Після святкувань 150-річччя залізниці Львів - Станіславів – Чернівці, розповімо про дещо «молодшу» лінію Станіславів – Вороненка. Збудована у 1894 р. залізниця відкрила раніше недосяжні закутки гуцульської «terra incognita», а саме «перлину курортів» Ворохту.
Влітку 1913 року сюди інкогніто залізницею через Львів і Станіславів в купе другого класу пізнавати Гуцульщину виїхав онук передостаннього австрійського цісаря Франца-Йосифа, ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург-Льотрінген, згодом великий симпатик українців, який візьме собі псевдонім Василь Вишиваний.
Вийшовши з потяга у Ворохті 11 серпня 1910 р., занурився у гуцульський світ і майбутній автор «Тіней забутих предків» Михайло Коцюбинський. Пізніше, вже хворого письменника, в 1912 році з Криворівні до потяга супроводжував видатний історик Іван Крип’якевич.
В серпні 1914 р. на декілька днів, повертаючись з Криворівні, в ворохтянському готелику замешкав, чекаючи дозволу на виїзд колією до Львова, геніальний Іван Франко.
Незабаром, з початком Першої світової війни, відомий письменник Богдан Лепкий покидає готель Гануса в Яремчі і залізницею Станіславів – Воронєнка через Ворохту прямує на Захід… Список можна продовжувати.
А у міжвоєнний період з Варшави до Ворохти курсував спеціальний потяг з неофіційною назвою «Narty, dancing, bridz» (Лижі, танці, бридж).
Поряд зі спальними були дочеплені вагони, в яких концертували камерні колективи музикантів, виконуючи шлягери «Milosc ci wszystko wybaczy» чи «Kiedy znow zakwitna biale bzy», під яких пасажири танцювали на вагонному паркеті.
Також тут були виділені столики для любителів гри в бридж. В «танцювальних» потягах був передбачений і прокат лиж.
Паровози таких поїздів, як правило, прикрашали взимку вінками зі смереки, вони мали написи на фронтальній частині «Рейд лижний до Ворохти», а на потязі «Краків – Ворохта» була зображена писанка на перехрещеній парі лиж в обрамленні розквітлих вербових галузок.
