фото: pexels
Від початку року на Прикарпатті до правоохоронців надійшло 238 звернень про зникнення 276 дітей.
Про це журналістці Фіртки повідомила начальниця відділу ювенальної превенції Головного управління Нацполіції в Івано-Франківській області Алла Бойчук.
«Хоча 238 повідомлень, але ми розшукували 276 дітей. Тобто, у нас були повідомлення, де одночасно п'ятеро дітей тікали.
Бувало, що і двоє дітей тікали з дому, але реєстрували одне повідомлення. Усіх дітей розшукали, повернули батькам або ж у заклади соціального захисту.
Утім, ми не завжди повертаємо дітей, які втікають, додому. Спочатку встановлюють причини, чому дитина тікає. Якщо розуміємо, що причина у стосунках між батьками, у конфліктах у сім'ї, то для реабілітації, проведення діагностики і надання послуг дитині приймаємо рішення помістити її в медичний заклад або у центр соціально-психологічної реабілітації.
Є категорії дітей, які не можуть пояснити, чому тікають. Дитина йде з дому, може проводити час в колі знайомих, друзів, а батьки не знають про їхнє існування. Дитина не виходить на зв'язок, не телефонує, не зазначає своє місцеперебування, відповідно батьки за певний час звертаються до поліції для розшуку.
Є діти, які тікали із центру соціально-психологічної реабілітації. Певні обмеження, намагання вкласти їх в певні рамки і дотримання режиму дня, навчання, для дітей, яких вилучили із сімей, де немає правил поведінки, складні, тому вони тікають», — розповіла Алла Бойчук.
Що робити, коли зникла дитина: алгоритм дій
Пам'ятайте: діяти треба відразу, адже кожна втрачена хвилина може коштувати здоров’я та життя дитини.
За допомогою до правоохоронців потрібно звертатися миттєво, одразу після виявлення факту зникнення дитини.
Публікуємо алгоритм дій, якщо зникає дитина:
- Опануйте себе, адже паніка тільки нашкодить. Лише в спокої ви зможете пригадати всі необхідні деталі, які допоможуть у розшуку.
- Зателефонуйте найближчому колу спілкування вашої дитини. Це можуть бути друзі, викладачі, репетитори, родичі, сусіди.
- Проаналізуйте, що могло статися: чи була сварка, яка б могла спонукати до таких дій дитини. Чи була поведінка вашої дитини підозрілою? Згадайте, в якому одязі була вдягнена, що з речей мала з собою. Перевірте, чи на місці документи, телефон та гроші. Спитайте в сусідів, чи щось чули та коли вони востаннє бачили дитину, з ким та в якому стані.
- Зателефонуйте в поліцію за номером «102» та повідомте всі деталі. Надайте свіже фото та особливі прикмети. Розкажіть все в подробицях, навіть якщо вони неприємні. Дуже важлива в таких випадках саме правда, поліція має все знати.
Як батькам поводитись, коли дитина повернулась додому журналістка Фіртки розпитала у психологині Наталії Сігурйонссон.
Психологиня наголошує, важливим є тактильний контакт, адже тоді дитина відчує батьківське тепло. Дитину потрібно обов'язково обійняти, нагодувати та дати їй виспатись і відпочити. Також важливо дати час собі та дитині заспокоїтися.
«Як би ви не гнівалися на дитину, не ображайте її, не кричіть. Дорослому необхідно, з одного боку, показати дитині, як ви почувалися весь цей час, а з іншого — проявити повагу до її почуттів.
Тому не торкайтеся її особистості. Говоріть лише про свої почуття, які викликала ця ситуація. Скажіть, наприклад: „Ми дуже за тебе хвилювались. Ми дуже тебе любимо і сильно злякалися, коли ти загубився“.
Тобто, у такому випадку, батькам важливо донести до дітей свої почуття, при цьому не лаяти та не звинувачувати дитину».
Також, продовжує Наталія Сігурйонссон, необхідно проговорити з дитиною причину втечі та пояснити їй, що втеча з дому небезпечна.
«І далі діяти мудро, виходячи з причин втечі, домовлятися з дитиною, дотримуватися цих домовлень, при необхідності знову домовлятися, якщо бачите, що вони не працюють.
Встигніть налагодити контакт: ви — доросла та мудра людина, і ви з дитиною — найрідніші», — резюмує психологиня.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
