На умовах анонімності Фіртка поспілкувалася з дівчиною, чий друг опинився у російському полоні.
Про це подруга воїна дізналася випадково — побачила відео у російському телеграм-каналі.
Понад два місяці про українського солдата нічого не відомо. Наполеглива дівчина не здається, продовжує пошук і порятунок друга.
Як в Інтернеті знайти інформацію про військовополонених — читайте далі.
Протягом двох місяців ти шукаєш інформацію про свого друга, який перебуває в російському полоні.
Розкажи читачам, звідки ти знаєш військовополоненого і як розгорталися події з самого початку, з 24 лютого?
Нашій дружбі понад п'ять років — ми разом росли й проводили час в одній компанії. Він для мене рідна людина.
Друг багато працює і дуже добрий, завжди готовий прийти на допомогу. Ми постійно спілкувалися, але звязок обірвався, коли почалася війна.
Перший день повномасштабної війни, 24 лютого, ніколи не забуду. Я їхала в лікарню на лікування. Було страшно: ніхто не розумів, що коїться і що буде далі.
З перших днів війни не знала де він знаходиться.
Як ти дізналася, що друг був у найгарячішій точці війни, в Маріуполі?
Одного вечора я не могла заснути. Вирішила переглянути новини в одному російському телеграм-каналі.
Одразу побачила відео, на якому були українські військовополонені з Маріуполя.
Серед тих людей я побачила свого друга.
Одразу завантажила відео і зробила скріншоти.
Відправила фото спільним друзям і знайомим, бо думала, що помилилася.
Хотіла, щоб мені відповіли: «Це не він, ти обізналася».
Але, на жаль, всі підтвердили — на відео наш друг, він попав у російський полон. Пізніше цю інформацію підтвердили у військовій частині.
Що ти відчувала в той момент?
В мене був шок. Я багато плакала. Цілу ніч не змогла заснути. Було дуже страшно дізнатися, що рідна людина в полоні.
Щоб на емоціях не нашкодити своїми діями я розбудила маму і все їй розповіла. Ми зв’язалися з мамою друга. Надалі вже разом шукали інформацію про нього.
В нас були змішані відчуття. Нам було страшно, бо хлопець опинився в російськім полоні й не відомо чи він здоровий, чи має їжу і воду.
Разом з тим ми побачили його очі та впевнилися, що він хоча б живий.
Як виглядав твій друг на відео, сильно змінився?
Він сильно схуд.
Якими були наступні кроки у пошуку друга?
Наприкінці червня відбувався обмін військовополонених. Ми надіялися, що він у списку на обмін і повернеться додому.
На жаль, друг залишився в полоні.
Ми намагалися якось вплинути: писали звернення у відповідні структури.
Я також організувала зі своїми підписниками в інстаграмі розсилку звернень.
Але, до тепер нам не відомо де він і як себе почуває.
Як ви відреагували на новину про обстріл СІЗО в Оленівці, де загинули близько сорока українських полонених солдат?
Я тоді ледь з розуму не зійшла.
Дуже важко було читати про загибель українських захисників.
Настільки нам стало відомо — друга не було в Оленівському СІЗО в той день.
Ми продовжили пошук.
Які методи та ресурси ти використовуєш при пошуку українського військовополоненого?
Використовую всі доступні методи й можливості в інтернеті.
Найперше, що я зробила — це підписалася на кілька російських та українських телеграм-каналів.
Щодня переглядаю їхній контент. Особливу увагу приділяю російським ресурсам.
Я розумію, що триває інформаційна війна, ворожі інтернет-майданчики містять багато дезінформації та фейків.
Будь-яку інформацію потрібно перевіряти та уточнювати у військових командирів.
Шукаю інформацію за ключовими словами («військовополонені», «полон», «солдати в полоні») в telegram- каналах, Googl, Youtube, Facebook, Instagram.
На цю тему читаю новини й переглядаю відео на ютубі.
Я пильно вдивляюся в кожне обличчя, щоб побачити, чи немає знайомих рис.
Передивилася, мабуть, всі відео на тему війни.
Ніколи не думала, що такі слова як «війна» чи «полон» будуть актуальними для мене.
Можеш порахувати скільки сайтів переглянула загалом?
Збилася з рахунку.
Війна росії проти України почалася у 2014 році. Що пам’ятаєш з подій того періоду?
Мої батьки та бабуся тоді переймалися війною. Якщо чесно, я нічого не пам’ятаю.
Завдяки інформаційним джерелам і соціальним мережам зараз не можливо не знати про війну.
Тепер діти, підлітки та студенти більше знають і розуміють, що відбувається в Україні.
Я теж вела блог в інстаграмі. Але перед війною його заблокували.
Кожен допомагає чим може. Інформаційна війна дуже важлива — варто розповідати про полонених на увесь світ.
Наші хлопці віддають своє життя, щоб наше життя було таким, як раніше.
Але, як раніше вже не буде.
Не можливо забути скільки людей гине у війні від рук російських окупантів.
А ще, я зрозуміла — потрібно вчити історію.
Впродовж двох місяців активних пошуків ти не втратила віри.
Що допомагає тобі боротися за друга і продовжувати його порятунок?
Я за своїм характером - сильна людина. Але мені ніколи не було так шкода людину, як свого друга.
Мені серце підказало, що тієї ночі потрібно переглянути телеграм-канал.
Я досі це роблю: кожного дня перед сном молюся за друга й шукаю про нього інформацію.
Треба бути впевненою, молитися і вірити.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
