а також вивчає семантику волинського письма. Найбільшим своїм досягненням пані Леся вважає популяризацію писанкарства на Волині, адже коли в 90-х роках приїхала до Володимира-Волинського, воно не було там настільки поширеним та розвинутим, як сьогодні.
В експозиції представлені найкращі зразки волинської писанки, автентичні орнаменти «ожили» не лише на курячому яйці, а й – на страусовому.
«Писанка по всій Україні – однакова, тому що головний символ у ній – сонце, життєдайна енергія, - наголошує майстриня. - А на Волині вона червона, рожева, тому що основний символ сонця – це ружа. Її також фарбували у відварі з цибулиння, тому її ще називали «золотою». Це основна відмінність волинської писанки. Куряче яйце виступає атрибутом Великодніх свят, а страусове, перепелине - це вже, як мистецький витвір, тому митці полюблять працювати на таких великих сферичних поверхнях, пробуючи своє вміння, свій хист».
Леся Мартинюк розповідає, що приступає до створення писанок на Стрітення і пише їх аж до Провідної неділі. Майстриня наголошує, що роботу обов’язково розпочинає з молитви, цього ж навчає і своїх студентів. Зауважує, що над однією писанкою працює близько п’яти годин.
Виставка дуже яскрава та багатогранна. Хочеться дуже довго розглядати кожну роботу, кожне розписане яєчко, ніби запам’ятовуючи кожен штрих чи закарлючку. Серед представлених робіт, є і бойківська писанка, котру Леся Мартинюк досліджувала і відтворила з давніх джерел. Особливо вразило поєднання інших мистецьких технік з писанкарством, зокрема, з плетінням соломкою. Ікона Матері Божої з соломи, яку прикрашають писанки – окраса виставки, це, до речі, робота учнів Лесі Мартинюк.
Також неможливо оминути художні роботи, виконані у сучасних техніках кракле та кракелюр, де замість фарб – яєчні шкаралупки. І це дуже гарний приклад того, як можна застосувати писанку, яка розбилася, адже, як відомо, її не можна викидати. Тож у цій виставці писанка постає не лише як сакральний символ, самостійний мистецький експонат, а як і елемент декору, невід’ємна частина інших мистецьких робіт.
На відкриття виставки, яка триватиме до Великодня, прийшло чимало митців, художників, майстрів народних ремесел, студентів і просто поціновувачів мистецтва.
Читайте також:
Прикарпатський писанкар представив свої роботи на виставці у Німеччині (фото)
